Kharkiv Polytechnic Institute
eScriptorium - archive of rare publications and manuscripts for science and educationNot a member yet
11227 research outputs found
Sort by
Пощади ворогу не буде!
"Здавалось,
почався звичайний день,
І раптом
над світом
вість рознеслася— Здригнулися мідні струни антен — Слухай, народе!
Війна почалася !.." (Петро Дорошко)
В дні вітчизняної війни
Фашистські листівки розкидаються над лісами і глибокими ярами на зайнятій українській території. Зміст цих листівок такий:
„Українці, бій закінчений. Ми перемогли. Навіщо ви стріляєте нам у спину, нападаєте на наші обози, вбиваєте наших солдатів? Це неблагородний вчинок. Виходьте з лісів, припиніть стрільбу ; неблагородно стріляти з лісу, нападати вночі на наші частини. Це не війна, а бандитизм, і ми за це будемо поголовно розстрілювати"
Грозный смех
У дні громадянської війни, коли молода радянська країна билася зі зграєю капіталістичних хижаків, поет і художник В. В. Маяковський виступив на боротьбу проти загального ворога з своєю зброєю — пером і пензлем. У гострій сатирі висміював він ворогів, палкими словами закликав трудящих до боротьби. „Вікна Роста" — так звалися мальовані ним плакати з віршованими підписами, які щодня з'являлися у вітринах Москви. Це був грізний сміх, від якого не поздоровилося ворогам !
В наші дні, коли на квітучу й могутню радянську країну знов напали оскаженілі хижаки — фашисти,— письменники й художники пішли за славними традиціями великого радянського поета. „Агітвікна" — так назвали ми бойові та сатиричні плакати, що вивішуються на вулицях соціалістичного Харкова, мобілізуючи радянських громадян на захист своєї вітчизни, гостро висміюючи знахабнілого ворога.
В цій книжці зібрано сатиричні вірші, фей-летони, підписи до плакатів „Агітвікон".
Могутньою зброєю й грізним сміхом відповідає непереможний радянський народ мерзенному ворогові! Н. З
Воля непреложна
Сказала раз свиня собі: ну, чим я не персона ? Ростуть же груші на вербі — тож можу й я у цій добі пограть в Наполеона. (Павло Тичина).Ти, земле наша, рідная, святая! Ти, батьківщино люба золотая ! Це знову напад? З ворогом двобій? — Ми чуєм, нене! Ми йдемо на бій!
Чого від тебе ворогу потрібно? За що свою він злість зганяє дрібно? Бо ти єдина, вільна на весь світ. В тобі свобода й сонце, ясен цвіт! (Павло Тичина)
Місто героїв (Оборона Луганська)
…Надвечір стрілянина почала вщухати. З диму потроху виповзли труби луганських заводів, церковні бані, невеличкі прихатні садиби з садками і в них нещодавно побілені стіни будинків, не пошкоджених ворожими снарядами.
Ворог знав, які частини стоять проти нього. Ненавчених військової справи робітників він хотів розігнати навалою міцного вогню і коли не захопити місто сьогодні, то підготувати на завтра. Та наміри його розбивались. Люди й не навчені військової справи, люди, які, може, вперше за своє життя узялись за гвинтівку, тримали себе гідно.
…На Гостру могилу котила з міста відремонтована бронемашина. Правіше, знад вітки місто – Лотугине, показався ескадрон кавалерії, за кілька днів організований луганчанами. По бронепоїздах ворога весь час били бронепоїзди Луганська
К братьям угнетенным славянам: выступления представителей славянских народов на всеславянском митинге, состоявшемся в Москве 10-11 августа 1941 г.
Літературний журнал. – 1941. – № 1 (січень)
Літературний журнал. Орган Спілки радянських письменників України. Рік видання шостий. Адрес редакції: Харків, Чернишевська вулиця, 59