Energy saving. Power engineering. Energy audit (E-Journal - National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute") / Энергосбережение. Энергетика. Энергоаудит (Національний технічний університет - "Харківський політехнічний iнститут")
Not a member yet
1217 research outputs found
Sort by
ВПРОВАДЖЕННЯ ЗБАЛАНСОВАНОЇ СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ У МЕНЕДЖМЕНТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ
Get PDFThis article characterizes the approaches to implementing the Balanced Scorecard (BSC) in the management of agricultural enterprises, emphasizing its importance as a key tool for increasing management efficiency. The study examines the basic principles and methods of applying the BSC, which allow enterprises to comprehensively evaluate their operations by integrating financial and non-financial indicators. It analyzes the advantages of implementing the BSC compared to traditional evaluation systems, in particular in the context of ensuring strategic management and effective monitoring of goal achievement.
The article examines the practical benefits that the BSC provides to agricultural enterprises, including improved decision-making processes, improved performance measurement, and alignment of daily operations with long-term strategic goals. Particular attention is paid to the unique challenges faced by the agricultural sector, such as seasonality, market volatility, and environmental factors, which require a tailored approach to BSC implementation.
In addition, the study examines the impact of BSC on the competitiveness and sustainability of agricultural enterprises. It highlights how BSC can contribute to the achievement of long-term strategic goals by promoting a more holistic view of business performance, encouraging continuous improvement, and promoting a culture of accountability within the organization. The results suggest that BSC is not only a performance measurement tool but also a strategic management system that can help agricultural enterprises navigate the complexities of the modern economic environment.
Overall, the paper provides a comprehensive review of the potential of BSC in the agricultural sector, offering insights into how its implementation can provide competitive advantage, increase operational efficiency, and support sustainable growth in a rapidly changing market. The recommendations presented provide a valuable guide for agricultural enterprises looking to leverage BSC for strategic success and long-term profitability.У статті описано підходи до впровадження системи збалансованих показників (BSP) в менеджмент сільськогосподарських підприємств як важливого інструменту підвищення ефективності управління. Розглянуто основні принципи та методи застосування ЗСП, які дозволяють підприємствам комплексно оцінювати свою діяльність, інтегруючи фінансові та нефінансові показники. Проаналізовано переваги впровадження ІСУ порівняно з традиційними системами оцінювання, зокрема в контексті забезпечення стратегічного управління та оперативного контролю за досягненням цілей. Представлено практичні рекомендації щодо оптимізації процесу впровадження ІЛП в сільськогосподарських підприємствах, зокрема шляхом його адаптації до специфіки галузі та впровадження інноваційних підходів. Розглянуто вплив ЗСП на конкурентоспроможність та сталий розвиток сільськогосподарських підприємств у сучасних економічних умовах, підкреслено його роль у досягненні довгострокових стратегічних цілей
ОСНОВИ СТРАТЕГІЧНОГО СПРЯМУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ НА ШЛЯХУ ДО СИСТЕМНОЇ ДОСКОНАЛОСТІ
Get PDFThe article examines aspects of the strategic direction of enterprise activity. We proceed from the fact that the enterprise, by definition, is a purposeful, open system that exchanges goods and material values, energy, and information with the external environment. Pay attention to the strategic direction of the enterprise's activities from the point of view of its management to maintain its level of system excellence, particularly system potential and the ability for sustainable development in the future. The management of domestic enterprises still perceives most aspects of strategic management as formal processes that are declared but, in fact, still need to form the basis of the enterprise's activity and, accordingly, reduce the potential for achieving long-term sustainable results in practice. If the management of the enterprise does not deal with these issues, then the staff, depending on the system of their values and culture as an image of life as a whole, will consider their work at the enterprise within the scope of their activities. More likely, only from achieving their own goals and satisfying personal interests. The most attention is paid to the task of the enterprise's mission as an element of a set of strategic targets. However, there is currently no single approach to developing the company's mission. Establishing a practical understanding of activity values makes making difficult but necessary decisions possible, thereby forming stable relations with all counterparties. Forming a mission based on values makes it possible to focus on the justified reason for the operation of the enterprise from the point of view of the external environment, primarily consumers, and to determine the principled approaches for its implementation. Forming a vision based on an understanding of values and mission makes it possible to discard everything else in the work part of the management system. The formation of strategic goals based on values, mission, and vision makes it possible to form the desired specific results, which, for the most part, will meet the criteria of the goals. Most importantly, this approach makes it possible to harmonize all these parameters among themselves and release the hidden energy potential of employees in order to achieve a perfect constructive future on the way to systemic perfection. The target orientations are the basis of the strategic direction of the enterprises' activities on the way to systemic perfection and determine its future desired state, in particular, the possibility of being potentially competitive in market conditions in the long term. Also, they enable the company's management to look from the future to the present and determine what actions everyone within the company needs to perform today to achieve a particular state. In general, it can be said that the task of targeting strategic landmarks allows the enterprise to acquire such characteristics that provide it with the possibility of long-term effective functioning in a highly competitive market environment. In this regard, it is relevant to consider the approaches to the task of target strategic orientations of the enterprise, which exist today in foreign and domestic theory and practice of strategic management. In general, the conceptual formula of the system-forming factor from the standpoint of the strategic direction of the enterprises' activity is proposed.В статті дослідженні аспекти стратегічного спрямування діяльності підприємств. Ми виходимо з того, що підприємство за визначенням є цілеспрямованою відкритою системою, яка обмінюється із зовнішнім середовищем товарно-матеріальними цінностями, енергією та інформацією. Недостатнє приділення уваги до стратегічного спрямування діяльності підприємств з позиції його менеджменту понижує його рівень системної досконалості, зокрема системного потенціалу та здатність до стійкого розвитку на майбутнє в цілому. Менеджмент вітчизняних підприємств і досі сприймає більшість аспектів стратегічного управління як формальні процеси, які декларуються, але за фактом не покладаються в основу діяльності підприємства та, відповідно, зменшують потенціал досягнення довгострокових стійких результатів на практиці. Якщо менеджмент підприємства не займається цима питаннями, то персонал, в залежності від системи своїх цінностей та культури як образу життєдіяльності в цілому, буде розглядати свою роботу на підприємстві в межах своєї діяльності. з більшою вірогідністю, тільки з позиції досягнення своїх власних цілей та задоволення особистих інтересів. Найбільше уваги приділяється до завдання місії підприємства, як елементу набора стратегічних цільових орієнтирів. Проте, єдиного підходу щодо самого процесу розробки місії підприємства наразі не існує. Встановлення та практичне розуміння цінностей діяльності дає можливість приймати важкі, але необхідні рішення, тим самим формуючи сталі відносини з усіма контрагентами. Формування місії виходячи з цінностей дає можливість сфокусуватись на обґрунтованій причині функціонування підприємства з точки зору зовнішнього оточення, в першу чергу, споживачів та визначенні принципових підходів задля його реалізації. Формування бачення на основі розуміння цінностей та місії дає можливість відкинути все лишнє у частині роботи системи управління. Формування стратегічних цілей на основі цінностей, місії, бачення дає можливість сформувати бажані конкретні результати, які більшій частині будуть відповідати критеріям цілей. Головне, такий підхід дає можливість гармонізувати всі ці параметри між собою та висвободити скритий потенціал енергії співробітників задля досягнення більш досконалого конструктивного майбутнього на шляху до системної досконалості. Саме цільові орієнтири є базисом стратегічного спрямування діяльності підприємств на шляху до системної досконалості та визначають майбутній бажаний його стан, зокрема можливість бути потенційно конкурентоспроможним у ринкових умовах у довгостроковій перспективі. Також, вони дають можливість менеджменту підприємства здійснити погляд з майбутнього у теперішній час та визначити які дії необхідно виконувати кожному всередині підприємства сьогодні задля досягнення визначеного стану у майбутньому. В цілому, можна сказати, що завдання цільових стратегічних орієнтирів дає підприємству можливість придбання таких характеристик, що забезпечують йому можливість довгострокового ефективного функціонування у ринковому висококонкурентному середовищі. У зв’язку з цим актуальним виявляється розгляд підходів щодо завдання цільових стратегічних орієнтирів підприємства, які існують на сьогоднішній день у зарубіжній та вітчизняній теорії та практиці стратегічного управління. В цілому запропоновано концептуальну формулу системоутворюючого фактора з позиція стратегічної спрямованості діяльності підприємств
ФОРМУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ВИТРАТ ТА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІВЕНТ-ЗАХОДІВ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
Get PDFAbstract. The article examines a comprehensive approach to determining the cost of event costs, which is the basis for effective management of financial resources. The authors consider the main factors affecting cost, including optimization of production processes, efficient use of raw materials and materials, and improvement of cost management. Thus, reducing cost becomes a strategic direction that allows enterprises not only to increase profitability, but also to strengthen their positions in the market. The authors prove that the effectiveness of event events should be assessed both by quantitative (ROI, break-even point) and qualitative indicators (increasing brand awareness, increasing customer loyalty). The ROI indicator is key to assessing the feasibility of costs, and calculating the payback allows you to determine the efficiency of using financial resources. Intangible effects play an important role in the long term, although they are more difficult to measure.Анотація. У статті досліджено комплексний підхід до визначення собівартості витрат на івент-заходи є основою для ефективного управління фінансовими ресурсами. Автори розглядають основні фактори, що впливають на собівартість, включаючи оптимізацію виробничих процесів, ефективне використання сировини і матеріалів, а також вдосконалення управління витратами. Таким чином, зниження собівартості стає стратегічним напрямком, який дозволяє підприємствам не тільки збільшити прибутковість, але й зміцнити свої позиції на ринку. Авторами доведено, що Ефективність івент-заходів слід оцінювати як за кількісними (ROI, точка беззбитковості), так і за якісними показниками (підвищення пізнаваності бренду, зростання лояльності клієнтів). Показник ROI є ключовим для оцінки доцільності витрат, а розрахунок окупності дозволяє визначити ефективність використання фінансових ресурсів. Нематеріальні ефекти відіграють важливу роль у довгостроковій перспективі, хоча їх складніше виміряти
Величне місце України в європейській історії, вимушені проблеми регіонального відродження і наші оптимальні дії
No full textProjectПроєк
Видатні вчені НТУ «ХПІ» – еліта держави. Заковоротний Олександр Юрійович
No full textDoctor of technical sciences, professor.
Head of the Department of Computer Engineering and Programming,
valid member of the Academy of Sciences of Applied Radio Electronics,
a valid member of the Academy of Engineering Sciences of UkraineДоктор технічних наук, професор.
Завідувач кафедри комп’ютерної інженерії та програмування,
дійсний член Академії наук прикладної радіоелектроніки,
дійсний член Академії інженерних наук Україн
ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ ДО АНАЛІЗУ СТРУКТУРИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ АГРАРНОГО СЕКТОРА УКРАЇНИ
Get PDFThe article is devoted to implementing a systematic approach to developing the economic security structure of enterprises in Ukraine's agrarian sector. It is substantiated that the economic security of enterprises of the agrarian sector of the economy as a system should include the following components: food; environmental safety; biological (resource); financial and credit; social; inventory management and management; social indicators; insurance coverage; state regulation; agricultural cooperation; Monitoring; agricultural information; agriculture and animal husbandry; Machines; employment; Trade; wholesale food markets; scientific support, etc. This creates an idea of the structural and logical scheme of interconnection and mutual influence of the main elements of the system of economic security of agricultural enterprises. It is determined that the elements and subsystems of the system of economic security of enterprises in the agricultural sector are marked by specific principles. In particular, it is determined that the resource principle means that the subsystems interact with resource flows to provide all the necessary resources for the implementation of the main goal – economic security in the agricultural sector; the information principle provides for the exchange of information between subsystems to ensure the stability of the entire system; the organizational principle defines the interconnection of subsystems for the effective achievement of the main goal; technological principle denotes the technological coupling of subsystems in the process of transforming resources to achieve the goals of food and raw material supply; The functional-target principle determines that subsystems with their target functions contribute to the achievement of the overall goal - the economic security of the agricultural sector. A typology of structural components of an agrarian enterprise's management of economic security has been developed. The substantiation of the allocation of functional components and elements of this system is carried out. The typology of structural components of the system of management of economic security of an agricultural enterprise includes such elements as environmental, resource, financial and credit, integration, monitoring, information, production, technical and technological, personnel and sales, as well as a component of scientific and innovative support, inventory management, insurance provision, state regulation.Стаття присвячена імплементації системного підходу в розробці структури економічної безпеки підприємств аграрного сектора України. Обґрунтовано, що до економічної безпеки підприємств аграрного сектора економіки як системи необхідно віднести наступні її складові: продовольчу; екологічної безпеки; біологічну (ресурсну); фінансово-кредитну; соціальну; керування і керування запасами; соціальних індикаторів; страхового забезпечення; державного регулювання; сільськогосподарської кооперації; моніторингу; сільськогосподарської інформації; землеробства і тваринництва; машин; зайнятості населення; торгівлі; оптових продовольчих ринків; наукового забезпечення тощо. Вказане створює уявлення про структурно-логічну схема взаємозв‘язку і взаємовпливу основних елементів системи економічної безпеки аграрних підприємств. Визначено, що елементи та підсистеми системи економічної безпеки підприємств аграрного сектора відзначаються конкретними принципами. Зокрема, встановлено, що ресурсний принцип позначає, що підсистеми взаємодіють ресурсними потоками для забезпечення всіма необхідними ресурсами для реалізації головної мети – економічної безпеки аграрного сектора; інформаційний принцип передбачає обмін інформацією між підсистемами для забезпечення стійкості всієї системи; організаційний принцип визначає взаємозв'язок підсистем для ефективного досягнення головної мети; технологічний принцип позначає технологічне зв'язування підсистем у процесі перетворення ресурсів для досягнення цілей продовольчого та сировинного забезпечення; функціонально-цільовий принцип визначає, що підсистеми з своїми цільовими функціями сприяють досягненню загальної мети - економічної безпеки аграрного сектора. Розвинуто типологію структурних складових системи управління економічною безпекою аграрного підприємства. Здійснено обґрунтування виділення функціональних компонент та елементів даної системи. Типологія структурних складових системи управління економічною безпекою аграрного підприємства включає такі елементи, як екологічні, ресурсні, фінансово-кредитні, інтеграційні, моніторингові, інформаційні, виробничі, техніко-технологічні, кадрові та збутові, а також компонент наукового та інноваційного забезпечення, управління запасами, страхового забезпечення, державного регулювання
КОНКУРЕНЦІЯ ЯК КЛЮЧОВА ВЛАСТИВІСТЬ РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ
Get PDFCompetition in the agricultural sector results from the unity of conflicting factors: the maximum freedom of activity of market forces and the significant influence of the state on the
processes taking place in the industry, which ensures the overall efficiency of social production. Regulation of competition in the agricultural market in developed countries is a developed and expensive system. Currently, it is impossible to provide the same robust support to the agricultural sector in the country, but the principles and methods used for this can be taken into account. Different types of competition are developing in the agri-food market. Intra-industry competition is possible only if production and sales costs are reduced and weak, technically backward enterprises are pushed out of the market. Interindustry competition leads to the redistribution of capital and other resources between industries, taking into account the rate of return. Participation in agriculture in this competition is only possible with state support due to the low speed of capital turnover and high capital intensity in this field. Intra-industry competition initiates technical progress, and inter-industry competition contributes to the structural development of the agricultural industry. To a certain extent, agricultural product markets are characterized by perfect competition, and food markets are characterized by monopolistic competition. It is emphasized that competition covers all spheres of commodity production, distribution, market exchange, and consumption. It manifests differently in each branch of the economy, which is determined by the specifics of their activity. Conducted studies of competition in the market of agricultural raw materials and food indicate the need to strengthen the competitiveness of domestic agricultural products and ensure consumer, quality, and price characteristics of agricultural products, raw materials, and food that are comparable to the world level, regardless of orientation to domestic or foreign markets. It is noted that competition in agriculture is characterized by many competitors on the market and obstacles in the production and sale of agricultural products.Конкуренція в аграрному секторі є результатом дії єдності суперечливих факторів: максимальної свободи діяльності ринкових сил і значного впливу держави на процеси, що відбуваються у галузі, що забезпечує в цілому ефективність суспільного виробництва. Регулювання конкуренції на аграрному ринку в розвинених країнах є розвиненою і дорогою системою. В даний час в країні неможливо забезпечити таку ж потужну підтримку аграрної сфери, але можна врахувати принципи та методи, які використовуються для цього. На агропродовольчому ринку набувають розвитку різні види конкуренції. Внутрішньогалузева конкуренція можлива лише за зниженні витрат виробництва та реалізації продукції і на тому, що слабкі, технічно відсталі підприємства витісняються з ринку. Міжгалузева конкуренція призводить до перерозподілу капіталу та інших ресурсів між галузями з урахуванням норми прибутку. Участь сільського господарства у цій конкуренції неможлива без державної підтримки через низьку швидкість обороту капіталу та високу фондомісткість у цій галузі. Внутрішньогалузева конкуренція ініціює технічний прогрес, а міжгалузева конкуренція сприяє структурній розбудові АПК. Ринкам сільськогосподарської продукції до певної міри властива досконала конкуренція, а ринків продовольства - монополістична конкуренція. Наголошується, що конкуренція охоплює всі сфери товарного виробництва, розподілу, ринкового обміну та споживання та по-різному проявляється в кожній галузі економіки, що зумовлено специфікою їхньої діяльності. Проведені дослідження конкуренції на ринку сільськогосподарської сировини та продовольства свідчать про необхідність посилення конкурентоспроможності вітчизняної продукції АПК та забезпечення порівнянних зі світовим рівнем споживчих, якісних та цінових характеристик сільськогосподарської продукції, сировини та продовольства незалежно від орієнтації на внутрішній чи зовнішній ринки. Зазначено, що конкуренція в сільському господарстві відрізняється великою кількістю конкурентів на ринку та перешкод на шляху виробництва і реалізації сільськогосподарської продукці
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ОРІЄНТИРИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ: АНАЛІЗ ВЛИВУ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
Get PDFThe article is devoted to the analysis of the policy of the European Union regarding its impact on the socio-economic orientations of the development of rural areas of Ukraine. A retrospective analysis of the Association Agreement between Ukraine and the European Union was carried out from its crucial influence on forming new institutional conditions for the functioning and development of Ukrainian agriculture and rural areas. Features of Chapter 17, "Agriculture and Development of Rural Areas" of the Association Agreement between Ukraine and the European Union, are outlined. The structure of the General Directorate of the European Commission for the Development of Agriculture and Rural Territories has been determined. It is substantiated that a qualitatively new level of cooperation between Ukraine and the European Union means not only the need to adapt Ukrainian legislation to the regulatory and legal field of the European Union but also, first of all, to learn from the experience of developing and implementing relevant programs, including in terms of promoting the development of rural areas. It has been proven that the development of rural areas is one of the main directions of the Common Agrarian Policy of the European Union. It was determined that at the national and regional levels of the European Union, several concepts (approaches) exist in parallel, from which three concepts of the development of rural areas can be clearly distinguished: the first conceptual approach identifies rural development with the general modernization of agriculture and the agro-food complex; the second conceptual approach relates rural development exclusively to the reduction of differences between the most backward rural areas and the remaining sectors of the economy; the third conceptual approach identifies rural development with the development of rural areas as a whole through the use of all resources that are on their territory and integration between all components and industries at the local level.Стаття присвячена аналізу політики Європейського Союзу щодо її впливу на соціально-економічні орієнтири розвитку сільських територій України. Здійснено ретроспективний аналіз Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом з позиції її ключового впливу на процес формування нових інституційних умов функціонування і розвитку українського сільського господарства й сільських територій. Окреслено особливості Глави 17 «Сільське господарство та розвиток сільських територій» Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Визначено структура Генерального директорату Європейської комісії з питань розвитку сільського господарства та сільських територій. Обґрунтовано, що якісно новий рівень співпраці України та Європейського Союзу означає не лише необхідність адаптації українського законодавства до нормативно-правового поля Європейського Союзу, але й, насамперед, переймання досвіду розробки й реалізації відповідних програм. У тому числі у частині сприяння розвитку сільських територій. Доведено, що розвиток сільських територій є одним з основних напрямів Спільної аграрної політики Європейського Союзу. Визначено, що на національному та регіональному рівнях Європейського Союзу паралельно існує декілька концепцій (підходів), з яких можна чітко виокремити три концепції розвитку сільських територій: перший концептуальний підхід, ідентифікує сільський розвиток з загальною модернізацією сільського господарства і агропродовольчого комплексу; другий концептуальний підхід пов’язує сільський розвиток виключно зі зменшенням відмінностей між найбільш відсталими сільськими районами та рештою секторами економіки; третій концептуальний підхід ідентифікує сільський розвиток з розвитком сільських районів в цілому шляхом використання всіх ресурсів, які знаходяться на їх території та інтеграції між усіма компонентами та галузями на місцевому
ОЦІНКА ТА СУЧАСНІ ТРЕНДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Get PDFThe research on Ukraine's food security is of paramount importance, as it directly impacts the national agro-food systems. The article delves into the current state of internal food self-sufficiency in the Ukrainian population, conducting an analytical assessment of export-import transactions with agricultural raw materials and food products. The findings reveal a significant trend of increasing food exports in recent years, along with an evaluation of the export-import coverage for the main types of food products.
Ukraine's place in the world rating of food security based on the Global Food Security Index was studied. The fundamental problems and reasons that determined Ukraine's decrease in the rating positions and the level of food security of its population were identified. In addition to the military conflict, Ukraine has a low economic availability of food products for the population and a low level of sustainability in the domestic agro-food system.
Despite the war's consequences, the agricultural business remains one of the most profitable economic activities in Ukraine. This analysis of individual indicators of the effectiveness of the country's agrarian sector as a basis for ensuring food security underscores the sector's potential.
The modern production structure of the main types of agricultural products by categories of producers was studied. The key trends accompanying ensuring food security in Ukraine under modern conditions are summarized. It was revealed that food security in the crop sector is achieved at the expense of the public sector agrarian formations, mainly at the expense of households in the livestock sector. Based on the average values of the actual consumption indicators, the state of providing the population with the main types of food was analyzed. The results showed problematic aspects in providing the country's population with meat and dairy products, fish, fruits, berries, and grapes. The priority directions for ensuring and strengthening food security on a national scale are substantiated. Among the main ones, the following are highlighted: the need to implement sustainable farming and animal husbandry practices, further improvement of the food quality management and control system, protection of biodiversity of ecological agrosystems, optimization and reduction of value chains, increasing the level of social responsibility of food producers and consumers.Забезпечення продовольчої безпеки країни – важливе завдання для національних агропродовольчих систем. У статті проведено дослідження сучасного стану внутрішнього самозабезпечення населення України продовольством. Здійснена аналітична оцінка обсягів та динаміки експортно-імпортних операцій з сільськогосподарською сировиною та продовольчими товарами. Надано оцінка рівня покриття експортом імпорту за основними видами продовольчих товарів. Досліджено місце України у світовому рейтингу продовольчої безпеки на основі міжнародного індексу GFSI. Виявлено ключові проблеми і причини, які визначили зниження рейтингових позицій України та рівня продовольчої безпеки її населення. Здійснено аналіз окремих показників результативності розвитку аграрного сектора країни, як базису забезпечення продовольчої безпеки. Досліджено сучасна структура виробництва основних видів сільськогосподарської продукції за категоріями виробників. Узагальнено ключові тенденції, що супроводжують процеси забезпечення продовольчої безпеки України за сучасних умов. За середніми значеннями індикаторів фактичного споживання проаналізовано стан забезпечення населення основними видами продуктів харчування. Обґрунтовано пріоритетні напрями забезпечення та зміцнення продовольчої безпеки у національному масштабі