Odesa I.I.Mechnikov National University
Електронний архів-репозитарій Одеського національного університету імені І. І. МечниковаNot a member yet
40478 research outputs found
Sort by
Macro- and mesoscale conditions generating heavy precipitation in Ukraine
No full textНадзвичайно інтенсивні опади здатні спричинити повені й раптові затоплення, що становлять серйозну загрозу для людського життя, інфраструктури та довкілля. Їхня інтенсивність зумовлюється багатьма чинниками, зокрема розташуванням і глибиною циклонів, умовами середовища, в якому ці циклони виникають і розвиваються, зокрема вмістом вологи в атмосфері, орографією місцевості та характеристиками земної поверхні. Однак ці чинники не є вичерпними: формування потужних зливових явищ значною мірою залежить і від атмосферної динаміки на різних просторово-часових масштабах — від глобальної циркуляції до локальних термодинамічних умов
Характеристика бездощових періодів Одеської області в сучасних кліматичних умовах
No full textДля оцінки кліматичних умов діяльності сільського та водного господарства на відносно невеликі часові періоди використовують поняття бездощовий період. Це поняття може виступати критерієм посушливості. При складанні агрометеорологічних та агрокліматичних довідників бездощовим вважають період 10 діб та більше без опадів або з незначною їх кількістю (менше 1 мм). Бездощовий період вважають перерваним, якщо опадів випало не менше 5 мм за добу, або 1,0-4,9 мм, якщо вони випадають декілька разів з перервою менше 10 днів
Діяльність влади щодо соціалізації літніх людей на сторінках місцевих медіа: досвід Вінниці
No full textБезпосереднє визначення терміну «соціалізація» є мобільним і змінювалося протягом всіх років дослідження цього поняття. О. Дікова Фаворська визначає його так: «Соціалізація – це багатогранний процес засвоєння людиною досвіду суспільного життя, перетворення її з природної істоти в суспільну». Довгий час соціалізація розглядалась як процес, характерний для ранніх періодів життя людини, таких як дитинство та юнацтво. Проте сучасні дослідники схиляються до того, що соціалізація проходить протягом всього життя індивіда, та поділяють її на первину та вторинну. О. О. Черниш зауважує: «Соціалізація ніколи не буває повною й ніколи не завершується. Вторинна соціалізація, на думку дослідників, – це кожний наступний процес, який допомагає попередньо соціалізованому індивіду входити в нові сектори світу, його інституції». Таким чином, поняття «соціалізація» можна застосовувати й до літніх людей. Варто зазначити, що у представників різних вікових категорій є як різні, так і спільні механізми соціалізації. Одним з універсальних, для майже буть якого віку є засоби масової інформації (далі – ЗМІ)
Analysis of the features of the psychological relationship between communication and anxiety in adolescents
No full textПроблема розвитку комунікативної компетентності є особливо актуальною в підлітковому віці, оскільки цей період займає виключно важливе місце у процесі розвитку особистості, зокрема, у формуванні комунікативних здібностей, засвоєння соціальних ролей та поведінки. Особистість дитини формується і функціонує в процесі постійних взаємостосунків з оточуючими людьми. B процесі міжособистісного спілкування підлітки реалізовують потреби в самостійності, незалежності, прагнення самоствердитися, пошук ідентичності
Features of the implementation of the principle of equality of all participants of the administrative process before the law and the court at the stage of opening the proceedings
No full textУ статті здійснено ґрунтовний аналіз особливостей реалізації фундаментального принципу рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом саме на початковій стадії відкриття провадження. Наведено негативні факти реалізації цього принципу під час дії воєнного стану та поширення спорів, пов’язаних із проходженням військової служби, зокрема: прояви надмірного формалізму судів під час вирішення питання про відкриття провадження (що підтверджується позицією ЄСПЛ та практикою Верховного Суду); дискримінація за категоріями справ, що проявляється в необґрунтованому затягуванні відкриття провадження (особливо у справах військовослужбовців); невизначеність законодавства щодо застосування строків звернення до суду для похідних позовних вимог і дискримінаційна вимога сплати судового збору військовослужбовцями у справах, пов’язаних із виконанням військового обов’язку (на прикладі відшкодування неотриманого речового забезпечення). Запропоновано шляхи розв’язання виявлених недоліків як на теоретичному, так і на практичному рівні.The article provides a thorough analysis of the features of the implementation of the fundamental principle of equality of all participants in the administrative process before the law and the court at the initial stage of the initiation of proceedings. The legislative foundations of the principle of equality of all participants in the administrative process before the law and the court and separately the stage of the initiation of proceedings in the administrative process are studied. The judicial practice, including that of the Supreme Court, courts of appeal, courts of first instance and the Constitutional Court of Ukraine, which concerns the features of the implementation of the principle of equality of all participants in the administrative process before the law and the court at the stage of the initiation of proceedings is studied and analyzed. Negative facts of the implementation of this principle during martial law and the spread of disputes related to military service are presented, in particular: manifestations of excessive formalism of the courts when deciding on the issue of initiation of proceedings (which is confirmed by the position of the ECHR and the practice of the Supreme Court); discrimination by category of cases, which is manifested in unjustified delay in the initiation of proceedings (especially in cases of military personnel); uncertainty of the legislation regarding the application of deadlines for filing a lawsuit for derivative claims and the discriminatory requirement for payment of court fees by military personnel in cases related to the performance of military duty (for example, compensation for unreceived material support). Ways to resolve the identified shortcomings are proposed both at the theoretical and practical levels
Principle of digital access to justice
No full textУ статті досліджується принцип доступності правосуддя, а також обґрунтовується потреба у виділенні принципу цифрової доступності правосуддя як окремого самостійного принципу судочинства. Підкреслено, що принципи правосуддя є фундаментальними засадами судової діяльності, які визначають її зміст, мету та межі, забезпечують законність, справедливість, ефективність і довіру суспільства до судової системи.
Окремо розглядається сутність цифрової доступності як закономірного результату розвитку судової системи та трансформації суспільства в інформаційну епоху. Цифрова доступність правосуддя формується під впливом об’єктивних соціальних і технологічних змін, що характеризуються глобалізацією, підвищеною мобільністю громадян, збільшенням обсягу правових спорів та появою нових правових ризиків, зокрема кіберзлочинів і цифрових правопорушень. У статті показано, що цифрова доступність правосуддя забезпечує оперативний і безперешкодний доступ до судових послуг, що передбачає можливість подання позовних заяв, скарг та інших процесуальних документів в електронній формі, отримання своєчасної інформації про стан справи та результати розгляду. Вона сприяє персоналізації процесуальної інформації, надаючи кожному учаснику процесу змогу отримувати дані, що стосуються саме його справи, у зручному форматі та з урахуванням індивідуальних особливостей і потреб.
Крім того, цифрова доступність стимулює індивідуалізацію процесуальної діяльності, даючи змогу суду й учасникам процесу оперативно узгоджувати строки, подавати документи та брати участь у судових засіданнях у режимі відеоконференцій незалежно від їхнього географічного положення чи фізичних обмежень. Вона забезпечує чітке визначення та дотримання процесуальних прав учасників та суду, зменшуючи ризик порушень і забезпечуючи прозорість і контроль на всіх стадіях процесу. Цифрові інструменти, як-от електронні кабінети, автоматизовані системи повідомлень, відеоконференції та Єдина судова інформаційно-комунікаційна система, не лише сприяють реалізації цих функцій, але й підвищують ефективність, оперативність та відкритість судового процесу, забезпечуючи одночасно стандартизовану організацію документообігу та можливість адаптації процедур під конкретні обставини справи.
Доводиться, що цифрова доступність правосуддя не є частиною загального принципу доступності, а виступає самостійним принципом судочинства, що відповідає сучасним тенденціям розвитку правової системи, технологічному прогресу та новим соціальним викликам.The article examines the principle of access to justice and substantiates the need to distinguish the principle of digital access to justice as a separate and independent principle of judicial proceedings. It is emphasized that the principles of justice constitute the fundamental foundations of judicial activity, defining its content, purpose, and scope, and ensuring legality, fairness, efficiency, and public trust in the judicial system.
Particular attention is given to the essence of digital accessibility as a natural consequence of the development of the judicial system and the transformation of society in the information age. Digital access to justice is shaped by objective social and technological changes, characterized by globalization, increased citizen mobility, a growing volume of legal disputes, and the emergence of new legal risks, including cybercrime and digital offenses. The article demonstrates that digital access to justice ensures prompt and unobstructed access to court services, including the possibility of submitting claims, complaints, and other procedural documents in electronic form, as well as receiving timely information about the status of cases and the outcomes of their consideration. It facilitates the personalization of procedural information, allowing each participant to receive data specifically related to their case in a convenient format and taking into account individual characteristics and needs.
Moreover, digital accessibility stimulates the individualization of procedural activity, allowing the court and participants to promptly coordinate deadlines, submit documents, and participate in hearings via videoconferencing, regardless of their geographic location or physical limitations. It ensures the clear definition and observance of procedural rights of both participants and the court, reducing the risk of violations while providing transparency and control at all stages of the process. Digital tools, such as electronic case files, automated notification systems, videoconferencing, and the Unified Judicial Information and Communication System, not only facilitate the implementation of these functions but also enhance the efficiency, timeliness, and openness of judicial proceedings, while simultaneously ensuring standardized document management and the ability to adapt procedures to the specific circumstances of each case.
It is argued that digital access to justice is not merely a component of the general principle of access to justice, but constitutes an independent principle of judicial proceedings, reflecting contemporary trends in the development of the legal system, technological progress, and new social challenges
Psychological aspects of developing empathy in young people
No full textУ сучасному суспільстві, яке переживає глибокі соціальні трансформації, війни, технологічні зміни та зміну парадигми комунікації, спостерігається зростаюча потреба у відновленні та підтримці гуманістичних цінностей, серед яких ключову роль відіграє емпатія. Емпатія — як здатність розуміти, розпізнавати та співпереживати почуттям іншої людини — є основою ефективної міжособистісної взаємодії, соціальної згуртованості, волонтерства, громадянської активності, профілактики конфліктів та насильства. Особливо важливою вона є для молоді — покоління, яке сьогодні формує своє ставлення до себе, інших та світу
Сучасний стан розвитку медичного туризму у світі та його перспективи розвитку в Україні
No full textThe article is devoted to studying the dynamics of medical tourism as a global phenomenon and its prospects in Ukraine. The multidimensionality of medical travel is revealed; the main reasons that stimulate the demand for treatment abroad are identified; leading international practices are analysed and the barriers and opportunities of the Ukrainian market are outlined. Structural directions for modernising public policy in the sphere of medical services and tourism are proposed. Key technological and organisational factors that shape competitiveness are identified. The study takes into account spatial, economic and regulatory preconditions for the development of medical tourism in the national context, and conducts a comparative analysis of the international experience of leading countries. Special attention is paid to the creation of medical clusters, digital innovations, international certification of healthcare institutions and the need for consistent formation of a positive image of Ukraine as a reliable medical destination. The material is based on modern statistical sources and synthesis of scientific approaches, which makes it possible to substantiate strategic vectors for integration into the global market of medical services.Стаття присвячена вивченню динаміки розвитку медичного туризму як глобального явища та його перспектив в Україні. Розкрито багатовекторність напрямів медичних подорожей; визначено основні причини, що стимулюють попит на лікування за кордоном; проаналізовано провідні міжнародні практики та окреслено бар’єри й можливості українського ринку. Запропоновано структурні напрями модернізації державної політики у сфері медичних послуг і туризму. Визначено ключові технологічні й організаційні чинники, що формують конкурентоспроможність. Дослідження враховує просторові, економічні та нормативні передумови розвитку медичного туризму в національному контексті, а також здійснює порівняльний аналіз міжнародного досвіду провідних країн. Акцент зроблено на створенні медичних кластерів, цифрових інноваціях, процесах міжнародної сертифікації закладів охорони здоров’я та необхідності послідовного формування позитивного іміджу України як надійної медичної дестинації. Матеріал ґрунтується на сучасних статистичних джерелах і узагальненні наукових підходів, що дозволяє обґрунтувати стратегічні вектори інтеграції у глобальний ринок медичних послуг
Theoretical and methodological principles of researching urbanization processes in the geographical dimension
No full textСтаття обґрунтовує теоретико-методологічні підходи до аналізу урбанізації в географічному вимірі та порівнює Україну, США і ЄС. Урбанізацію трактовано як комплексний соціально-економічний і просторовий процес. На основі статистики динаміки міського населення та структури агломерацій виявлено відмінності у концентрації метрополій, поліцентричності та диспропорціях, окреслено ключові воєнні виклики України і напрями подальших досліджень.Problem Statement and Purpose. Urbanization in the early twenty-first century is a leading driver of spatial, demographic and socio-economic transformation, yet its trajectories and spatial outcomes differ markedly across national urban systems. This makes comparative, geographically grounded analysis essential for clarifying universal and country-specific patterns of urban change. The purpose of the article is to substantiate theoretical and methodological approaches to studying urbanization in the geographical dimension and to compare urbanization in Ukraine, the United States, and leading European Union countries, focusing on similarities and differences in urban systems, the dynamics of urban population shares, the spatial organization of agglomerations, and the socio-economic consequences of urban development, with special attention to contemporary challenges for Ukraine in the context of war, post-war reconstruction, and European integration.
Data and Methods. The study combines classical and contemporary theoretical frameworks with a multi-method geographical toolkit. The theoretical basis includes classical sociological interpretations of urbanization (Tönnies, Durkheim, Wirth), spatial models of city structure and internal differentiation (concentric, sectoral and multiple-nuclei models), the central-place framework and rank-size regularities, the concept of the urbanization transition with its sigmoid dynamics, and globalization-driven approaches such as global-city and polycentric urban-system theories. Empirically, the article relies on open international databases (World Urbanization Prospects, World Bank indicators), U.S. Census materials, EU-level statistical and analytical sources, and harmonized comparative series for Ukraine. Methods include analysis of time-series indicators of urban population shares, comparative assessment of agglomeration scale and structure, and interpretation of spatial patterns through a geographical lens, taking into account definitional differences in “urban population” across countries.
Results. The comparison shows that Ukraine, the U.S. and the EU have reached a mature stage of urbanization, with urban population shares in the early 2020s ranging from about 70% to over 80%. However, their recent dynamics diverge: Ukraine exhibits near-stagnation of urbanization since the 1990s under demographic decline; the U.S. continues to increase its urban share through overall population growth and sustained suburbanization; the EU demonstrates moderate growth approaching saturation. Structural contrasts are sharper than aggregate indicators suggest. Ukraine’s urban network is formally polycentric but characterized by pronounced economic over-centration in Kyiv and deep capital-periphery disparities, now intensified by war-related destruction and internal displacement that have reshaped settlement patterns and the hierarchy of centers. The U.S. model is dominated by numerous large metropolitan areas with extensive suburban belts, strong concentration of GDP in major metros, and marked socio-spatial segregation alongside regional contrasts such as the coastal-core versus “Rust Belt” divide. The EU displays a comparatively balanced polycentric system where large, medium and small cities collectively sustain territorial cohesion, though east-west and core-periphery gaps persist. Overall, the findings confirm both universal regularities of urbanization and distinct national trajectories, implying that Ukraine’s post-war spatial policy should prioritize strengthening polycentricity, reducing regional inequalities, and integrating reconstruction into a long-term sustainable urbanization strategy
Peculiarities of the development of administrative tort legislation regarding the protection of intellectual property rights
No full textВ статті здійснено аналіз особливостей розвитку адміністративно-деліктного законодавства України щодо захисту права інтелектуальної власності. Наголошено, що розуміння тенденцій розвитку національного законодавства у конкретній сфері суспільних відносин дозволяє, по-перше, досліджувати правові явища у процесі їх розвитку – починаючи з моменту їх виникнення і до сьогодні (або до моменту їх зникнення), по-друге, виділяти та розкривати ті їх властивості, що існують постійно (незалежно від історичного періоду їх розвитку), і ті, що притаманні правовим явищам лише у конкретний етап їх існування. Не є винятком в цьому сенсі і суспільні відносини інтелектуальної власності. Зроблено висновок, що аналіз і дослідження тенденцій розвитку національного законодавства про інтелектуальну власність дає можливість характеризувати сферу інтелектуальної власності не тільки як суспільні відносини, що мають цивільно-правове регулювання та охорону, а і як суспільні відносини, що є об’єктом адміністративно-правового регулювання та адміністративно-деліктної охорони.
Обґрунтовано, що у розвитку адміністративно-деліктного законодавства щодо захисту права інтелектуальної власності можна виділити чотири етапи: перший етап (з 1991 по 1993 роки) відзначився тим, що КУпАП взагалі не передбачав адміністративну відповідальність за порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності; другий етап (з 1994 по 2000 роки) характеризувався тим, що адміністративно-деліктний захист охоплював собою лише права на сорти рослин; третій етап (з 2001 по 2021 роки) ознаменувався розширенням заходів адміністративної відповідальності за порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності (втім формулювання статті Особливої частини КУпАП викликало багато нарікань з боку теоретиків і практиків); четверний етап (з 2022 року по сьогодні) характеризується оновленням законодавчих підходів як до поняття «порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності» (у сфері цивільно-правового регулювання), так і до викладення змісту правопорушення, передбаченого ст. 51-2 КУпАП (у сфері адміністративно-деліктного регулювання).The article analyzes the features of the development of the administrative-delict legislation of Ukraine on the protection of intellectual property rights. It is emphasized that understanding the trends in the development of national legislation in a specific sphere of social relations allows, firstly, to study legal phenomena in the process of their development – from the moment of their emergence to the present day (or until the moment of their disappearance), secondly, to highlight and reveal those of their properties that exist constantly (regardless of the historical period of their development), and those that are inherent in legal phenomena only at a specific stage of their existence. Social relations of intellectual property are no exception in this sense. It is concluded that the analysis and study of the trends in the development of national legislation on intellectual property makes it possible to characterize the sphere of intellectual property not only as social relations that have civil-law regulation and protection, but also as social relations that are the object of administrative-law regulation and administrative-delict protection. It is substantiated that in the development of administrative tort law on the protection of intellectual property rights, four stages can be distinguished: the first stage (from 1991 to 1993) was distinguished by the fact that the Code of Administrative Offenses did not provide for administrative liability at all for violation of rights to intellectual property objects; the second stage (from 1994 to 2000) was characterized by the fact that administrative tort protection covered only rights to plant varieties; the third stage (from 2001 to 2021) was marked by the expansion of administrative liability measures for violation of rights to intellectual property objects (however, the wording of the article of the Special Part of the Code of Administrative Offenses caused many complaints from theorists and practitioners); the fourth stage (from 2022 to the present day) is characterized by the updating of legislative approaches both to the concept of “violation of rights to an object of intellectual property rights” (in the field of civil law regulation) and to the statement of the content of the offense provided for in Art. 51-2 of the Code of Administrative Offences (in the field of administrative tort regulation)