European Journal of Management Issues (Dnipro National University)
Not a member yet
276 research outputs found
Sort by
Оцінка впливу рекламної кампанії через соціальні мережі на ключові показники ефективності веб-сайта для он-лайн групових покупок у Бразилії
Get PDFRelevance of the study: Based on data collection and analysis, present research made it possible to identify how the activities devised by a group-buying website on Facebook may exert influence on the KPIs for success.
Purpose: The main task of present research is to answer the following question: can a digital social network be considered an effective tool for the improvement of key performance indicators (KPI) of a group-buying website?
Findings: The research was conducted by considering data collected via mechanical observation using the computational tools Facebook Dashboard and Google Analytics. Data were analyzed using the means of comparison and a Pearson correlation coefficient, which demonstrated positive results of the campaign. When compared, the key performance indicators of the web site relating to Facebook displayed a larger dynamics than the general performance indicators of this web site. By the correlation coefficient, it was found that a higher power range of the Facebook Enterprise´s fan page could result in the increased traffic page hits of the examined web site, and an increase, mainly, in the number of new visitors.
Originality / value: This paper analyzes some key performance indicators of a promotional campaign on Facebook for an online group-buying website in the city of Ribeirão Preto, São Paulo State, Brazil.
Practical implications: Based on the collected data and performed analysis, it was found that the promotional activities on Facebook can increase the flow of new visitors and attract potential buyers to a group-buying website.
Future research: It is recommended to perform further research for other social networks and in other countries.Актуальность исследования: Благодаря сбору количественных данных и их анализу текущее исследование позволило определить, насколько поведение, инициированное веб страницей груповой он-лайн торговли на Фейсбук, может влиять на ключевые показатели успеха.
Цель: ответить на вопрос могут ли цифровые социальные сети считаться эффективным инструментом для улучшения основных показателей эффективности (KPI) веб страниц груповой он-лайн торговли.
Результаты исследования: исследование основывается на данных, собранных путем механического наблюдения с применением аналитических инструментов Фейсбук Дашборд (Facebook Dashboard) и Гугл Аналитикс (Google Analytics). Они были проанализированы методом сравнения средних чисел и коэффициента корреляции Пирсона (Pearson correlation coefficient). Анализ показал положительное влияние кампании: по сравнению с общими показателями эффективности веб-страницы, показатели, связанные с Фейсбук, проявили более быстрое развитие. Корреляционный анализ подтвердил, что страница сторонников предприятия на Фейсбук положительно влияла на трафик и показатель заходов на сайт, что привело к увеличению количества новых посетителей.
Научная новизна исследования: в статье проанализированы некоторые показатели эффективности рекламной кампании в социальной сети Фейсбук для страницы групповой онлайн торговли города Рибейран-Прету, штат Сан-Паулу, Бразилия.
Практическое применение: данные и их анализ помогли показать, что рекламные кампании в Фейсбук повышают приток новых пользователей и привлекают потенциальных покупателей к веб-странице групповой он-лайн торговли.
Направления для будущих ислледований: рекомендуется проводить дальнейшие исследования с другими социальными сетями, а также в других странах.Актуальність дослідження: за допомогою збирання кількісних даних і їх аналізу поточне дослідження дозволило визначити, наскільки поведінка, ініційована веб-сторінкою групової онлайн торгівлі на Фейсбук, може впливати на ключові показники успіху.
Мета дослідження: відповісти на питання, чи можна цифрові соціальні мережі вважати ефективним інструментом для поліпшення основних показників ефективності (KPI) веб сторінок групової он-лайн торгівлі.
Результати: дослідження ґрунтується на даних, зібраних шляхом механічного спостереження із застосуванням аналітичних інструментів Фейсбук Дашборд (Facebook Dashboard) і Гугл Аналітикс (Google Analytics). Вони були проаналізовані методом порівняння середніх чисел і коефіцієнту кореляції Пірсона (Pearson correlation coefficient). Аналіз засвідчив позитивний вплив кампанії: порівняно із загальними показниками ефективності веб-сторінки показники, пов’язані із Фейсбук, виявили швидший розвиток. Кореляційний аналіз підтвердив, що сторінка прихильників підприємства на Фейсбук позитивно впливала на трафік і показник відвідування сайта, що сприяло збільшенню кількості нових відвідувачів.
Наукова новизна дослідження: у статті проаналізовано деякі показники ефективності рекламної кампанії в соціальній мережі Фейсбук для сторінки групової он-лайн торгівлі міста Рібейран-Прету, штат Сан-Паулу, Бразилія.
Практичне застосування: дані та їх аналіз допомогли довести, що рекламні кампанії на Фейсбук підвищують кількість нових користувачів і приваблюють потенційних покупців до веб-сторінки групової он-лайн торгівлі.
Напрямки майбутніх досліджень: рекомендовано проводити подальші дослідження з іншими соціальними мережами, а також в інших країнах
Теоретичні основи державної інноваційної політики і її складників
Get PDFModern dynamics of socio-economic development emphasized issues to improve efficiency of state innovation policy, its adequacy to contemporary priorities and problems in the country’s development. An appropriate and relevant question is the systematization of knowledge obtained in the study of theoretical foundations of the state innovation policy, and effectiveness of its implementation depending on the methods of realization.
The aim of present work is the development of theoretical and methodological fundamentals of state innovation policy. To solve the set tasks, we applied such general scientific and special research methods as: analysis, synthesis, generalization, systematic approach.
Author examined the types of state innovation policy, factors that influence its formation, components of development and implementation of the state innovation policy. It is highlighted that the implementation of the state innovation policy is coordinated with the strategy of innovative development; strategic directions of innovation development of the national economy are demonstrated. Special attention was paid by Author to stages in the formation of state innovation policy in industrialized countries with the methods characterized for the realization of state innovation policy. Based on the obtained results of scientific research, main directions were proposed of innovation policy for Ukraine under present conditions.
A conclusion was drawn on that the state innovation policy is a set of interrelated and interdependent forms, mechanisms, instruments, technologies of influence of the state on the formation, development and realization of scientific-technical, technological and innovation potential of the country, based on the promising world trends in scientific and technological development. The implementation of the state innovation policy is coordinated with the strategy of innovation development whose main function is to define main long-term directions of scientific development, to implement innovations, to provide resources to achieve the set objectives. The state, when implementing innovation policy, above all in the R&D sector, applies two basic types of methods: administrative and program-targeted. In the course of development of program-targeted methods, there were formed several variants of their implementation: a system of subsidies, institutional programs and cooperative implementation programs.
The scientific novelty of present research is in determining the methodology of the state innovation policy, which covers an integrated system of methods, ways, and means of its implementation, taking into consideration the priorities in modern development of leading industrial countries.
A practical value of the research is in applying the features of theoretical and methodological foundations of the state innovation policy for the selection of such areas and methods of implementation of the innovation policy that are most acceptable for Ukraine under current economic conditions.Современная динамика социально-экономического развития актуализировала вопрос повышения эффективности государственной инновационной политики, ее адекватности современным приоритетам и проблемам развития страны. Целесообразным и актуальным вопросом является систематизация знаний, полученных при исследовании теоретических основ государственной инновационной политики, и результативность ее внедрения в зависимости от методов реализации.
Цель работы – обобщить теоретико-методологические основы государственной инновационной политики.
Автором рассмотрены типы государственной инновационной политики, факторы, влияющие на формирование государственной инновационной политики, составляющие разработки и осуществления государственной инновационной политики. Отмечено, что реализация государственной инновационной политики подчинена стратегии инновационного развития, указаны стратегические направления инновационного развития национальной экономики. Особое внимание автор обратил на этапы формирования государственной инновационной политики в индустриально развитых странах и охарактеризовал методы реализации государственной инновационной политики. На основе полученных результатов научного исследования, предложены основные направления инновационной политики для Украины в современных условиях.
Сделан вывод, что государственная инновационная политика представляет собой совокупность взаимосвязанных и взаимообусловленных форм, механизмов, инструментов, технологий воздействия государства на процессы формирования, развития и реализации научно-технического, технологического и инновационного потенциала страны, основанные на перспективных мировых тенденциях научно-технологического развития. Реализация государственной инновационной политики подчинена стратегии инновационного развития, главная функция которой заключается в определении основных долговременных направлений научных разработок, внедрении нововведений, обеспечении ресурсами для достижения поставленных целей. Государство, реализуя инновационную политику, прежде всего в области регулирования НИОКР, применяет два основных типа методов: административные и программно-целевые. В ходе развития программно-целевых методов сформировалось несколько вариантов их реализации: система субсидий, институциональных программ и кооперативных внедренческих программ.
Научная новизна исследования заключается в определении методологии государственной инновационной политики, которая охватывает интегрированную систему методов, способов, средств ее реализации, учитывая приоритеты современного инновационного развития индустриально развитых стран.
Практическое значение исследования – использование особенностей теоретико-методологических основ государственной инновационной политики для выбора таких направлений и методов реализации инновационной политики, которые наиболее приемлемы для Украины в современных экономических условиях.Сучасна динаміка соціально-економічного розвитку актуалізувала питання підвищення ефективності державної інноваційної політики, її адекватності сучасним пріоритетам і проблемам розвитку країни. Доцільне і актуальне питання – систематизація знань, одержаних під час дослідження теоретичних основ державної інноваційної політики, і результативність її впровадження залежно від методів реалізації.
Мета роботи – узагальнити теоретико-методологічні основи державної інноваційної політики.
Автор розглянув типи державної інноваційної політики, фактори, що впливають на її формування, складники розробки та здійснення державної інноваційної політики. Зазначено, що реалізація державної інноваційної політики підпорядкована стратегії інноваційного розвитку й вказано стратегічні напрями інноваційного розвитку національної економіки. Окрему увагу автор звернув на етапи формування державної інноваційної політики в індустріально розвинених країнах та охарактеризував методи реалізації державної інноваційної політики. На основі отриманих результатів наукового дослідження запропоновано основні напрями інноваційної політики для України в умовах сьогодення.
Зроблено висновок, що державна інноваційна політика являє собою сукупність взаємопов’язаних і взаємообумовлених форм, механізмів, інструментів, технологій впливу держави на процеси формування, розвитку та реалізації науково-технічного, технологічного й інноваційного потенціалу країни, заснованих на перспективних світових тенденціях науково-технологічного розвитку. Реалізація державної інноваційної політики підпорядкована стратегії інноваційного розвитку, головна функція якої полягає у визначенні основних довготривалих напрямків наукових розробок, упровадженні нововведень, забезпеченні ресурсами для досягнення поставлених цілей. Держава, реалізуючи інноваційну політику, перш за все у сфері регулювання НДДКР, застосовує два основні типи методів: адміністративні й програмно-цільові. У ході розвитку програмно-цільових методів сформувалося кілька варіантів їх реалізації: система субсидій, інституційних програм і кооперативних впроваджувальних програм.
Наукова новизна дослідження полягає у визначенні методології державної інноваційної політики, яка охоплює інтегровану систему методів, способів, засобів її реалізації, із урахуванням пріоритетів сучасного інноваційного розвитку індустріально розвинених країн.
Практичне значення дослідження – використання особливостей теоретико-методологічних основ державної інноваційної політики для вибору таких напрямів і методів реалізації інноваційної політики, які найбільш прийнятні для України в сучасних економічних умовах
Інституційне забезпечення фінансування сталого розвитку аграрної сфери України
Get PDFWith the accelerated globalization processes, the strength of connection between agricultural production and rural territories is growing; the ratio is changing in the structure of institutions of influence towards financial provision of balanced economic, social and environmental development of this complex systemic formation. Despite the growing interest in research papers to the issues of financing agriculture, an analysis of institutional foundations for the provision of financing the sustainable development, which take into account the multifaceted nature of institutional mechanisms of its implementation in the agricultural sector, is limited.
The aim of present work is to substantiate theoretical-methodological and applied principles of institutional provision of financing the sustainable development of agrarian sector in Ukraine.
We defined key approaches to the formation of institutional provision of financing the sustainable development of agrarian sector. We believe that the institutional provision of financing the sustainable development of agrarian sector is a set of socio-economic, organizational and legislative measures of state authorities and entities (collectively, public and private institutions) in the field of financial relations that form necessary legal, organizational and economic conditions for effective engagement, accumulation and application of financial resources in order to achieve a planned dynamic social-ecological-economic effect. The components of institutional provision of financing the sustainable development of agrarian sector are presented.
We analyzed the status of agricultural sector in Ukraine over 2000-2013 and evaluated the tightness of relationship between the volumes of investments and the level of development of national economy (GDP) and agricultural sector (agriculture DP). It was revealed that the growth of investment in fixed capital by UAH 1 million contributed to the GDP growth of national economy in Ukraine by UAH 60.9 million. At the same time, an increase in investments in the main capital of agriculture by UAH 1 million predetermined the increase in the gross production of agriculture by UAH 7.9 million. The sources of financing agricultural sector that are closely related to the development of agricultural sector (correlation coefficient is equal to 0.94) include foreign direct investments, but they do not exert significant impact on the growth of gross agricultural product (growth by USD 1 million stimulated increase by UAH 0.14 million). In the agricultural sector, investment activities of both domestic and foreign investors remain secondary; the amount of invested resources does not meet required volumes.
We proposed to create an innovative-oriented cluster of agricultural sector, to improve credit mechanism and the mechanism of state regulation in the context of sustainable development.
The value of present research consists in determining the tightness of connection between the amounts of investment provision and the level of development of national economy (GDP) and agricultural sector (agriculture DP). Practical use of recommendations, proposed in present work, on updating the draft Concept of the "State program for sustainable rural development in Ukraine through 2025" will make it possible to optimize financial mechanism of state support for sustainable development of agrarian sector in Ukraine.
A promising direction of research is the study and assessment of the possibility to apply foreign experience in the optimization of components of institutional provision for financing the sustainable development of agrarian sector in Ukraine.С ускорением глобализационных процессов прочность связи между аграрным производством и сельскими территориями растет, меняется соотношение в структуре институтов влияния в сторону финансового обеспечения сбалансированного экономического, социального и экологического развития этого сложного системного образования. Несмотря на растущий в поисковых работах исследовательский интерес к вопросам финансирования сельского хозяйства, анализ институциональных основ обеспечения финансирования устойчивого развития, которые учитывают многогранный характер институциональных механизмов его осуществления в аграрной сфере, ограничен.
Цель работы – обосновать теоретико-методологические и прикладные основы институционального обеспечения финансирования устойчивого развития аграрной сферы Украины.
Определены ключевые подходы к формированию институционального обеспечении финансирования устойчивого развития аграрной сферы. Считаем, что институциональное обеспечение финансирования устойчивого развития аграрной сферы – это совокупность социально-экономических, организационных и законодательных мер органов власти и субъектов хозяйствования (совокупности государственных и негосударственных институтов) в сфере финансовых отношений, которые формируют необходимые правовые, организационные и экономические условия для эффективного привлечения, накопления и использования финансовых ресурсов с целью достижения запланированного динамичного социально-эколого-экономического эффекта. Приведены составляющие институционального обеспечения финансирования устойчивого развития аграрной сферы.
Проанализировано состояние аграрной сферы Украины за 2000–2013 гг. и оценена теснота связи между объемами инвестиционного обеспечения и уровнем развития национальной экономики (ВВП) и аграрной сферы (ВП с.-х). Выявлено, что рост объёмов инвестиций в основной капитал на 1 млн грн способствовал росту ВВП национальной экономики Украины на 60,9 млн грн; увеличение инвестиций в основной капитал сельского хозяйства на 1 млн грн обусловило прирост валовой продукции сельского хозяйства на 7,9 млн грн. К источникам финансирования аграрной сферы, которые имеют тесную связь с развитием аграрной сферы (коэффициент корреляции равен 0,94), относятся прямые иностранные инвестиции, но они не оказывают существенного влияния на рост валового продукта сельского хозяйства (рост на 1 млн долл. США стимулировал рост на 0,14 млн грн). В аграрной сфере инвестиционная деятельность как внутренних, так и внешних инвесторов остается второстепенной, суммы инвестированных инвестиционных ресурсов не соответствуют потребностям.
Предложено создание инновационно ориентированного кластера аграрной сферы, усовершенствование как кредитного механизма, так и механизма государственного регулирования в контексте ее устойчивого развития.
Ценность исследования заключается в определении тесноты связи между объемами инвестиционного обеспечения и уровнем развития национальной экономики (ВВП) и аграрной сферы (ВП с.-х). Практическое использование приведенных в этой работе рекомендаций позволит оптимизировать финансовый механизм государственной поддержки устойчивого развития аграрной сферы Украины.
Перспективное направление исследований – изучение и оценка возможностей применения зарубежного опыта в оптимизации составляющих институционального обеспечения финансирования устойчивого развития аграрной сферы Украины.Із прискоренням глобалізаційних процесів міцність зв’язку між аграрним виробництвом і сільськими територіями зростає, змінюється співвідношення в структурі інститутів впливу в бік фінансового забезпечення збалансованого економічного, соціального й екологічного розвитку цього складного системного утворення. Незважаючи на зростаючий у пошукових працях дослідний інтерес до питань фінансування сільського господарства, аналіз інституціональних основ забезпечення фінансування сталого розвитку, які враховують багатогранний характер інституціональних механізмів його здійснення у аграрній сфері, обмежений.
Мета роботи – обґрунтувати теоретико-методологічні та прикладні засади інституційного забезпечення фінансування сталого розвитку аграрної сфери України.
Визначено ключові підходи до формування інституційного забезпечення фінансування сталого розвитку аграрної сфери. Вважаємо, що інституційне забезпечення фінансування сталого розвитку аграрної сфери – це сукупність соціально-економічних, організаційних і законодавчих заходів органів влади та суб’єктів господарювання (сукупності державних і недержавних інститутів) у сфері фінансових відносин, які формують необхідні правові, організаційні та економічні умови для ефективного залучення, накопичення і використання фінансових ресурсів для досягнення запланованого динамічного соціально-еколого-економічного ефекту. Подано складники інституційного забезпечення фінансування сталого розвитку аграрної сфери.
Проаналізовано стан аграрної сфери України за 2000–2013 рр. та оцінено тісноту зв’язку між обсягами інвестиційного забезпечення і рівнем розвитку національної економіки (ВВП) й аграрної сфери (ВП с.-г). Виявлено, що зростання обсягу інвестицій в основний капітал на 1 млн грн сприяло зростанню ВВП національної економіки України на 60,9 млн грн. У той час як збільшення інвестицій в основний капітал сільського господарства на 1 млн грн обумовило приріст валової продукції сільського господарства на 7,9 млн грн. До джерел фінансування аграрної сфери, які мають тісний зв’язок із розвитком аграрної сфери (коефіцієнт кореляції дорівнює 0,94), належать прямі іноземні інвестиції, але вони не чинять суттєвого впливу на зростання валового продукту сільського господарства (зростання на 1 млн дол. США стимулювало зростання на 0,14 млн грн). В аграрній сфері інвестиційна діяльність як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів залишається другорядною, суми інвестованих інвестиційних ресурсів не відповідають необхідним обсягам.
Запропоновано створення інноваційно орієнтованого кластера аграрної сфери, удосконалення кредитного механізму та механізму державного регулювання в контексті її сталого розвитку.
Цінність дослідження полягає у визначенні тісноти зв’язку між обсягами інвестиційного забезпечення і рівнем розвитку національної економіки (ВВП) та аграрної сфери (ВП с.-г). Практичне використання наведених у цій статті рекомендацій із корегування проекту Концепції «Державна програма сталого сільського розвитку України на період до 2025 року» дозволить оптимізувати фінансовий механізм державної підтримки сталого розвитку аграрної сфери України.
Перспективний напрямок досліджень – вивчення та оцінка можливостей застосування іноземного досвіду в оптимізації складників інституційного забезпечення фінансування сталого розвитку аграрної сфери України
Регулювання міжнародного руху людських ресурсів України в умовах глобальної інтелектуалізації
Get PDFUnder conditions of global intellectualization of technology, information–communication and transport infrastructures are closely connected to the utilization of intellectual and creative capabilities of human resources. It is an appropriate and relevant question to address the optimization in regulating the international movement of human resources and to define economic instruments to stimulate the development of intellectual resource of Ukraine.
The goal of present work is a theoretical substantiation of recommendations concerning the regulation of international movement of human resources in Ukraine and economic instruments for the development of intellectual resource of the state under conditions of global intellectualization. In the research, we applied general scientific and special research methods: induction, deduction, method of imaginary experiment and substantiation, theoretical generalization.
A conclusion was drawn on that the strategic direction of economic policy in the development of intellectual resource in Ukraine should be a state-led regulation of international movement of human resources in all their forms, namely, migration, tourism, transit-professional relocations and virtual international movement. Development of intellectual resources of Ukraine depends on economic instruments, among which we consider it appropriate to highlight: state monitoring over the processes in international movement, intellectual property protection, motivation of development of domestic human resources, the intensification of international cooperation, promotion of intellectual immigration and re-emigration.
The scientific novelty of present research is the substantiation of recommendations related to the regulation of international movement of human resources and the determination of basic tools for development of intellectual resource in Ukraine.
A practical value of the research consists in the fact that the results obtained might be used by state bodies to improve effectiveness of the legal base and protection of intellectual resources of Ukraine at the national and local levels.
In future, further research can be directed towards the conceptualization of state economic policy in the regulation of international movement of human resources of Ukraine; to study experience of the world leading countries on retaining intellectual resource.В условиях глобальной интеллектуализации технологии, информационно-коммуникационная и транспортная инфраструктуры тесно связаны с использованием интеллектуальных и творческих возможностей человеческих ресурсов. Целесообразным и актуальным является вопрос об оптимизации регулирования международного движения человеческих ресурсов и определение экономических инструментов стимулирования развития интеллектуального ресурса Украины.
Цель работы – теоретическое обоснование рекомендаций относительно регулирования международного движения человеческих ресурсов в Украине и экономических инструментов развития интеллектуального ресурса государства в условиях глобальной интеллектуализации. Во время исследования были применены общенаучные и специальные методы исследования: индукция, дедукция, метод мысленного эксперимента и обоснование, теоретическое обобщение.
Сделан вывод, что стратегическим направлением экономической политики развития интеллектуального ресурса Украины должно быть государственное регулирование международного движения человеческих ресурсов за всеми их формами, а именно: миграция, туризм, транзитно-профессиональные перемещения и виртуальное международное движение. Развитие интеллектуальных ресурсов зависит от экономических инструментов, среди которых мы считаем целесообразным выделить: государственный мониторинг процессов международного движения, защита интеллектуальной собственности, мотивирование развития отечественных человеческих ресурсов, активизация международной кооперации, содействия интеллектуальной иммиграции и реэмиграции.
Научная новизна исследования заключается в обосновании рекомендаций относительно регулирования международного движения человеческих ресурсов и определение основных инструментов развития интеллектуального ресурса в Украине.
Практические значения исследования состоит в том, что полученные результаты могут быть задействованы государственными структурами для повышения эффективности законодательной базы и защиты интеллектуальных ресурсов Украины на национальном и местном уровнях.
В перспективе дальнейшие исследования можно использовать для концептуализации государственной экономической политики регулирования международного движения человеческих ресурсов; изучения опыта передовых стран мира по удержанию интеллектуального ресурса.В умовах глобальної інтелектуалізації технології інформаційно-комунікаційна та транспортна інфраструктури тісно пов’язані із використанням інтелектуальних і творчих можливостей людських ресурсів. Доцільне й актуальне питання щодо оптимізації регулювання міжнародного руху людських ресурсів і визначення економічних інструментів стимулювання розвитку інтелектуального ресурсу України.
Мета роботи – теоретичне обґрунтування рекомендацій щодо регулювання міжнародного руху людських ресурсів в Україні та економічних інструментів розвитку інтелектуального ресурсу держави в умовах глобальної інтелектуалізації. Під час дослідження було застосовано загальнонаукові та спеціальні методи досліджень: індукція, дедукція, метод уявного експерименту й обґрунтування, теоретичне узагальнення.
Зроблено висновок, що стратегічним напрямом економічної політики розвитку інтелектуального ресурсу України має бути державне регулювання міжнародного руху людських ресурсів за усіма їх формами, а саме: міграція, туризм, транзитно-професійні переміщення та віртуальний міжнародний рух. Розвиток інтелектуальних ресурсів України залежить від економічних інструментів, серед яких ми вважаємо за доцільне виділити: державний моніторинг процесів міжнародного руху, захист інтелектуальної власності, мотивування розвитку вітчизняних людських ресурсів, активізація міжнародної кооперації, сприяння інтелектуальній імміграції та рееміграції.
Наукова новизна дослідження – обґрунтування рекомендацій щодо регулювання міжнародного руху людських ресурсів і визначення основних інструментів розвитку інтелектуального ресурсу в Україні.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що одержані результати можуть бути задіяні державними структурами для підвищення ефективності законодавчої бази та захисту інтелектуальних ресурсів України на національному й місцевому рівнях.
У перспективі подальші дослідження можна використати для концептуалізації державної економічної політики регулювання міжнародного руху людських ресурсів України; вивчення досвіду передових країн світу із утримання інтелектуального ресурсу
Інформаційна безпека корпоративної економіки в умовах глобалізаційних процесів
Get PDFIn modern conditions of the 21st century, information security of corporate economics is gaining more importance while the task of its provision becomes more and more acute. Rapid introduction of information technologies into all spheres of vital activities of the society and the development of corporate economy under conditions of globalization processes call for the definition of substantiated and efficient ways of ensuring information security.
The purpose of writing this article is theoretical–methodological analysis and identification of the basic components of provision of information security of the corporate economy under conditions of globalization to protect information, directions of improving the efficiency and competitiveness of the economy on the world market. In the course of the study we applied the following methods: systematic and comparative analysis, the method of generalization.
The paper considers theoretical–methodological fundamentals of information security of the corporate economy. The results of the comparative analysis of the category of "information security" were systemized and are given here. Information security is proposed to be regarded as an integrated component of the process of ensuring the protection of information from internal and external threats and creating favorable conditions for the efficient functioning of corporations and enhancing their competitiveness.
Peculiarities of setting up an efficient system of information security were researched. A solution to the problem of efficient functioning of the system of information security of corporate economics in the conditions of globalization was proposed by adopting a set of measures that take into account the main components of information security: legislative; economic; program–technical; administrative management.
The scientific novelty of the research lies in the improvement of scientific and methodical approach to identifying components of information security of the corporate economy, which provide a range of political, economic, organizational, technical and other measures that contribute to the realization of informational rights and interests of corporations.
The practical significance of obtained results is to provide protection of the information of corporations from internal and external threats, creating favorable conditions for the efficient functioning of corporations and enhancing their competitiveness.
The design of measures to ensure the interaction between institutional environment is a promising topic of the further research into the corporate economy based on parity of information security. В современных условиях XXI в. информационная безопасность корпоративной экономики приобретает все более весомую роль, а вопрос её обеспечения становится все острее. Стремительное внедрение информационных технологий во все сферы жизнедеятельности общества и развитие корпоративной экономики в условиях глобализационных процессов актуализирует проблему определения обоснованных и эффективных путей обеспечения информационной безопасности.
Целью написания данной статьи является теоретико-методологический анализ и выявление основных составляющих обеспечения информационной безопасности корпоративной экономики в условиях глобализации для защиты информации, направлений повышения эффективности и конкурентоспособности экономики на мировом рынке. В процессе исследования были применены следующие методы: системный и сравнительный анализ, метод обобщения.
Рассмотрены теоретико-методологические основы информационной безопасности корпоративной экономики. Систематизированы и предоставлены результаты сравнительного анализа категории «информационная безопасность». Информационную безопасность предложено рассматривать как интегрированную составляющую процесса обеспечения защиты информации от внутренних и внешних угроз и создание благоприятных условий для эффективного функционирования корпораций и повышение их конкурентоспособности.
Исследованы особенности формирования эффективной системы обеспечения информационной безопасности. Предложено решение проблемы эффективного функционирования системы информационной безопасности корпоративной экономики в условиях глобализационных процессов путём внедрения комплекса мероприятий, учитывающих основные компоненты информационной безопасности: законодательную; экономическую; программно-техническую; административно-управленческую.
Научная новизна исследования заключается в совершенствовании научно-методического подхода к определению составляющих информационной безопасности корпоративной экономики, который обеспечивается целым комплексом политических, экономических, организационных, технических и других мероприятий, способствующих реализации информационных прав и интересов корпораций.
Практическое значение полученных результатов – обеспечение защиты информации корпораций от внутренних и внешних угроз, создания благоприятных условий для эффективного функционирования корпораций и повышение их конкурентоспособности.
Разработка мероприятий по обеспечению взаимодействия институциональной среды – дальнейшая перспективная тема исследований развития корпоративной экономики на основе паритета информационной безопасности.У сучасних умовах ХХІ ст. інформаційна безпека корпоративної економіки набуває все вагомішої ролі, а питання її забезпечення стають дедалі гострішими. Стрімке впровадження інформаційних технологій у всі сфери життєдіяльності суспільства та розвиток корпоративної економіки в умовах глобалізаційних процесів актуалізує проблему визначення обґрунтованих та ефективних шляхів забезпечення інформаційної безпеки.
Метою написання даної статті є теоретико-методологічний аналіз і виявлення основних складників забезпечення інформаційної безпеки корпоративної економіки в умовах глобалізації для захисту інформації, напрямів підвищення ефективності та конкурентоспроможності економіки на світовому ринку. У процесі дослідження було застосовано такі методи: системний і порівняльний аналіз, метод узагальнення.
Розглянуто теоретико-методологічні основи інформаційної безпеки корпоративної економіки. Систематизовано і надано результати порівняльного аналізу категорії «інформаційна безпека». Інформаційну безпеку запропоновано розглядати як інтегрований складник процесу забезпечення захисту інформації від внутрішніх і зовнішніх загроз і створення сприятливих умов для ефективного функціонування корпорацій і підвищення їх конкурентоспроможності.
Досліджено особливості формування ефективної системи забезпечення інформаційної безпеки. Запропоновано вирішення проблеми ефективного функціонування системи інформаційної безпеки корпоративної економіки в умовах глобалізаційних процесів шляхом упровадження комплексу заходів, які враховують основні компоненти інформаційної безпеки: законодавчу; економічну; програмно-технічну; адміністративно-управлінську.
Наукова новизна дослідження полягає в удосконаленні науково-методичного підходу до визначення складників інформаційної безпеки корпоративної економіки, які забезпечують комплекс політичних, економічних, організаційних, технічних та інших заходів, що сприяють реалізації інформаційних прав і інтересів корпорацій.
Практичне значення одержаних результатів – забезпечення захисту інформації корпорацій від внутрішніх і зовнішніх загроз, створення сприятливих умов для ефективного функціонування корпорацій і підвищення їх конкурентоспроможності.
Розробка заходів щодо забезпечення взаємодії інституційного середовища – подальша перспективна тема досліджень розвитку корпоративної економіки на основі паритету інформаційної безпеки. 
Особливості методології проектного менеджменту в туристичному бізнесі
Get PDFDynamic growth of tourism business requires creation of new project attractive packages of services with corresponding quality and quantity. Expedient and relevant issue is the design and implementation of efficient and successful projects of socio–economic and innovative character in tourism, which need special methodology.
The purpose of writing this article is to develop theoretical and methodological foundations of project management in tourist business. We applied general scientific and special research methods: analysis, synthesis, comparative characteristics, theoretical generalization, project approach.
It was determined that the methodology of project management in tourism must take into account the main trends in the development of world tourism and local project view, aimed at cooperation and integration of local, regional and global tourist projects in accordance with the forecast of the World Tourism Organization (UNWTO). It was shown that in the project management they distinguish 9 functional branches, the main of which are the management of the subject area of the project (the contents), management of quality, time, cost, and additional – management of staff, communications, contracts, risks and integration of projects.
The basis of the methodology of project management in tourism is the analysis of the needs of tourists in the target market and capabilities of tourist operator to satisfy them by using methods of observation, comparison, intuition, logic, applying the tools of marketing management.
It was concluded that the methodology of project management implies consistent and interconnected implementation of the functions of management of tourism activity by the use of methods, tools, techniques and methodology of research in tourism. Management of tourism projects requires taking into account the features of tourist services with regular fluctuations in demand, changes in space and time, inseparability from the source (destination) and the impossibility to store.
The scientific novelty of the research is in determining the methodology of project management in tourism, which covers integrated system of functions, methods, means and tools of planning and fulfillment of projects, taking into account the priorities of the development of tourism and resource and service facilities of enterprises in tourism industry, aimed at identifying future needs of tourists during their trip even before the completion of the project.
The practical significance of obtained results is to apply the features of the methodology of project management in tourism business to obtain socio–economic synergy that will manifest itself in successful completion of the project, increasing the competitiveness of a destination, where the results of tourism project are implemented.
Further research might be promising in the direction of modeling the development of tourist industry in Ukraine, taking into account the features of the methodology of project management in tourism business.
Динамічний розвиток туристичного бізнесу потребує створення нових проектних атрактивних пакетів послуг відповідної якості й кількості. Доцільним і актуальним питанням є розробка і впровадження ефективних і результативних проектів соціально-економічного й інноваційного характеру в туризмі, які потребують особливої методології.
Мета написання статті полягає в розробці теоретико-методологічних основ проектного менеджменту в туристичному бізнесі. Застосовано загальнонаукові та спеціальні методи досліджень: аналіз, синтез, порівняльних характеристик, теоретичного узагальнення, проектний підхід.
Визначено, що методологія проектного менеджменту в туризмі має враховувати основні закономірності розвитку світового туризму й локального проектного світогляду, спрямованих на взаємодію й інтеграцію місцевих, регіональних і глобальних туристичних проектів відповідно до прогнозів Всесвітньої туристичної організації (ЮНВТО). З’ясовано, що в проектному менеджменті виділяють 9 функціональних галузей, основні з яких – менеджмент предметної галузі проекту (змісту), менеджмент якості, часу, вартості, а додаткові – менеджмент персоналу, комунікацій, контрактів, ризиків й інтеграції проектів.
В основу методології проектного менеджменту в туризмі покладено аналіз потреб туристів на цільовому ринку й можливостей туристичного оператора задовольнити їх із застосуванням методів спостереження, порівняння, інтуїції, логіки, використанням інструментів маркетингового менеджменту.
Зроблено висновок, що методологію проектного менеджменту становлять послідовна і взаємопов’язана реалізація функцій менеджменту туристичної діяльності шляхом використання методів, способів, прийомів і методик дослідження в туризмі. Для менеджменту туристичних проектів необхідний облік особливостей туристичних послуг із постійними коливаннями попиту, змінами якості у просторі та часі, невіддільністю від джерела (дестинації), неможливістю зберігання.
Наукова новизна дослідження полягає у визначенні методології проектного менеджменту в туризмі, яка охоплює інтегровану систему функцій, методів, способів та інструментів планування й реалізації проектів, враховуючи пріоритети розвитку туризму і ресурсно-сервісні можливості підприємств туристичної індустрії, спрямовані на визначення майбутніх потреб туристів під час їх подорожі ще до завершення проекту.
Практичне значення дослідження – використання особливостей методології проектного менеджменту в туристичному бізнесі з метою отримати соціально-економічний синергетичний ефект, який виявиться в успішному завершенні проекту, підвищенні конкурентоспроможності дестинації, де впроваджуватимуться результати туристичного проектування.
У перспективі подальші дослідження можна спрямувати у бік моделювання розвитку туристичної галузі в Україні з урахуванням особливостей методології проектного менеджменту в туристичному бізнесі
Високотехнологічні послуги як інноваційний фактор розвитку світового господарства в умовах глобальної економічної інтеграції
Get PDFGrowing international competition on the world market increases relevance of the problem of development of high technological potential of the country. The most dynamic sector of the world economy is knowledge–intensive services that belong to the most science–intensive and technology–intensive sector of the world economy.
The purpose of writing this article is to systemize scientific and practical bases of research into the area of knowledge–intensive services in the context of global economic integration. General scientific and special research methods were applied: the method of historical analysis, method of abstract–logical analysis, theoretical generalization, systematic approach.
The paper defines knowledge–intensive services as the main factor in the rapid development of the national economy. Their connection to the increasing importance of knowledge and to their converting into a separate factor of production was substantiated, which directly affects the formation of the national competitiveness of the economies of countries and increase in their productivity.
A historical review was performed and it was discovered that the model of innovative development of national economy transformed into the concept of the "knowledge economy”, because scientific and technological innovation is just the final result of a wide range of socio–economic factors, many of which form and operate outside the productions facilities, where innovations are directly implemented. It is shown that innovations form the basis of the development of the global economy: companies perceive them as an efficient means of increasing profits and entering new market segments, while the governments – as a means of accelerating economic growth through competitiveness in global markets.
It is stressed that the knowledge–intensive services are an integral part of the economy. They are based on knowledge and are an important driver in the development of the world economy under conditions of global economic integration. The main factors were investigated that influence the pricing of knowledge–intensive services. The factors of the formation of the market for knowledge–intensive services were substantiated.
The scientific novelty of the research lies in the systematization of scientific and practical bases of the development of knowledge–intensive services in the context of global economic integration.
The practical significance of obtained results is the application of materials of this article by domestic scientists to analyze the pricing and competitiveness of knowledge–intensive services of Ukraine in the world market.
Analysis of the drivers of creation of the export potential of the knowledge–intensive services of national economies of leading countries is a relevant scientific task for further studies.Увеличение международной конкуренции на мировом рынке добавляет актуальности проблеме развития высокотехнологического потенциала страны. Динамичным сектором мировой экономики являются высокотехнологические услуги, относящиеся к наиболее наукоемкому технологически интенсивному сектору мирового хозяйства.
Цель написания статьи – систематизировать научно-практические основы исследования сферы высокотехнологических услуг в контексте глобальной экономической интеграции. Применены общенаучные и специальные методы исследований: метод исторического анализа, метод абстрактно-логического анализа, теоретического обобщения, системный подход.
В работе высокотехнологические услуги определены как основной фактор быстрого развития национальной экономики. Обоснована их связь с ростом значимости знаний и превращением их в самостоятельный фактор производства, который непосредственно влияет на формирование национальной конкурентоспособности экономик стран и увеличение их производительности.
Сделано исторический обзор и выявлено, что модель инновационного развития национальной экономики трансформировалась в концепцию « экономики знаний», поскольку научно-технологическая инновация является лишь финальным результатом широкого спектра социально-экономических факторов, многие из которых формируются и действуют за пределами производств, где непосредственно производятся инновации. Выяснено, что инновации составляют основу развития глобальной экономики: компании воспринимают их как эффективное средство увеличения прибыли и освоения новых сегментов рынка, а правительства – как средство ускорения экономического роста посредством повышения конкурентоспособности на глобальных рынках.
Отмечено, что высокотехнологические услуги – неотъемлемая часть экономики. Они основаны на знаниях и являются важным фактором развития мирового хозяйства в условиях глобальной экономической интеграции. Исследованы основные факторы влияния на ценообразование высокотехнологических услуг. Обоснованы факторы формирования рынка высокотехнологических услуг.
Научная новизна исследования заключается в систематизации научно-практической основы развития сферы высокотехнологических услуг в контексте глобальной экономической интеграции.
Практическое значение полученных результатов – использование отечественными учеными материалов статьи для анализа ценообразования и конкурентоспособности высокотехнологических услуг Украины на мировом рынке.
Анализ факторов формирования экспортного потенциала высокотехнологических услуг национальных экономик ведущих стран является актуальной научной задачей для дальнейшего исследования.Збільшення міжнародної конкуренції на світовому ринку надає актуальності проблемі розвитку високотехнологічного потенціалу країни. Найдинамічнішим сектором світової економіки є високотехнологічні послуги, які належать до найбільш наукомісткого технологічно-інтенсивного сектора світового господарства.
Мета написання статті – систематизувати науково-практичні основи дослідження сфери високотехнологічних послуг у контексті глобальної економічної інтеграції. Застосовано загальнонаукові та спеціальні методи досліджень: метод історичного аналізу, метод абстрактно-логічного аналізу, теоретичного узагальнення, системний підхід.
У праці високотехнологічні послуги визначено як основний фактор швидкого розвитку національної економіки. Обґрунтовано їх зв’язок зі зростанням значущості знань і перетворенням їх на самостійний фактор виробництва, який безпосередньо впливає на формування національної конкурентоспроможності економік країн та збільшення їх продуктивності.
Зроблено історичний огляд і виявлено, що модель інноваційного розвитку національної економіки трансформувалась у концепцію «знаннєвої економіки», оскільки науково-технологічна інновація є лише фінальний результат широкого спектра соціально-економічних чинників, багато з яких формуються та діють за межами виробництв, де безпосередньо впроваджують інновації. З’ясовано, що інновації становлять основу розвитку глобальної економіки: компанії сприймають їх як ефективний засіб збільшення прибутків і освоювання нових сегментів ринку, а уряди – як засіб прискорення економічного зростання за допомогою підвищення конкурентоспроможності на глобальних ринках.
Наголошено, що високотехнологічні послуги – невід’ємна частина економіки. Вони ґрунтуються на знаннях і є важливий фактор розвитку світового господарства в умовах глобальної економічної інтеграції. Досліджено основні фактори впливу на ціноутворення високотехнологічних послуг. Обґрунтовано чинники формування ринку високотехнологічних послуг.
Наукова новизна дослідження полягає в систематизації науково-практичної основи розвитку сфери високотехнологічних послуг у контексті глобальної економічної інтеграції.
Практичне значення одержаних результатів – використання вітчизняними вченими матеріалів цієї статті для аналізу ціноутворення й конкурентоспроможності високотехнологічних послуг України на світовому ринку.
Аналіз факторів формування експортного потенціалу високотехнологічних послуг національних економік провідних країн є актуальне наукове завдання для подальшого дослідження
Податкові ризики та система керування ними
Get PDFThe paper is devoted to the study of the current state of taxation system in the period of its reform and to further designs in the field of fundamental bases of taxation.
The purpose of writing this article is an in–depth study of the nature, the essence of risks in the sphere of taxation, consideration of the content of the system of the risk management and substantiation of conceptual bases of the efficiency of the taxation risk management by introducing a systematic approach under conditions of a large share of the shadow economy. The study was conducted with the use of the methods of deduction and induction, system approach, analysis and synthesis on the basis of the legislative framework of Ukraine, data by the state fiscal service of Ukraine, data by the state statistics service of Ukraine, papers by domestic and foreign economists, materials of the authors’ research.
The nature and position of taxation risks in the system of their management were studied. It is proven that the taxation, as well as economic, risks are usually too overestimated, because as far as the cost is concerned, the measures to improve the performance results of human capital are very vague and formed under imperfect information conditions.
The need for a systematic approach to managing taxation risks was identified. The main elements of the management system of taxation risks were considered. The influence of human capital and information on the efficiency of taxation risks management was proven.
Special attention is paid to the feasibility study of taxation risks in the system of their management and to minimization of countermeasures. It is proven that such a system can be described as a set of certain methods, procedures and measures that makes it possible to forecast the deficit of tax payments and to take measures in regard to minimizing abuses in the taxation field.
The main elements of the taxation risks management system were considered. This system is a set of interconnected and interrelated elements such as: 1) the essence and the original sources of risk; 2) analysis, evaluation and description of the risk; 3) methods of minimizing risks; 4) monitoring of measures of prevention and counteraction of risk.
It is proven that the method of systematization of the taxpayers is applied according to the standards for determining the taxation risks in the system of their management. This approach will allow implementing into practice a new strategy of organization of the control and revision work with significant reduction in the cost of implementation of planned inspections.
It is stressed that the taxation risks should be considered as a scientific basis for the design of the criterion of the efficiency of creating systems of national taxation security. Like any risk, taxation risks must not be identified only, but kept to a minimum. To do this, it is advisable to apply a taxation risks management system as a set of certain methods, procedures and activities. The use of human capital and information software will provide for reaching the necessary level of efficiency.
The application of a systematic approach in the theory and practice of taxation will help to anticipate the negative consequences of the impact of the external environment; will contribute to the efficient monitoring of the risks and their practical management. The fiscal service may increase the amount of tax revenue to the budget by reducing tax abuses (tax evasion). This, in turn, will promote the exit of the economy out of the shadow.
Scientific novelty of the research is in the deepening and determining the nature and the essence of taxation risks, as well as the substantiation of conceptual bases of the efficiency of their management through the implementation of a systematic approach.
Adopting a systemic approach will allow fiscal services to efficiently manage taxation risks.
A promising area of research is to review regulating documentation of the state fiscal service on the basis of a systematic approach and consideration of taxation risk as a measurement of results of human capital performance and imperfect information provision.Статья посвящена исследованию современного состояния системы налогообложения в период реформирования и дальнейшим разработкам в области фундаментальных основ налогообложения.
Целью написания статьи является углубленное изучение природы, сущности рисков в сфере налогообложения, рассмотрения содержания системы управления рисками и обоснование концептуальных основ эффективности управления налоговыми рисками путем внедрения системного подхода в условиях большой доли теневой экономики. Исследование проведено с применением методов дедукции и индукции, системного подхода, анализа и синтеза на основе законодательной базы Украины, данных Государственной фискальной службы Украины, данных Государственной службы статистики Украины, работ отечественных и зарубежных экономистов, материалов авторских исследований.
Исследована сущность и место налоговых рисков в системе управления ними. Доказано, что налоговый, а также экономический риски, как правило, переоценивают, поскольку с точки зрения затрат меры по повышению результатов деятельности человеческого капитала очень расплывчатые и сформированы в несовершенных информационных условиях.
Выяснена необходимость системного подхода к управлению налоговыми рисками. Рассмотрены основные элементы системы управления налоговыми рисками. Доказано влияние человеческого капитала и информации на эффективность управления налоговыми рисками.
Акцентировано внимание на целесообразности изучения налоговых рисков в системе управления и минимизации противодействия. Доказано, что такая система может быть описана как совокупность некоторых методов, процедур и мероприятий и позволяет делать прогнозы дефицита налоговых платежей и принимать меры по минимизации нарушений в налоговой сфере.
Рассмотрены основные элементы системы управления налоговыми рисками. Данная система представляет собой совокупность взаимосвязанных и взаимозависимых элементов, таких как: 1) суть и оригинальные источники риска; 2) анализ, оценка и описание риска; 3) методы минимизации рисков; 4) мониторинг мероприятий по предотвращению и противодействию риску.
Доказано, что метод систематизации налогоплательщиков применяется в соответствии с определенными стандартами для определения налоговых рисков в системе их управления. Такой подход позволит внедрить на практике новую стратегию организации контрольно-ревизионной работы и существенно сократить расходы осуществления плановых проверок.
Акцентировано внимание, что налоговые риски следует рассматривать в качестве научной основы для разработки критерия основы для построения систем обеспечения национальной налоговой безопасности. Как и любые риски, налоговые риски должны быть не только определенны, но и сведены к минимуму. В этом может помочь применение системы управления налоговыми рисками как совокупности некоторых методов, процедур и мероприятий. Использование человеческого капитала и информационного обеспечения позволит достичь обязательного уровня эффективности.
Применение системного подхода в теории и практике налогообложения поможет предвидеть негативные последствия воздействия внешней среды, способствовать эффективности мониторинга рисков и их практическому управлению. Налоговая служба может повысить уровень налоговых поступлений в бюджет за счет уменьшения налоговых преступлений (уклонение от уплаты налогов). Это, в свою очередь, к выходу экономики из тени.
Научной новизной исследования является углубление и определения природы, сущности налоговых рисков, а также обоснование концептуальных основ эффективности их управления путем внедрения системного подхода. Учет системного подхода позволит эффективно управлять налоговыми рисками в деятельности фискальных служб.
Перспективным направлением исследований является пересмотр нормативной документации Государственной фискальной службы на основе системного подхода и учета налогового риска как измерения результатов деятельности человеческого капитала и несовершенного информационного обеспечения.Статтю присвячено дослідженню сучасного стану системи оподаткування в період її реформування та подальшим розробкам в галузі фундаментальних основ оподаткування.
Метою написання статті є поглиблене вивчення природи, сутності ризиків у сфері оподаткування, розгляд змісту системи керування ризиками та обґрунтування концептуальних основ ефективності керування податковими ризиками шляхом запровадження системного підходу в умовах великої частки тіньової економіки. Дослідження проведено із застосуванням методів дедукції та індукції, системного підходу, аналізу й синтезу на основі законодавчої бази України, даних Держаної фіскальної служби України, даних Державної служби статистики України, праць вітчизняних і закордонних економістів, матеріалів авторських досліджень.
Досліджено сутність і місце податкових ризиків у системі керування ними. Доведено, що податковий, а також економічний ризики зазвичай занадто переоцінюють, оскільки щодо витрат заходи з підвищення результатів діяльності людського капіталу дуже розпливчаті та сформовані у недосконалих інформаційних умовах.
З’ясовано необхідність системного підходу до керування податковими ризиками. Розглянуто основні елементи системи керування податковими ризиками. Доведено вплив людського капіталу та інформації на ефективність керування податковими ризиками.
Акцентовано увагу на доцільності вивчення податкових ризиків у системі керування і мінімізації протидії. Доведено, що така система може бути описана як сукупність деяких методів, процедур і заходів і надає можливість прогнозувати дефіцит податкових платежів та вживати заходи стосовно мінімізації порушень у податковій сфері.
Розглянуто основні елементи системи керування податковими ризиками. Дана система являє собою сукупність взаємопов’язаних і взаємозалежних елементів, таких як: 1) суть та оригінальні джерела ризику; 2) аналіз, оцінка й опис ризику; 3) методи мінімізації ризиків; 4) моніторинг заходів щодо запобігання і протидії ризику.
Доведено, що метод систематизації платників застосовують відповідно до стандартів для визначення податкових ризиків у системі їх керування. Такий підхід дозволить упровадити на практиці нову стратегію організації контрольно-ревізійної роботи та істотно скоротити витрати на здійснення планових перевірок.
Наголошено, що податкові ризики слід розглядати як наукову основу для розробки критерію ефективності побудови систем забезпечення національної податкової безпеки. Як і будь-які ризики, податкові ризики повинні бути не тільки визначені , але й зведені до мінімуму. Для цього доцільно застосувати систему керування податковими ризиками як сукупність деяких методів, процедур і заходів. Використання людського капіталу та інформаційного забезпечення дозволить досягти необхідного рівня ефективності.
Застосування системного підходу в теорії і практиці оподаткування допоможе передбачати негативні наслідки впливу зовнішнього середовища, сприятиме ефективності моніторингу ризиків і їх практичному керуванню. Податкова служба може підвищити обсяг податкових надходжень до бюджету за рахунок зменшення податкових злочинів (ухилення від сплати податків). Це, в свою чергу, призведе виходу економіки з тіні.
Науковою новизною дослідження є поглиблення та визначення природи, сутності податкових ризиків, а також обґрунтування концептуальних основ ефективності їх керування через запровадження системного підходу.
Урахування системного підходу дозволить фіскальним службам ефективно керувати податковими ризиками.
Перспективним напрямком досліджень є перегляд нормативної документації Державної фіскальної служби на основі системного підходу та врахування податкового ризику як виміру результатів діяльності людського капіталу й недосконалого інформаційного забезпечення
Пріоритети нової енергетичної стратегії України у світлі європейського геополітичного вектора
Get PDFThe relevance of scientific research is explained by a critical energy dependence of Ukraine on the external sources of energy. The existence of earlier scientific and practical approaches on the topic of energy saving has not fully revealed the possibilities of finding ways to further diversify the sources of energy supplies. That is why the government annually faces the problem of choosing not only a foreign exporter of energy resources, but also a political and economic vector of the country’s direction. The need for Ukraine to join European strategic documents on the development and implementation of technologies in the field of renewable energy is rather relevant now.
The purpose of writing this article is to analyze the compatibility of the proposed renewed version of the Energy strategy with all types of renewable energy, taking into account the development potential of renewable sources of energy in Ukraine. The author in this research is supported by forecasted results, which the EU–28 countries seek to achieve in the practice of energy renewal and energy supply. Thus these countries cement their own energy independence from external destructive factors (often of a political nature) with a gradual minimization and subsequent rejection of imported energy.
This article examines the factors that contributed to the Ukraine joining the EU Directive 2009/28/EC along the road towards renewable energy technologies. The critical assessment of the advantages and disadvantages of the renewed Energy strategy of Ukraine against the background of the current crisis in the economy of the country is outlined. In accordance with the priorities of the renewed Energy strategy of Ukraine, the forecasts are attached of the scale of renewal of energy resources and the prospects of reaching them as fast as possible are considered.
The scientific novelty of the research lies in the systematization of methodological approaches to the analysis of the present status of energy–providing and renewable components according to the industrial needs of the economy.
Practical significance of the obtained results is the prospect to apply the materials of this article in the field of power saving and power supply by domestic economists.Актуальность проблемы научного исследования заключена в критической энергетической зависимости Украины от внешних источников энергоснабжения. Наличие более ранних научно-практических подходов к вопросу об энергоснабжении не полностью раскрывает возможности поиска путей дальнейшей диверсификации источников энергообеспечения. Поэтому перед украинским правительством ежегодно встает проблема выбора не только зарубежного экспортера энергоносителей, а и выбора политико-экономического вектора движения Украины. Необходимость присоединения Украины к европейским стратегическим документам по разработке и внедрению технологий в области возобновляемой энергетики в настоящее время достаточно актуальна.
Цель написания статьи – проанализировать соответствие предложенной обновленной версии Энергетической стратегии всем видам возобновляемой энергетики с учетом потенциала развития возобновляемых источников энергии Украины. Автор в своем исследовании опирается на прогнозируемые результаты, которых стремятся достичь страны ЕС-28 в практике енергопроизводства и энергообеспечения. Тем самым эти страны закрепляют собственную энергетическую независимость от деструктивных внешних факторов (часто политического характера) с постепенной минимизацией и последующим отказом от импорта энергоносителей.
Поэтому в работе акцентируется внимание на рассмотрении факторов, способствовавших присоединению Украины к Директиве ЕС 2009/28/EC на пути продвижения к технологиям возобновляемой энергетики. Произведена реальная оценка преимуществ и недостатков обновленной Энергетической стратегии Украины на фоне усиливающихся кризисных явлений в экономике страны.
Научная новизна исследования заключается в систематизации методологических подходов к анализу современного состояния энергообеспечивающей и возобновляемой составляющих в соответствии с отраслевыми потребностями экономики. В соответствии с приоритетами обновленной Энергетической стратегии Украины приведены прогнозы объемов восстановления энергетических запасов и рассмотрена возможность их скорейшего достижения.
Практическое значение полученных результатов заключается в возможности использования отечественными экономистами материалов статьи в сфере энергосбережения и энергообеспечения.Актуальність проблеми наукового дослідження полягає в критичній енергетичній залежності України від зовнішніх джерел енергопостачання. Наявність більш ранніх науково-практичних підходів до питання про енергозаощадження не в повному обсязі розкриває можливості пошуку шляхів подальшої диверсифікації джерел енергозабезпечення. Тому перед українським урядом щорічно постає проблема вибору не лише закордонного експортера енергоносіїв, але й політико-економічного вектора руху країни. Необхідність приєднання України до європейських стратегічних документів з розробки і впровадження технологій у галузі відновлюваної енергетики нині досить актуальна.
Мета написання статі – проаналізувати відповідність запропонованої оновленої версії Енергетичної стратегії всім видам відновлюваної енергетики з урахуванням потенціалу розвитку відновлюваних джерел енергії Україні. Автор у своєму дослідженні спирається на прогнозовані результати, яких прагнуть досягти країни ЄС-28 у практиці енерговідновлення й енергозабезпечення. Тим самим ці країни закріплюють власну енергетичну незалежність від деструктивних зовнішніх чинників (часто політичного характеру) з поступовою мінімізацією та подальшою відмовою від імпорту енергоносіїв.
У статті розглянуто чинники, що сприяли приєднанню України до Директиви ЄС 2009/28/EC на шляху просування до технологій відновлюваної енергетики. Окреслено критичну оцінку переваг і недоліків оновленої Енергетичної стратегії України на тлі існуючої кризової ситуації в економіці країні. Згідно із пріоритетами оновленої Енергетичної стратегії України наведено прогнози обсягів відтворення енергетичних запасів і розглянуто можливість їх якнайшвидшого досягнення.
Наукова новизна дослідження полягає в систематизації методологічних підходів до аналізу сучасного стану енергозабезпечувальних і відновлюваної складових відповідно до галузевих потреб економіки.
Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості використання вітчизняними економістами матеріалів статті у сфері енергозаощадження та енергозабезпечення. 
Проблеми дефіциту державного бюджету України і шляхи їх розв’язання
Get PDFIn the period of crisis situation in the economy and socio–economic instability in Ukraine, the problem of the budget deficit is very acute. In recent years the state budget of Ukraine has faced such a big problem as the deficit, due to the excess of spending over income of the state budget.
The purpose of writing this article is to research into existing problems of the deficit of the state budget of Ukraine, substantiate causal relationships in the system of insufficient funding of state activities and development of ways of its optimization. During the study we analyzed scientific papers by Ukrainian scientists and experts who explore the problem of the deficit of the state budget, legislative and government materials. We used the following general scientific methods: method of cognition, method of analysis, method of analysis and synthesis, as well as the method of comparison.
The essence of the deficit of the budget system and the reasons of its occurrence in Ukraine was considered. Underlying causes of budget deficit in Ukraine are slump in production, decrease in the efficiency of functioning of industries and businesses, unreasoned socio–economic policies, which led to a decline in the volume of gross domestic product and national income. This naturally caused a decrease in the volume of financial resources in the state and reflected in the indicators of the budget in the form of long–term deficit.
We defined the dependence of the budget deficit on the government debt. It is established that there is a close relationship between the size of the budget deficit and state debt. Budget deficit increases national debt, and rising debt, in turn, requires additional expenditures for its service and thereby increases the budget deficit.
The links of budget deficit to the country's economy were identified. We discovered the consequences of raising interest rate, which, on the one hand, reduces investment attractiveness in the domestic market of the country, on the other hand increases the attractiveness of the foreign financial investments in the country. Significant currency flows lead to the growth of the debt and, as a result, the growth of the currency exchange rate, reduction in the net exports of goods and decreased indicators of investment activity. This reduction is the reason for reducing the level of labour productivity and real income in all of its forms that provokes a decrease in investor confidence, and hence, reduces foreign investment programs and increases the withdrawal of capital abroad.
The ways of overcoming budget deficit were substantiated that are based on improving the taxation system, attracting personal savings of the population to the investment sphere, providing financial support to small and medium businesses, enhancing the responsibility of businesses, strengthening control over the payment of state money, reforming taxation system, improving normative and legal support of the budget process.
The scientific novelty of the research lies in the establishment of causal relationships of budget deficits for the scientific substantiation of budget management in the period of the structural transformation of the economy.
The practical result is to identify ways of reforming the budget system of Ukraine and its transition to the investment model.
A promising direction for further research in this area is developing a model of the budget process on the basis of causal relationships, which is capable of detecting the risks of deficiency and minimizing their impact. В период кризисного состояния экономики и социально-экономической нестабильности в Украине очень остро возник вопрос дефицита бюджета. В течение последних лет государственный бюджет Украины сталкивается с такой большой проблемой как дефицит, возникающий вследствие превышения расходов государственного бюджета над доходами.
Целью написания статьи является исследование существующих проблем дефицитности государственного бюджета Украины, обоснование причинно-следственных связей в системе дефицитного финансирования государственной деятельности и разработка путей ее оптимизации.
В ходе исследования были изучены научные работы украинских ученых и практиков, занимающихся проблемами дефицита государственного бюджета, законодательные и правительственные материалы. Использованы следующие общенаучные методы: метод познания, метод системного анализа, метод анализа и синтеза, а также метод сравнения.
Рассмотрены сущность дефицита бюджетной системы и причины его возникновения в Украине. Глубинными причинами бюджетного дефицита в Украине стали спад производства, снижение эффективности функционирования отраслей экономики и предприятий, несбалансированная социально-экономическая политика, что и обусловило спад объемов валового внутреннего продукта и национального дохода. Это естественно привело к сокращению величины финансовых ресурсов в государстве и отразилось на показателях бюджета в виде долгосрочного дефицита.
Определена зависимость дефицита бюджета от государственного долга. Установлено, что существует тесная взаимосвязь между размерами бюджетного дефицита и государственного долга. Бюджетный дефицит увеличивает государственный долг, а рост долга, в свою очередь, требует дополнительных расходов бюджета на его обслуживание и тем самым увеличивает бюджетный дефицит.
Установлены связи дефицита бюджета для экономики страны. Выявлены последствия повышения процентной ставки, что, с одной стороны, снижает инвестиционную привлекательность на внутреннем рынке страны, с другой – повышает иностранную валютную привлекательность финансовых инвестиций страны. Значительные инвалютные потоки приводят к росту долговой зависимости страны и, в результате к росту курса валют, сокращению чистого экспорта товаров и снижению показателей инвестиционной деятельности. Такое сокращение является причиной снижения уровня производительности труда и реального дохода во всех его формах, провоцирует снижение доверия инвесторов, а значит, сокращение иностранных инвестиционных программ и вывоз капитала за границу.
Обоснованы пути преодоления бюджетного дефицита, заключающиеся в совершенствовании налоговой системы, привлечении к инвестиционной сфере личных сбережений населения, обеспечении финансовой поддержке малого и среднего бизнеса, усилении ответственности субъектов хозяйствования, укреплении контроля над выплатой государственных средств, реформировании расходной системы, совершенствовании нормативно-правового обеспечения бюджетного процесса.
Научная новизна исследования заключается в установлении причинно-следственных связей бюджетных дефицитов для научного обоснования бюджетного менеджмента в период структурных преобразований экономики.
Практическим результатом является определение путей реформирования бюджетной системы Украины и ее перехода к инвестиционной модели.
Перспективным направлением дальнейших исследований в этой сфере является разработка на основе причинно-следственных связей модели бюджетного процесса, способной выявить риски дефицита и минимизировать их влияние.У період кризового стану економіки та соціально-економічної нестабільності в Україні дуже гостро постало питання дефіциту бюджету. Протягом останніх років державний бюджет України стикається з такою великою проблемою як дефіцит, що виникає внаслідок перевищення витрат державного бюджету над доходами.
Метою написання статті є дослідження наявних проблем дефіцитності державного бюджету України, обґрунтування причино-наслідкових зв’язківки у системі дефіцитного фінансування державної діяльності та розробка шляхів її оптимізації. Під час дослідження опрацьовано наукові праці українських учених та практиків, які вивчають проблеми дефіциту державного бюджету, законодавчі та урядові матеріали. Використано такі загальнонаукові методи: метод пізнання, метод системного аналізу, метод аналізу та синтезу, а також метод порівняння.
Розглянуто сутність дефіциту бюджетної системи та причини його виникнення в Україні. Глибинними причинами бюджетного дефіциту в Україні стали спад виробництва, зниження ефективності функціонування галузей економіки і підприємств, не виважена соціально-економічна політика, що і зумовили спад обсягів валового внутрішнього продукту і національного доходу. Це природно спричинило зменшення обсягів фінансових ресурсів у державі і відобразилось на показниках бюджету у вигляді довгострокового дефіциту.
Визначено залежність дефіциту бюджету від державного боргу. Встановлено, що існує тісний взаємозв’язок між розмірами бюджетного дефіциту і державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, у свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит.
Установлено зв’язки дефіциту бюджету для економіки країни. Виявлено наслідки підвищення відсоткової ставки, що, з одного боку, знижує інвестиційну привабливість на внутрішньому ринку країни, з іншого – підвищує іноземну валютну привабливість фінансових інвестицій країни. Значні інвалютні потоки призводять до зростання боргової залежності країни і, як наслідок, – зростання курсу валют, скорочення чистого експорту товарів та зниження показників інвестиційної діяльності. Таке скорочення є причина зниження рівня продуктивності праці й реального доходу в усіх його формах, що провокує зниження довіри інвесторів, а отже, скорочення іноземних інвестиційних програм і виведення капіталу за кордон.
Обґрунтовано шляхи подолання бюджетного дефіциту, що полягають у вдосконаленні податкової системи, залученні до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення, забезпеченні фінансової підтримки малого та середнього бізнесу, посиленні відповідальності суб’єктів господарювання, зміцненні контролю за виплатою державних коштів, реформуванні видаткової системи, удосконаленні нормативно-правового забезпечення бюджетного процесу.
Наукова новизна дослідження полягає в установленні причино-наслідкових зв’язків бюджетних дефіцитів для наукового обґрунтування бюджетного менеджменту в період структурних перетворень економіки.
Практичним результатом є визначення шляхів реформування бюджетної системи України та її переходу до інвестиційної моделі.
Перспективним напрямом подальших досліджень у цій сфері є розробка на основі причино-наслідкових зв’язків моделі бюджетного процесу, здатної виявити ризики дефіциту та мінімізувати їх вплив