Public Administration Aspects (E-Journal) / Аспекти публічного управління
Not a member yet
906 research outputs found
Sort by
Транснаціональні освітні ініціативи ЄС: перспективи для України в умовах посткоронавірусного періоду та воєнного стану
The relevance of the study is due to the modern vision of the prospects for the development of higher education in Ukraine until 2030, which foresees rapid adaptation to the changes taking place in the higher education system in the globalized world and the need to prevent threats and challenges that have arisen for Ukraine in the higher education system in the post-coronavirus period and military state period.
The purpose of the study. To investigate the transnational educational initiatives of the EU in the direction of the organization of the European educational space and to identify the possibilities of using the European experience of digital transformations for the further development of higher education in Ukraine in the conditions of the post-coronavirus and military state period.
The research results. It has been established that it is promising for Ukraine to overcome the threats and challenges that have arisen in the higher education system related to the COVID-19 Pandemic and full-scale war in close cooperation with EU member states, using Ukraine's achievements in the field of higher education and applying promising European experience , by joining joint transnational educational initiatives, which should bring transnational cooperation to a new level of intensity and scaling in the direction of the organization of the European Higher Education Area and help jointly overcome problems in the higher education system at the European, regional and national levels.
The article analyzes the transnational educational initiatives of the EU in the direction of the organization of the European educational space, which were introduced by the normative and legal documents of the European Commission, and explores the possibilities of using the European experience of digital transformations for the further development of the higher education system of Ukraine.
It was concluded that by joining the transnational educational initiatives of the EU, integrating into the European educational space, uniting in joint efforts with European countries, Ukraine will have new prospects for sustainable cooperation in the field of higher education and effective implementation of innovations and digitalization. The use of European experience in digital transformations of higher education will provide Ukraine with more opportunities to achieve results in the development of the higher education system in the post-coronavirus period and period military state, the organization of effective transnational cooperation between higher education institutions will allow, by combining educational and scientific potential, to jointly overcome current challenges, solve complex issues, develop and implement educational initiatives, and ensure more effective implementation of joint educational programs and activities.
Scientific research proves that the adaptation of the national educational space to European standards in the field of higher education and science makes it possible to develop in a single European educational field and to provide solutions to a wide range of problems, including access to higher education, improving the quality of education, digital development of higher education.Актуальність дослідження обумовлена сучасним баченням перспектив розвитку вищої освіти України до 2030 року, яка передбачає швидке пристосування до змін, що відбуваються в системі вищої освіти у глобалізованому світі та необхідністю запобігання загрозам й викликам, що виникли перед Україною у системі вищої освіти в умовах посткоронавірусного періоду та воєнного стану.
Мета дослідження. Дослідити транснаціональні освітні ініціатив ЄС у напрямку організації європейського освітнього простору та виявити можливості використання європейського досвіду цифрових трансформацій для подальшого розвитку вищої освіти України в умовах посткоронавірусного періоду та воєнного стану.
Результати. Встановлено, що перспективним для України є подолання загроз та викликів що виникли в системі вищої освіти, пов’язаних з Пандемією COVID-19 та повномасштабною війною у тісній співпраці з країнами-членами ЄС, використовуючи напрацювання України у сфері вищої освіти та застосовуючи перспективний європейський досвід, приєднавшись до спільних транснаціональних освітніх ініціатив, які повинні вивести транснаціональне співробітництво на новий рівень інтенсивності та масштабування у напрямку організації Європейського простору вищої освіти та допомагати спільно долати проблеми у системі вищої освіти на європейському, регіональному та національному рівнях.
У статті проаналізовано транснаціональні освітні ініціативи ЄС у напрямку організації європейського освітнього простору, які були запроваджені нормативно-правовими документами Європейської комісії та досліджено можливості використання європейського досвіду цифрових трансформацій для подальшого розвитку системи вищої освіти України.
Зроблено висновок, що інтегруючись в європейський освітній простір та долучившись до транснаціональних освітніх ініціатив ЄС, об’єднавшись у спільних зусиллях з європейськими країнами Україна матиме нові перспективи щодо сталого співробітництва у сфері вищої освіти та ефективного впровадження інновацій та цифровізації. Використання європейського досвіду цифрових трансформацій вищої освіти надасть Україні більше можливостей для досягнення результатів у розвитку системи вищої освіти в умовах посткоронавірусного періоду та воєнного стану, організація результативної транснаціональної співпраці між закладами вищої освіти дозволить, об’єднавши через систему мережевих технологій освітній та науковий потенціал, спільно долати поточні виклики, вирішувати складні питання, розробляти та здійснювати освітні ініціативи, забезпечувати більш ефективну реалізацію спільних освітніх програм та заходів.
Наукове дослідження доводить, що адаптація національного освітнього простору до європейських стандартів у сфері вищої освіти та науки дає змогу розвиватися у єдиному європейському освітньому полі та забезпечувати вирішення широкого кола проблем, зокрема доступу до вищої освіти, підвищення якості освіти, цифрового розвитку вищої освіти
Роль Government Relations у взаємодії публічної влади та бізнесу
The article is concerned with analyzing the theoretical and practical aspects of implementing the mechanisms of Government Relations (GR) in the system of interaction between political government and business. GR is seen in comparison with lobbying and public relations as elements of social interaction in the context of digital transformation. It is noted that digital communications allow GR to create new opportunities to ensure coordination of the interests of government, business and civil society. GR is an important mechanism for the democratic development of the country, as it enables business and civil society institutions to influence the formation of the government architecture.
It is concluded that GR in Ukraine is an important tool for dialogue between public authorities and business, on which depend: the quality of public administration, competition conditions, business development in general. Such a dialogue requires legislative protection and mechanisms for making decisions on its basis, which are binding on all parties. Business focused on the digital perspective in the post-war period of economic recovery, first of all, expects stable rules of the game from the authorities and compliance with them by all political actors.
Under martial law, it becomes even more important to combine the efforts of business and the state to form a civilized market for GR services. The need to institutionalize the profession "GR specialist", the use of modern digital communications for the exchange of information between GR specialists and the promotion of civilized GR technologies in corporate policy has also become urgent. Together with other democratic transformations, this can help reduce the corruption component in the interaction between government and business in Ukraine.Метою статті є аналіз теоретичних та практичних аспектів впровадження механізмів Government Relations (GR) у систему взаємодії політичної влади та бізнесу. GR розглядається у порівнянні з лобіюванням та зв'язками з громадськістю як елементи соціальної взаємодії в контексті цифрової трансформації. Зазначається, що цифрові комунікації дозволяють GR створювати нові можливості для забезпечення координації інтересів влади, бізнесу та громадянського суспільства. GR є важливим механізмом демократичного розвитку країни, оскільки дає можливість бізнесу та інститутам громадянського суспільства впливати на формування архітектури уряду.
Зроблено висновок, що GR в Україні є важливим інструментом діалогу між органами державної влади та бізнесом, від якого залежать: якість державного управління, умови конкуренції, розвиток бізнесу в цілому. Такий діалог потребує законодавчого захисту та механізмів прийняття на його основі рішень, обов'язкових для виконання всіма сторонами. Бізнес, орієнтований на цифрову перспективу у повоєнний період відновлення економіки, насамперед очікує від влади стабільних правил гри та дотримання їх усіма політичними суб'єктами.
В умовах воєнного стану ще важливішим стає об'єднання зусиль бізнесу та держави для формування цивілізованого ринку GR послуг. Також назрілою стала необхідність інституціоналізації професії «GR спеціаліст», використання сучасних цифрових комунікацій для обміну інформацією між GR фахівцями та просування цивілізованих GR технологій у корпоративній політиці. Разом з іншими демократичними перетвореннями це може сприяти зменшенню корупційної складової у взаємодії влади та бізнесу в Україні
Правосвідомість в контексті розвитку професійно-службової кар’єри публічних службовців в умовах реформування державного управління
The peculiarities of the manifestation of legal awareness of public employees in the context of the development of their professional and service careers have been investigated, in particular, the indicators that have the greatest impact on the level of legal awareness of public employees have been identified, and it has been established in which situations, in which forms and under which conditions public employees most often violate right.
The authors state that it is desirable to determine the level of legal awareness of public officials based on ten basic components, namely: 1) knowledge and understanding of the basic principles of law and legislation; 2) ability to analyze complex legal situations and make decisions based on compliance with legislation; 3) a conscious and responsible attitude to one's work and the ability to apply laws in practical activities; 4) uncontroversial use of legal norms and requirements, as well as inadmissibility of violation of human and citizen rights and freedoms; 5) willingness and ability to resolve conflict situations taking into account the legitimate interests of all parties; 6) the ability to effectively interact with judicial and law enforcement agencies in cases of offenses or crimes; 7) compliance with ethical norms and principles in one's activities, as well as refusal of corrupt practices and improper use of powers; 8) constant improvement of one's legal culture and familiarization with changes in legislation; 9) formation of a positive image of an official in society, based on legality, justice and honesty; 10) the ability to justify one's actions and decisions based on the principles of law and legislation, as well as the readiness to be accountable for one's actions before the state and society.
According to the results of the survey, it was determined that the violation of the law by public officials occurs in various forms, in particular, it is most often manifested in the following situations: corruption; abuse of authority; violation of procedure or procedural rules; violation of rights to equal service; restriction of freedom of expression and information; illegal detention or arrest; improper and disrespectful attitude.
All of the above actions are a violation of the rights of citizens and can be prosecuted according to the law.У досліджені обґрунтовано особливості прояву правосвідомості публічних розвитку в контексті розвитку їхньої професійно-службової кар’єри, зокрема виявлено показники, які мають найбільший вплив на рівень сформованості правосвідомості публічних службовців та встановлено в яких ситуаціях, в яких формах і за яких умов найчастіше публічні службовці порушують право.
Автори констатують, що рівень сформованості правосвідомості публічних службовців бажано визначати ґрунтуючись на десяти базових компонентах, а саме: 1) знання і розуміння основних принципів права та законодавства; 2) здатність аналізувати складні правові ситуації та приймати рішення на основі дотримання законодавства; 3) свідоме та відповідальне ставлення до своєї роботи та уміння застосовувати закони у практичній діяльності; 4) безсуперечне використання правових норм і вимог, а також недопустимість порушення прав і свобод людини та громадянина; 5) готовність і здатність вирішувати конфліктні ситуації з урахуванням законних інтересів усіх сторін; 6) уміння ефективно взаємодіяти із судовими та правоохоронними органами у випадках правопорушень або злочинів; 7) дотримання етичних норм та принципів у своїй діяльності, а також відмова від корупційних практик та неправомірного використання повноважень; 8) постійне підвищення своєї правової культури та ознайомлення із змінами в законодавстві; 9) формування позитивного образу чиновника у суспільстві, заснованого на законності, справедливості та чесності; 10) здатність обґрунтовувати свої дії та рішення на основі принципів права та законодавства, а також готовність відповідати за свої дії перед державою та суспільством. За результатами опитування визначено, що порушення публічними службовцями права відбувається у різних формах, зокрема найчастіше проявляється в ситуаціях: корупція; зловживання повноваженням; порушення процедури або процесуальних правил; порушення прав на рівноправне обслуговування; обмеження свободи висловлювання та інформації; незаконне затримання чи арешт; некоректне та зневажливе ставлення. Усі перелічені вище дії є порушенням прав громадян і можуть бути переслідувані згідно із законом
Подолання комуністичного минулого як складова політики національної пам’яті Словацької Республіки та Чеської Республіки
The purpose of the study is to analyze the activities of state institutions of national memory in the Slovak Republic and the Czech Republic in order to overcome the communist totalitarian past. It is asserted that the policy of national memory occupies a leading place in many states of the world, and especially in the countries of Central and Eastern Europe, which were part of the so-called social camp. It is determined that considerable attention in the politics of national memory of the Slovak Republic and the Czech Republic is focused on overcoming the communist totalitarian past. It is found that decommunization became a leading component of the functioning of the Nation’s Memory Institute of the Slovak Republic and the Institute for the Study of Totalitarian Regimes of the Czech Republic. The main areas of activity of these institutions, their organizational structure and legal support are revealed. Attention is paid to the Archives as the leading structural units in the functioning of both institutions, their subordination is clarified and regulatory legislative acts are defined, the main directions of work are outlined, the composition, content, chronological boundaries, and quantitative indicators of the documents concentrated in them are characterized.
Statistical data on the results of the institutions of both states in priority areas are given. Among such directions, the work with appeals of individuals and legal entities was analyzed, scientific, information and educational activities were outlined, and their importance in the implementation of the national memory policy was determined.
The relevance of the issue of the distribution of documents from the existence of the single Czechoslovak state in the activities of the governments of both states has been clarified. Attention is paid to cooperation with the institutions of national memory of other countries in the issues of overcoming the past associated with the totalitarian regimes of the 20th century. The mutual relations of both institutions with the relevant state authorities of Ukraine and their position regarding the full-scale Russian war are outlined.Мета дослідження полягає в аналізі діяльності інституцій державної влади у сфері політики національної пам’яті у Словацькій Республіці та Чеській Республіці щодо подолання комуністичного тоталітарного минулого. Стверджено, що політика національної пам’яті займає провідне місце в багатьох державах світу й особливо в країнах Центральної та Східної Європи, що входили до так званого соцтабору. Визначено, що значна увага в політиці національної пам’яті Словацької Республіки та Чеської Республіки зосереджена на подоланні комуністичного тоталітарного минулого. З’ясовано, що декомунізація стала провідною складовою функціонування Інституту національної пам’яті Словацької Республіки та Інституту дослідження тоталітарних режимів Чеської Республіки. Розкрито основні напрями діяльності цих інституцій, їх організаційну складову та нормативно-правове забезпечення. Приділено увагу архівам, як провідним структурним підрозділам у функціонуванні обох інституцій, з’ясовано їхнє підпорядкування, визначено регуляторні законодавчі акти, окреслено основні напрями роботи, охарактеризовано склад, зміст, хронологічні межі, кількісні показники зосереджених у них документів.
Наведено статистичні дані щодо результатів роботи інституцій обох держав за пріоритетними напрямами. Серед таких напрямів проаналізовано роботу зі зверненнями фізичних та юридичних осіб, окреслено наукову, інформаційну та просвітницьку діяльність, визначено їх значення у реалізації політики національної пам’яті.
З’ясовано актуальність у діяльності урядів обох держав питання щодо розподілу документів часів існування єдиної Чехословацької держави. Приділено увагу співпраці з інституціями національної пам’яті інших країн у питаннях подолання минулого, пов’язаного з тоталітарними режимами ХХ століття. Окреслено взаємовідносини обох інституцій з відповідними органами державної влади України та їхню позицію щодо повномасштабної російської війни
Доброчесність як інструмент розвитку правосвідомості публічних службовців в умовах реформування державної служби
The author has analyzed virtue as a tool for the development of the legal awareness of public servants in the system of professionalization of public service, which determines its norms of behaviour and forms a lawful model of career development in the system of professionalization of public service. The study of virtue is conducted by scientists in the field of legal science. However, today this term has a different contextual approach in the legislation and is widely used in public management and administration: as an evaluative characteristic of the activity of a state authority; as a requirement for a competition and a candidate-participant; as a criterion of compliance with the position in the civil service; as a preventive tool in the fight against corruption through the introduction of a declaration of virtue of state and public servants and officials of local self-government; as a test of virtue; as a test of virtue in the system of professionalization of the civil service. The author concludes with the legalization of virtue as a moral category (i.e. the consolidation of moral duty as a legal duty) into a positive legal obligation of public servants in the authorities.
With this purpose, the author of the article applies such methods as analysis, synthesis, induction, deduction, abstraction, specification, and generalization.
The author sees the solution to the problem of the development of legal awareness of public servants through the principle of virtue, legally established ethical regulators of behaviour and standards of moral values of the EU, the growing role of two institutions - the National Agency on Corruption Prevention and the National Agency of Ukraine on Civil Service in the institutionalization of standards of virtue.Автором здійснено аналіз доброчесності як інструменту розвитку правосвідомості публічних службовців в реформування державної служби, що визначає його норми поведінки і формує правомірну модель кар’єрного розвитку в системі професіоналізації державної служби. Здебільшого дослідження доброчесності проводиться науковцями у сфері юридичної науки. Однак сьогодні даний термін має різновекторний контекстний підхід у законодавстві і широковживаний в публічному управлінні та адмініструванні: як оціночна характеристика діяльності державного органу влади; як вимога до конкурсу та кандидата-учасника конкурсу; як критерій відповідності посаді на державній службі; як превентивний засіб у боротьбі з корупцією через запровадження декларації доброчесності державних та публічних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування; як перевірка на доброчесність; як сукупність етичних принципів та визначених законом правил на державній службі чи службі в органах місцевого самоврядування; як інструмент розвитку правової свідомості та правової культури публічних службовців. Автор робить висновок про юридизацію доброчесності як етичної категорії (тобто закріплення морального обов’язку як юридичний) в позитивний юридичний обов’язок публічних службовців в органах влади.
З цією метою автор статті застосовує такі методи як аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрагування, конкретизація, узагальнення.
Розв’язання проблеми розвитку правосвідомості публічних службовців автор вбачає через принцип доброчесності, законодавчо встановлених етичних регуляторів поведінки та стандартів моральних цінностей ЄС, зростання ролі двох інституцій – Національного агентства з питань запобігання корупції та Національного агентства України з питань державної служби в інституалізації стандартів доброчесності
Управління людськими ресурсами державної служби України в умовах діджиталізації
The article is devoted to the study of the modern management system of human resources management of the civil service of Ukraine in the conditions of digitalization. The essence of the concept of "digitalization of human resources management" was revealed and it was established that the issue of digitalization of human resources management of the civil service requires additional research taking into account modern trends and may include: the use of integrated mobile applications and automation of HR processes; digital integration with cloud systems; HR analytics and Big Data; application of VR technologies and artificial intelligence. The main processes in the field of digitalization of human resources management of the civil service were studied, namely: the transfer of HR processes to electronic form - the creation of a HELP DESK for candidates, Career.gov.ua, Career-bot, integration of the civil service vacancy portal Career.gov.ua with Work.ua and Robota.ua; provision of appropriate conditions for the professional development of civil servants and local self-government officials (Knowledge Management Portal launched), strengthening of the institutional capacity of the NADS, implementation of the "Human Resources and Salary Management Information System (HRMIS)".
Attention is focused on the need to develop digital competence of civil servants and HR managers. It is substantiated that the digitization of human resources management of the civil service through the implementation of digital technologies and the automation of personnel management processes, the implementation of international HR digitalization trends is a necessary tool for improving the quality of the civil service, its effectiveness and efficiency, as well as that for further digitalization of the human resources management of the civil service, it is necessary to take into account the following international trends and practices of HR development: HR-automation, HR-analytics, HR-marketing, SMARTrecruiting and e-learning. The main ways of implementing digital technologies in personnel management for its transformation into HR of the civil service have been determined.Стаття присвячена дослідженню сучасної системи управління управління людськими ресурсами державної служби України в умовах діджиталізації. Розкрито сутність поняття «діджиталізація управління людськими ресурсами» та встановлено, що питання діджиталізації управління людськими ресурсами державної служби потребує додаткового дослідження з урахуванням сучасних трендів і може передбачати: застосування інтегрованих мобільних додатків й автоматизацію HR процесів; цифрову інтеграцію з хмарними системами; HR-аналітику та Big Data; застосування VR-технологій та штучного інтелекту. Досліджено основні процеси у сфері діджиталізації управління людськими ресурсами державної служби, а саме: переведення HR-процесів в електронний вигляд – створення HELP DESK для кандидатів, Career.gov.ua, Career-бот, інтеграція порталу вакансій державної служби Career.gov.ua з Work.ua та Robota.ua; забезпечення належних умов для професійного розвитку державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування (запущено Портал управління знаннями), посилення інституційної спроможності НАДС, впровадження «Інформаційної системи управління людськими ресурсами та заробітної плати (HRMIS)». Акцентовано увагу на необхідності розвивати цифрову компетентність державним службовцям та HR-менеджерам. Обгрунтовано, що діджиталізація управління людськими ресурсами державної служби через впровадження цифрових технологій та автоматизацію процесів управління персоналом, впровадження міжнародних трендів цифровізації HR є необхідним інструментом підвищення якості державної служби, її результативності та ефективності, а також, що для подальшої діджиталізації управління людськими ресурсами державної служби слід врахувати такі міжнародні тенденції та практики розвитку HR: HR-автоматизація, HR-аналітика, HR-маркетинг, SMARTрекрутинг та електроне навчання. Визначено основні шляхи впровадження цифрових технологій в управління персоналом для його трансформації у HR державної служби
Професійна підготовка публічних службовців в сучасних умовах цифровізації освіти
The article examines the peculiarities of the use of electronic digital learning in the professional training of public servants in the conditions of digitalization of education. It was established that as a result of the quarantine measures caused by the spread of the COVID-19 pandemic and in the conditions of a full-scale war, there was a need for a radical change in the forms and methods of training public servants, the methods of their interpersonal communication, the system of organizing the educational process, and the creation of an effective digital educational space. It is noted that the professional training of public servants has its own characteristics, because it is carried out taking into account the principles of adult education (andragogical principles). And it is the use of digital technologies in the educational process that makes it possible to carry out lifelong professional training of public servants in a way that is more convenient and comfortable for them, without breaking away from the main activity.
The main advantages of electronic digital training in the professional training of public servants have been identified, which include time, geographical, psychological, ergonomic advantages, training without separation from the main activity, free access to various sources of information in the "24/7" mode, digitalization. It was found that, along with the advantages, the digitalization of the educational process has many disadvantages, namely: the need for a constant connection to the Internet, the lack of a live dialogue with the teacher, the lack of digital competences of public servants, the need for high internal motivation of the public servant (the opportunity to learn in a convenient time can turn into constant procrastination).
It was concluded that electronic digital training can become an innovative tool for the professionalization of public servants. Thanks to a carefully organized digital environment, the professional training of public servants is more personalized, mobile, accessible and flexible, which is extremely important under the conditions of minimal costs - time, money, and human resources. However, it was noted that electronic digital training cannot be a full replacement for traditional training, because it is not able to replace the live communication of participants in the educational process, but it can indeed become the most promising form of evening training, advanced training courses or retraining courses for public servants. It is emphasized that for full-time and part-time education, the most optimal would be a combination of off-line and online education, where digital technologies would be used to improve traditional education.В статті досліджено особливості застосування електронного цифрового навчання при професійній підготовці публічних службовців в умовах цифровізації освіти. Встановлено, що внаслідок карантинних заходів, зумовлених поширенням пандемії COVID-19, та в умовах повномасштабної війни виникла необхідність у докорінній зміні форм та методів навчання публічних службовців, способів їх міжособистісного спілкування, системи організації освітнього процесу та створення дієвого цифрового освітнього простору. Зазначено, що професійна підготовка публічних службовців має свої особливості, адже вона здійснюється з урахуванням принципів навчання дорослих (андрагогічних принципів). І саме використання цифрових технологій в освітньому процесі дає можливість без відриву від основної діяльності здійснювати професійну підготовку публічних службовців упродовж всього життя в більш зручний та комфортний для них спосіб.
Виявлено основні переваги електронного цифрового навчання при професійній підготовці публічних службовців до яких належать: часові, географічні, психологічні, ергономічні переваги, навчання без відриву від основної діяльності, вільний доступ до різноманітних джерел інформації в режимі «24/7», діджиталізація. З’ясовано, що поруч з перевагами, цифровізація освітнього процесу має чимало недоліків, а саме: необхідність постійного підключення до мережі Інтернет, відсутність живого діалогу з викладачем, нестача цифрових компетентностей у публічних службовців, необхідність високої внутрішньої мотивації публічного службовця (можливість навчатися у зручний час може перетворитися на постійну прокрастинацію).
Зроблено висновок, що цифрове навчання здатне стати інноваційним інструментом професіоналізації публічних службовців. Завдяки ретельно організованому цифровому середовищу професійне навчання публічних службовців є більш персоналізованим, мобільним, доступним і гнучким, що вкрай важливо за умов мінімальних затрат – часових, фінансових, людських ресурсів. Однак зауважено, що електронне цифрове навчання не може бути повноцінною заміною традиційному навчанню, адже воно не в змозі замінити живе спілкування учасників освітнього процесу, але воно справді може стати найбільш перспективною формою вечірнього навчання, курсів підвищення кваліфікації чи курсів перепідготовки публічних службовців. Наголошено, що для денної та заочної форми навчання найбільш оптимальним було б поєднання оф-лайн та он-лайн освіти, де б цифрові технології використовувалися для доповнення та вдосконалення традиційного навчання
Механізм реалізації державного регулювання гарантій науково-педагогічних працівників
The relevance of the study is determined by the fact that the state must guarantee education to every person. It has been found that the abilities of an individual person ensure employment in the labour sphere in the future. It has been established that a significant percentage of those obtaining education are not employed in the specialty they have obtained, preferring another field of activity. It was revealed that the reasons for this situation are the provision of irrelevant knowledge to higher education students, the lack of motivation of scientific and pedagogical workers to transfer relevant knowledge to such higher education students. On this basis, it is justified that a holistic concept of providing guarantees to scientific and pedagogical workers is needed, which (guarantees) will increase the level of motivation of such workers for self-development, greater professional return at work, the use of innovative methods within its limits, etc.
Therefore, the purpose of the article is to substantiate the implementation mechanism of the state regulation of the guarantees of scientific and pedagogical workers. In this context, the system of guarantees is defined as a mechanism designed to separate individuals from various kinds of adverse influences from the social environment and to mitigate the consequences of such influences.
Within the scope of this article, the implementation mechanism of state regulation of guarantees for scientific and pedagogical workers is considered as a self-organized set of elements, factors and conditions that are regulated by state bodies in order to achieve a given result (that is, providing guarantees to scientific and pedagogical workers). It was found that due to the introduction of martial law in Ukraine, rights and freedoms, as well as some guarantees of scientific and pedagogical workers, are unfortunately limited. It is established that during martial law, to perform urgent or unforeseen tasks, scientific and pedagogical workers, with their consent, on the basis of an order of the head, which is notified to the trade union, may be involved in work beyond the established duration of the working day, as well as on weekends, holidays and non-working days at night.
At the same time, it is emphasized that scientific and pedagogical workers should not be completely limited in their right to: 1) protection of professional honor and dignity; 2) choice of forms, methods, teaching aids, pedagogical initiative; 3) individual pedagogical activity; 4) participation in public self-government; 5) advanced training, retraining, selection of content, programs, forms of education, institutions, institutions of organizations that provide advanced training and retraining.Актуальність дослідження зумовлено тим, що держава має гарантувати кожній людині освіту. З’ясовано, що здібності окремо взятої особи забезпечують надалі кожну людину зайнятістю у трудовій сфері. Установлено, що значний відсоток здобувачів освіти працевлаштовується не за отриманою спеціальністю, віддаючи перевагу іншій сфері діяльності. Виявлено, що причинами такої ситуації, що склалася, є надання неактуальних знань здобувачам вищої освіти, відсутність мотивації у науково-педагогічних працівників передавати актуальні знання таким здобувачам вищої освіти.
На цій підставі обґрунтовано, що необхідна цілісна концепція з надання гарантій науково-педагогічним працівникам, що (гарантії) підвищать рівень мотивації у таких працівників до саморозвитку, більшої професійної віддачі на роботі, застосування інноваційних методів в її межах тощо. Відтак, метою статті визначено обґрунтування механізму реалізації державного регулювання гарантій науково-педагогічних працівників. У цьому контексті система гарантій визначена як механізм, призначений відмежовувати індивідів від різного роду несприятливих для його життєдіяльності впливів з боку соціального середовища і пом’якшувати наслідки таких впливів. У межах даної статті механізм реалізації державного регулювання гарантій науково-педагогічних працівників розглянуто як самоорганізовану сукупність елементів, факторів і умов, які впорядковуються державними органами з метою досягнення заданого результату (тобто надання гарантій науково-педагогічним працівникам).
З’ясовано, що через уведення в Україні воєнного стану права та свободи, а також деякі гарантії науково-педагогічних працівників, на жаль, обмежені. Установлено, що під час воєнного стану для виконання невідкладних чи непередбачуваних завдань науково-педагогічні працівники, за їх згодою, на підставі наказу керівника, про який повідомляється профспілка, можуть бути залучені до роботи понад встановлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні у нічний час.
У той же час, акцентовано, що науково-педагогічні працівники не повинні повністю обмежуватися у праві на: 1) захист професійної честі, гідності; 2) вибір форм, методів, засобів навчання, педагогічну ініціативу; 3) індивідуальну педагогічну діяльність; 4) участь у громадському самоврядуванні; 5) підвищення кваліфікації, перепідготовку, вибір змісту, програм, форм навчання, закладів, установ організацій, що здійснюють підвищення кваліфікації і перепідготовку
Доступ до застарілого вмісту вебсайтів органів публічного управління України
In accordance with the aim of the research, the author studied the existing possibilities of accessing outdated versions of websites of public authorities of Ukraine and outlined organizational and technical obstacles.
The relevance of this topic is determined by the need to save (archive) websites of public authorities, which is necessary for current and future researchers and also for civil servants in order not to lose "executive memory" for the previous periods of existence of the relevant public authority. Research methods are observation, comparative analysis and generalization.
According to the results of the study, the experience of foreign countries in the issue of archiving old versions of websites, together with all published content, proves that saving and providing access to them has long become a routine matter for associations of well-known libraries, archival organizations and public authorities of the world's leading countries.
In the conclusions, the author notes that access to outdated versions of websites of public authorities of Ukraine is possible: firstly, provided there are links to the saved previous version of the site in the new version, secondly, on the condition that the owner proactively submits the old version of the website to the Central State Electronic Archive of Ukraine, thirdly, on the condition of knowing the URL address of the non-working old version of the site through the "Wayback Machine" service. The author identifies the following organizational and technical obstacles to access to the outdated content of the above sites as: insufficient initiative of public authorities regarding archiving of old versions of sites; selectivity in evaluating the value of outdated content; the manager's ignorance of the need to preserve the old version of the site; deletion of content due to technical impossibility of saving; complete breakdown of the service server; not extending the hosting of old versions of sites (or sites related to the site owner) as a result of the reduction or liquidation of the public authority, or the transfer of the official URL address to the GOV.UA domain zone.Відповідно до мети дослідження, автором здійснено вивчення існуючих можливостей доступу до застарілих версій вебсайтів органів публічного управління України та окреслено організаційні та технічні перепони.
Актуальність даної теми зумовлюється потребою збереження (архівування) вебсайтів органів публічного управління, яке необхідне для нинішніх і майбутніх дослідників, а також для державних службовців задля невтрачання “виконавської пам'яті” за попередні періоди існування відповідного органу публічного управління. Методами дослідження є спостереження, порівняльний аналіз та узагальнення. За результатами дослідження, досвід зарубіжних країн у питанні архівування старих версій вебсайтів, разом з усім оприлюдненим контентом, доводить, що збереження і надання доступу до них давно стало буденною справою для об’єднань відомих бібліотек, архівних організацій та для органів публічного управління провідних країн світу.
У висновках автор зазначає, що доступ до застарілих версій вебсайтів органів публічного управління України можливий: по-перше, за умови наявності посилання на збережену попередню версію сайта у новій версії, по-друге, за умови ініціативного здавання старої версії вебсайта володільцем до Центрального державного електронного архіву України, по-третє, за умови знання URL-адреси непрацюючої старої версії сайта через сервіс “Wayback Machine”. Автор визначає наступні організаційні та технічні перепони доступу до застарілого вмісту вищезазначених сайтів як: недостатню ініціативність органів публічного управління щодо архівування старих версій сайтів; вибірковість при оцінюванні цінності застарілого вмісту; незнання керівником потреби збереження старої версії сайту; видалення вмісту із-за технічної неможливості збереження; безповоротний вихід з ладу службового сервера; не подовження хостингу старих версій сайтів (або пов'язаних з володільцем сайтів) у результаті скорочення або ліквідування органу публічного управління, або перенесення офіційної URL-адреси у доменну зону GOV.UA
Публічна адміністрація як суб’єкт реформування пенсійної системи України в умовах трансформаційних змін
In this article, the author notes that all spheres of social life require public management, which is carried out by the relevant subjects of public administration, and which are endowed by law with the authority and competence to perform power-management functions on behalf of the state. Public administration of the pension system is carried out by a system of state and non-state bodies to which state powers have been delegated. At the same time, some subjects exercise general powers within their competence, while others are direct participants in pension relations.
The author notes that the public administration of the pension system is a public-authority activity of competent bodies at various levels, the subject of which is the social protection of persons belonging to the category of pensioners. Social protection of pensioners is carried out by subjects of public administration in various directions: social insurance, pension provision, social services, etc. Therefore, the activity of the public administration regarding the implementation of social protection and regarding the pension provision of this category of persons, is characterized by certain features, which are presented in the text of the article.
A detailed analysis of the functions and competencies of subjects of public administration regarding the social protection of pensioners has been carried out, which enables us to divide them into subjects of general competence and subjects of special competence. We suggest that the subjects of general competence include: the Verkhovna Rada, the President of Ukraine, the CMU, local subjects of public administration.
It was determined that every sphere of public life, without exception, needs management, which is carried out by the relevant subjects of public administration, who are empowered by law and competent to perform power-management functions on behalf of the state. Public administration of the pension system is carried out by a system of state and non-state bodies to which state powers have been delegated. At the same time, some subjects exercise general powers within their competence, while others are direct participants in pension relations.Зазначено, що всі сфери суспільного життя потребують публічного управління, яке здійснюють відповідні суб’єкти публічної адміністрації, і які наділені законом повноваженнями та компетенцією здійснювати від імені держави владно-управлінські функції. Публічне адміністрування щодо системи пенсійного забезпечення здійснює система державних та недержавних органів, яким делеговано державні повноваження. При цьому, одні суб’єкти виконують загальні повноваження в рамках своєї компетенції, а інші є безпосередніми учасниками пенсійних відносин.
Відзначено, що публічне адміністрування системи пенсійного забезпечення являє собою публічно-владну діяльність компетентних органів різних рівнів, предметом якої є соціальний захист осіб, належать до категорії пенсіонерів. Соціальний захист пенсіонерів здійснюється суб’єктами публічної адміністрації в різних напрямках: соціальне страхування, пенсійне забезпечення, соціальне обслуговування тощо.
Отже, діяльність публічної адміністрації щодо здійснення соціального захисту і щодо пенсійного забезпечення даної категорії осіб, характеризується певними ознаками, які подано в тексті статті.
Здійснено детальний аналіз функцій та компетенцій суб’єктів публічної адміністрації щодо соціального захисту пенсіонерів, що дає можливість нам здійснити їх розподіл на суб’єктів загальної компетенції та суб’єктів спеціальної компетенції. До суб’єктів загальної компетенції пропонуємо віднести: ВРУ, Президента України, КМУ, місцеві суб’єкти публічної адміністрації.
Визначено, що кожна без виключення сфера суспільного життя потребує управління, яке здійснюють відповідні суб’єкти публічної адміністрації, які наділені законом повноваженнями та компетенцією здійснювати від імені держави владно-управлінські функції. Публічне адміністрування щодо системи пенсійного забезпечення здійснює система державних та недержавних органів, яким делеговано державні повноваження. При цьому, одні суб’єкти виконують загальні повноваження в рамках своєї компетенції, а інші є безпосередніми учасниками пенсійних відносин