Kharkiv Polytechnic Institute
eScriptorium - archive of rare publications and manuscripts for science and educationNot a member yet
11227 research outputs found
Sort by
Борьба в укрепленных районах
No full textУкріпленим районом (УР) називається підготовлена, як правило, ще у мирний час смуга місцевості або район, обладнані системою інженерних споруд довготривалого тину та призначені для тривалої позиційної оборони постійними гарнізонами та польовими військами, що вводяться в них.
Основним кістяком укріплених районів є довготривалі вогневі споруди (так звані довготривалі вогневі точки - ДОТ), побудовані із залізобетону, а також броньові вогневі точки. Окрім ДОП та броньових споруд, у укріплених районах зводяться також дерево-земляні вогневі споруди (дерево-земляні вогневі точки – ДЗОТ) та інші споруди польового типу.У брошурі дано короткий опис про тимчасові укріплені райони, розглянуто їх відмінність від пиляних укріплень, описані споруди довгострокової фортифікації, з якими стикаються війська при діях на смузі сильно укріпленої оборони супротивника
Повідомлення Надзвичайної Державної Комісії по встановленню і розслідуванню злочинств німецько-фашистських загарбників та їх спільників і заподіяної ними шкоди громадянам, колгоспам, громадським організаціям, державним підприємствам і установам СРСР
No full text"Вони спалили і цілком зруйнували Дитячу лікарню на 2000 ліжок, Клінічну лікарню імені Ворошилова на 1000 ліжок, 12 лікувальних закладів на 2000 ліжок і 5 поліклінік. Цінну апаратуру, устатковання та інвентар лікарень німецькі окупанти пограбували. Руйнування лікарень зроблено за вказівкою і з участю головного лікаря військового лазарету Троммера та заступника коменданта міста військового радника Нарушата. З наказу обер-фельдарцта Ролля, головного лікаря госпіталя Беліндорфа, головного лікаря Кухендорфа був розгромлений Медичний інститут, що являв собою зразковий науковий заклад, в якому навчалося 2.000 студентів"."Німецько-фашистські загарбники та їх спільники, діючи за планом німецького верховного командування, зруйнували вугільні шахти, електростанції, металургійні, хімічні, машинобудівельні заводи, культурні заклади з школи, лікарні, театри, музеї та комунальне господарство міст і селищ Донбаса.
У звірячій ненависті до радянських людей фашистські мерзотники катували і убивали мирне населення, гнали радянських людей у німецьке рабство.
Секретною інструкцією господарського керівника групи південних армій від 2-го вересня 1943 року № 1(313) 43 р. наказувалося армійським керівникам та керівникам господарських команд провадити цілковите зруйнування промислових підприємств, шахт, електростанцій, заводських споруд Донбаса, а також вивозити все цінне майно і устатковання до Німеччини"
Володимир Гуманенко
No full text"Є на Україні, в Херсонській області містечко Скадовськ. Воно стоїть на сухому, глинястому грунті, біля самого берега Чорного моря, недалеко від Перекопа. На одній з тихих вулиць цього містечка років 35 тому збудував слюсар Полікарп Гуманенко невеличкий будиночок на три кімнати, вкрив його черепицею й побілив, за українським звичаєм, крейдою. В цьому будиночку й оселилася родина Гуманенка"
Как я стала героем (Рассказ Героя Советского Союза Марии Щербаченко)
No full text"Раньше я думала, что герои — это необыкновенные люди и обязательно из какого-нибудь знаменитого города. Но вот я, Маруся Щербаченко, ведь я была неприметная, тихая девушка, в колхозе работала и адрес мой незнаменитый — хутор Неждановка, Волчанского района, Харьковской области, в стороне от шляха... Теперь я хорошо знаю: героем может быть каждый, кто и сердцем и умом понял, как дорога ему родная земля и как ненавидит он врагов.
Наш хутор был оккупированный. Боже ж мой, что там немцы вытворяли, какая страшная была жизнь. Душно мне стало, все кругом немило, всё постыло... Стали немцы молодёжь в Германию угонять, и я решила: не могу так, умру лучше, но не буду немецкой батрачкой и в Германию не желаю ехать".
«Раніше я думала, що герої — це незвичайні люди і обов'язково з якогось знаменитого міста. області, осторонь шляху... Тепер я добре знаю: героєм може бути кожен, хто і серцем і розумом зрозумів, як дорога йому рідна земля і як ненавидить він ворогів.
Наш хутор був окупований. Боже ж мій, що там німці витворяли, яке страшне було життя. Душно мені стало, все кругом немило, все набридло... Стали німці молодь у Німеччину викрадати, і я вирішила: не можу так, помру краще, але не буду німецькою батрачкою і в Німеччину не бажаю їхати»
Буковинская краса
No full textДалекий острівець землі, оточений непроглядними хащами, — і тільки вкриті терном і гострим каменем стежки нагадують, що існують дороги до великої землі. Та ще тумани клубочаться в урвищах, сповиваючи обрії, посилаючи свої їдкі випари на той острів, та хіба іноді прорветься промінь крізь них з землі великої і жаданої. Треба мати велику мужність в серці, щоб не зневіритись, не втратити надій, побачити в маленькому острівці частку великої укоханої батьківщини і оспівати його, опоетизувати навіки. Велич Ольги Кобилянської в твердості духа, в незміренній силі любові до України і свого народу, до її частки — Буковини. Закинута і одірвана долею од великого слов'янського світу, серед німецьких хвиль, що билися об поріг в дійному стремлінні на схід, Буковина була справді одним з перших об'єктів германізації, але народ її встояв, зберігши вірність прадідівським звичаям, своїй культурі, зберігши свою національну гідність.
Ольга Кобилянська, як вірна дочка свого народу, була виразником невичерпних духовних сил народу, його патріотичних почуттів, його зброєю в опорі онімечуванню.
Творчість Ольги Кобилянської припадає на останнє десятиріччя XIX і першу третину XX сторіччя. Вона бачила здійснення віковічних мрій українського народу — історичне возз'єднання українських земель, а закінчила своє життя навесні 1942 року серед лиха і смутку, принесеного німецькими загарбниками на тимчасово окуповані ними українські землі.
Ольга Кобилянська була пристрасною патріоткою і співцем своєї чудової Буковини і гордих буковинців, що їх благородство протиставляла вона бундючності зарозумілих німецьких „культуртрегерів". Любов до Буковини, до свого народу — основний мотив у творчості письменниці. Можна без перебільшення сказати, що буковинська природа знайшла найкращого свого співця в особі Ольги Кобилянської
Рідне місто : харківські письменники до річниці визволення Харкова
No full text"Ще не всі загоїлися рани — залишки полону і боїв, та життям кипучим, многогранник відбудовчий рік вже напоїв город мій. Врятований з неволі, він сліди страждання ще не стер. Та для мене Харків ще ніколи не здавався кращим, ніж тепер". Липень 1944 року. Наталя Забіла
