Public Administration Aspects (E-Journal) / Аспекти публічного управління
Not a member yet
906 research outputs found
Sort by
Прикладна драматургія як інструмент публічного управління: цінності, розуміння, сценарії
No full textAbstract. Introduction. The article examines applied dramaturgy as an interdisciplinary tool for the analysis and design of governance decision-making in the context of increasing social complexity. It is demonstrated that text-centered practices dominant in public governance are methodologically insufficient for addressing processes of becoming, uncertainty, and value conflicts that characterize contemporary governance systems.Methodology. The study is conceptual and theoretical-methodological in nature and is based on theoretical synthesis and interdisciplinary analysis. The literature review is constructed primarily according to a conceptual logic rather than empirical comparison, which reflects the positioning of the article as a theoretical and methodological contribution rather than an empirical study.Main Content. The theoretical framework of the study is grounded in C. Graves’ value meme model and the concept of the spiral movement of understanding. The role of image-centered and scenario-based forms of thinking is substantiated as a key condition for the holistic comprehension of governance situations. Applied dramaturgy is interpreted as a model of change that enables the analysis of transitions from situation to event and further to the transformation of governed processes, as well as a means of shifting from the management of descriptions to the management of processes and meanings.Results and Discussion. It is shown that the dominance of text-centered governance models is structurally associated with specific value regimes and leads to typical governance limitations, including normative overload, process fragmentation, and the illusion of control. In the discussion, the results are correlated with contemporary research in narrative policy, scenario thinking, strategic foresight, and design thinking in public governance, which makes it possible to identify methodological intersections and avenues for extending the dramaturgical approach.Conclusions. The study concludes that applied dramaturgy can be regarded as an independent methodological instrument of public governance, oriented toward working with the dynamics of change, values, and scenarios of possible futures. It is substantiated that the rejection of image-centered and scenario-based forms of thinking under conditions of increasing complexity generates systemic governance vulnerability, whereas the integration of applied dramaturgy expands the capacity for meaningful and reflective governance decision-making.Анотація.Вступ. У статті розглядається прикладна драматургія як міждисциплінарний інструмент аналізу та проєктування управлінських рішень в умовах ускладнення соціальної реальності. Показано, що домінантні у публічному управлінні текстоцентричні практики є методологічно недостатніми для роботи з процесами становлення, невизначеності та ціннісних конфліктів, характерних для сучасних управлінських систем.Методологія. Дослідження має концептуальний і теоретико-методологічний характер та ґрунтується на теоретичному синтезі й міждисциплінарному аналізі. Огляд літератури побудовано переважно в концептуальній логіці, а не у форматі емпіричного зіставлення, що відображає позиціонування статті як теоретико-методологічного дослідження, а не емпіричної роботи.Основний матеріал. Теоретичною основою дослідження є модель ціннісних мемів К. Грейвза та концепція спірального руху розуміння. Обґрунтовано роль образоцентричних і сценарних форм мислення як ключових умов цілісного осмислення управлінських ситуацій. Прикладна драматургія інтерпретується як модель змін, що дає змогу аналізувати переходи від ситуації до події, а далі – до трансформації керованих процесів, а також як засіб переходу від управління описами до управління процесами й смислами.Результати та обговорення. Показано, що домінування текстоцентричних управлінських моделей структурно пов’язане з певними ціннісними режимами та призводить до типових управлінських обмежень, зокрема нормативної перевантаженості, фрагментації процесів і ілюзії контролю. У дискусії результати співвідносяться із сучасними дослідженнями у сфері наративної політики, сценарного мислення, стратегічного форсайту та дизайн-мислення в публічному управлінні, що дає змогу виявити методологічні зони перетину й розширення драматургічного підходу.Висновки. Зроблено висновок, що прикладна драматургія може розглядатися як самостійний методологічний інструмент публічного управління, орієнтований на роботу з динамікою змін, цінностями та сценаріями можливого майбутнього. Обґрунтовано, що відмова від образоцентричних і сценарних форм мислення в умовах зростаючої складності формує системну управлінську вразливість, тоді як інтеграція прикладної драматургії розширює можливості осмисленого ухвалення управлінських рішень
Зарубіжні моделі інформаційного забезпечення соціально-економічного розвитку територій
No full textAbstract.Information support for the socio-economic development of territories in the digital age is turning into a managed data ecosystem: state registers, catalogs, open data, spatial infrastructures, interdepartmental exchange, analytical panels and access rules. The difference between countries lies not so much in the availability of "digital solutions" but in the data management architecture and the ability to transform data into solutions, investment priorities and service changes at the level of cities and regions. The international framework emphasizes that data should be considered as a strategic asset of the state, which creates public value only if there are mature data management policies, quality standards and secure sharing. At the same time, smart city practice shows that the technical integration of data flows without public legitimacy and clear privacy rules can cause resistance from citizens and reduce trust in the authorities.The article summarizes the leading foreign models of information support of territorial development and proposes an applied typology: register-interoperable, spatial and infrastructure, open data and reuse model, data-driven public sector model, municipal smart-city platforms (urban data and management interfaces), model of reforms through GovTech maturity measurement, and national digital vision model. The results of the comparison show that successful models rely on three interrelated "cores": institutional design (roles, responsibilities, access policies), technology design (standards, interoperability, services and APIs), management design (embedding data in the policy cycle, budgeting, monitoring and correction of applications). The practical value of the article lies in the formation of a "solution map" for states and communities: from basic steps (data inventory, catalogs, standards, spatial layers) to mature practices (once-only, data products, quality management, ethics and audit of data use).Keywords: territorial development, information support, data management, interoperability, open data, GovTech, Smart CityАнотаціяІнформаційне забезпечення соціально-економічного розвитку територій у цифрову епоху перетворюється на керовану екосистему даних: державні реєстри, каталоги, відкриті дані, просторові інфраструктури, міжвідомчий обмін, аналітичні панелі та правила доступу. Відмінність між країнами полягає не стільки в наявності «цифрових рішень», скільки в архітектурі управління даними та здатності трансформувати дані у рішення, інвестиційні пріоритети й сервісні зміни на рівні міст і регіонів. Міжнародні рамки підкреслюють, що дані мають розглядатися як стратегічний актив держави, який створює публічну цінність лише за умови зрілої політики управління даними, стандартів якості та безпечного обміну. Водночас практика smart city показує, що технічна інтеграція потоків даних без суспільної легітимності й зрозумілих правил приватності може викликати спротив громадян і знизити довіру до органів влади.У статті узагальнено провідні зарубіжні моделі інформаційного забезпечення територіального розвитку та запропоновано прикладну типологію: реєстрово-інтероперабельна, просторово-інфраструктурна, модель відкритих даних і повторного використання, модель data-driven public sector, муніципальні smart-city платформи (урбан-дані та інтерфейси управління), модель реформ через вимірювання зрілості GovTech, та модель національної цифрової візії. Результати порівняння свідчать, що успішні моделі спираються на три взаємопов’язані «стрижні»: інституційний дизайн (ролі, відповідальність, політики доступу),технологічний дизайн (стандарти, інтероперабельність, сервіси та API), управлінський дизайн (вбудованість даних у цикл політики, бюджетування, моніторинг і корекцію програм). Практична цінність статті полягає у формуванні «карти рішень» для держав і громад: від базових кроків (інвентаризація даних, каталоги, стандарти, просторові шари) до зрілих практик (once-only, дата-продукти, управління якістю, етика й аудит використання даних)
Концептуальні підходи до управління людськими ресурсами у сфері державної служби: еволюція теорій та сучасні виклики
Full text linkThis article provides a comprehensive analysis of conceptual approaches to leadership and inclusion in the civil service of Ukraine, considering the evolution of human resource management theories and current challenges. It explores the historical transition from mechanistic models based on strict control and hierarchy to strategic and humanistic models emphasizing human capital, organizational culture, and staff engagement. The transformation of leadership paradigms is analyzed – from authoritarian to transformational and servant leadership, including the “change leader” model in the context of digital public sector transformation.Special attention is given to the implementation of inclusive principles in the activities of state bodies. The article examines the legal and institutional frameworks for inclusion, including the Public Administration Reform Strategy, the National Barrier-Free Strategy, and initiatives of the National Agency of Ukraine on Civil Service (NAUCS) aimed at developing an inclusive HR potential. International experience from EU countries, Canada, and the UK is generalized, particularly concerning the application of inclusive leadership tools, gender equality, and adaptive management.The paper presents key ideas of leading scholars such as A. Maslow, F. Herzberg, B. Bass, D. Goleman and Ukrainian researchers T. Vakhovych, O. Bondarchuk and L. Melnyk, who have outlined modern benchmarks for public leadership and inclusion development. It emphasizes the importance of emotional intelligence, trust, transparent communication, and the ability to make effective decisions in uncertain environments.As a result, the article concludes that implementing an inclusive leadership model in the Ukrainian civil service is essential for strengthening institutional capacity, public trust, and efficient HRM. Recommendations are proposed for improving legal frameworks, training change leaders, and integrating People Analytics and digital HRM platforms.У статті здійснено комплексне дослідження концептуальних підходів до лідерства та інклюзії в системі державної служби України з урахуванням еволюції управління людськими ресурсами та сучасних викликів. Розкрито історичний розвиток теорій УЛР: від механістичних моделей, що ґрунтувалися на контрольованій ієрархії, до стратегічних і гуманістичних концепцій, які акцентують увагу на розвитку людського капіталу, організаційній культурі та залученості персоналу. Проаналізовано трансформацію лідерських підходів – від авторитарного до трансформаційного, сервантного лідерства, а також моделі «лідера змін» у контексті цифрової трансформації публічного управління.Особливу увагу приділено впровадженню інклюзивних принципів у діяльність органів державної влади. Досліджено нормативно-правові засади інклюзії, зокрема реалізацію Стратегії реформування державного управління, Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору та ініціатив НАДС щодо розвитку інклюзивного кадрового потенціалу. Узагальнено зарубіжний досвід країн ЄС, Канади, Великобританії, зокрема щодо застосування інструментів інклюзивного лідерства, гендерної рівності, адаптивного менеджменту.У статті наведено тези провідних науковців, зокрема Ф. Тейлора. Маслоу, Ф. Герцберга, Б. Басса, Д. Ґоулмана, а також українських дослідників – Т. Ваховича, О.Бондарчук, Л. Мельника, які окреслили сучасні орієнтири розвитку публічного лідерства та інклюзії. Зроблено акцент на ролі емоційного інтелекту, довіри, комунікаційної відкритості, а також здатності лідера до прийняття рішень в умовах нестабільності.У результаті дослідження сформульовано висновки щодо доцільності імплементації моделі інклюзивного лідерства в українській державній службі як інструменту підвищення інституційної спроможності, довіри до держави та ефективності управління людськими ресурсами. Представлено рекомендації щодо вдосконалення нормативної бази, підготовки лідерів змін, запровадження систем People Analytics та цифрових HRM-платформ
Цифровізація системи охорони здоров’я в сільських територіальних громадах України: інтегрований підхід
Full text linkThe article is devoted to the study of the processes of digitalization of the health care system in rural territorial communities of Ukraine in the context of public administration. Modern challenges and opportunities for implementing an integrated approach to the digital transformation of healthcare in rural communities are analyzed. The purpose of the study is to develop the theoretical and methodological foundations of an integrated approach to the digitalization of the health care system in rural territorial communities of Ukraine and to determine practical mechanisms for its implementation in the public administration system. Using the methods of system analysis, comparative research and expert assessment, the key components of a successful digital transformation of the medical sector are identified. The results of the study show that an integrated approach to the digitalization of the healthcare system should include coordination between central and local authorities, the development of digital infrastructure, training of personnel and ensuring the availability of technologies for the population. Particular attention is paid to the role of territorial communities in the process of implementing digital solutions and mechanisms for bridging the digital divide between city and village. A model of phased digitalization of medical services based on the principles of participatory management, cross-sectoral cooperation and sustainable development is proposed. The conclusions of the study offer practical recommendations for the development of state and local government policies in the field of digital health and can be used to improve the public administration system at the local level.The results of the study are important for the formation of state policy in the field of digital health care and can be used by public administration bodies at the national, regional and local levels to develop and implement effective mechanisms for digitalization of medical services in rural territorial communities.Стаття присвячена дослідженню процесів цифровізації системи охорони здоров’я у сільських територіальних громадах України в контексті публічного управління. Аналізуються сучасні виклики та можливості впровадження інтегрованого підходу до цифрової трансформації охорони здоров'я в сільських громадах. Мета дослідження полягає у розробці теоретико-методологічних засад інтегрованого підходу до цифровізації системи охорони здоров’я в сільських територіальних громадах України та визначенні практичних механізмів його реалізації в системі публічного управління. Використовуючи методи системного аналізу, порівняльного дослідження та експертного оцінювання, визначено ключові компоненти успішної цифрової трансформації медичної сфери. Результати дослідження показують, що інтегрований підхід до цифровізації системи охорони здоров’я повинен включати координацію між центральними і місцевими органами влади, розбудову цифрової інфраструктури, підготовку кадрів та забезпечення доступності технологій для населення. Особлива увага приділяється роли територіальних громад у процесі впровадження цифрових рішень та механізмам подолання цифрового розриву між містом і селом. Запропоновано модель поетапної цифровізації медичних послуг, що базується на принципах партисипативного управління, міжсекторної співпраці та сталого розвитку. У висновках дослідження пропонуються практичні рекомендації для розробки політики держави та органів місцевого самоврядування у сфері цифрової охорони здоров'я та можуть бути використані для вдосконалення системи публічного управління на місцевому рівні.Результати дослідження мають значення для формування державної політики у сфері цифрової охорони здоров'я та можуть бути використані органами публічного управління на національному, регіональному та місцевому рівнях для розробки та впровадження ефективних механізмів цифровізації медичних послуг у сільських територіальних громадах
Розвиток лідерського потенціалу керівника на публічній службі в Україні в умовах реформ
Full text linkThe development of good governance is a strategic goal of our state, the achievement of which is possible only if a number of reforms are implemented, in particular: public administration reform, reform of local self-government and territorial organization of power, reform of civil service and service in local self-government bodies, judicial reform, anti-corruption reform, etc. In addition, the implementation of these reforms is among those issues, without the resolution of which Ukraine's accession to the European Union may become more difficult.One of the determining factors for the success of all initiated reforms is the presence of leaders, because it is they who are able to form an effective team of like-minded people, clearly formulate tasks, delegate authority and motivate public servants to achieve strategic and tactical goals defined at the state level. The complexity and multifaceted nature of the initiated reforms in the country set new vectors and require permanent development of the leadership potential of managers in the public service.The purpose of the study is to generalize the conceptual principles of developing the leadership potential of a manager in the public service in Ukraine and to determine the features of this process in the context of reforms.The article carries out a comprehensive study of the theoretical and practical aspects of the development of the leadership potential of a manager in the public service in Ukraine in the context of reforms.It is concluded that the development of the leadership potential of a manager in the public service in Ukraine in the context of reforms requires a systematic approach that takes into account various aspects of professional training, personal development, socio-psychological adaptation, etc. The development of the leadership potential of a manager in the public service is a necessary response to modern extremely complex challenges that require rapid adaptation, flexibility, strategic thinking and change management.Розбудова належного врядування є стратегічною метою нашої держави, досягнення якої є можливим лише за умови проведення ряду реформ, зокрема: реформи державного управління, реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади, реформи державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, судової реформи, антикорупційної реформи та ін. До того ж, проведення цих реформ знаходиться серед тих питань, без вирішення яких вступ України до Європейського Союзу може ускладнитись. Одним із визначальних чинників успішності всіх започаткованих реформ є наявність керівників-лідерів, адже саме вони здатні сформувати ефективну команду однодумців, чітко сформулювати завдання, делегувати повноваження та мотивувати публічних службовців на досягнення стратегічних та тактичних цілей, визначених на державному рівні. Складність і багатогранність започаткованих реформ у країні встановлюють нові вектори та потребують перманентного розвитку лідерського потенціалу керівників на публічній службі.Метою дослідження є узагальнення концептуальних засад розвитку лідерського потенціалу керівника на публічній службі в Україні та визначення особливостей цього процесу в умовах реформ. У статті здійснено комплексне дослідження теоретичних та практичних аспектів розвитку лідерського потенціалу керівника на публічній службі в Україні в умовах реформ. Робиться висновок, що розвиток лідерського потенціалу керівника на публічній службі в Україні в умовах реформ вимагає системного підходу, який враховує різноманітні аспекти професійного навчання, особистісного розвитку, соціально-психологічної адаптації та ін. Розвиток лідерського потенціалу керівника на публічній службі є необхідною відповіддю на сучасні надзвичайно складні виклики, що потребують швидкої адаптації, гнучкості, стратегічного мислення та управління змінами
Впровадження електронного документообігу в системі публічного управління соціальними послугами
Full text linkAbstract.The article examines the theoretical and methodological foundations of public administration of social services in the context of digital transformation of government management. The evolution of public administration concepts is revealed – from classical bureaucratic models, based on hierarchy, centralization, and formalized procedures, to contemporary approaches of New Public Management and New Public Governance, focused on efficiency, effectiveness, and a human-centered approach. It is argued that the development of these concepts has increased the role of digital technologies as a tool for modernizing management processes in the social sphere.Particular attention is paid to analyzing the impact of digitalization and the implementation of electronic document management systems on the organization of social service delivery. It is determined that electronic document management acts as a key mechanism for optimizing administrative decisions, increasing transparency of public authorities’ activities, ensuring interagency cooperation, and reducing administrative barriers for social assistance recipients. The lack of a unified scientific approach to defining the essence and functional purpose of electronic document management in the public administration of social services is emphasized, complicating the formation of a comprehensive implementation concept.The study highlights the specifics of the social service system operation under martial law conditions, including the growing number of internally displaced persons, rising social tension, and the need for timely and targeted social support. It is substantiated that digital tools and electronic document management create the prerequisites for ensuring continuity of social services, timely decision-making, and the implementation of social justice principles.As a result, the study formulates an authorial definition of the electronic document management system in the field of public administration of social services and outlines directions for its further development, taking into account contemporary challenges and societal needs.Анотація.У статті досліджено теоретико-методологічні засади публічного управління соціальними послугами в умовах цифрової трансформації державного управління. Розкрито еволюцію концепцій публічного управління – від класичних бюрократичних моделей, що ґрунтувалися на ієрархії, централізації та формалізованих процедурах, до сучасних підходів нового публічного менеджменту та публічного врядування, орієнтованих на ефективність, результативність і людиноцентричність. Обґрунтовано, що розвиток зазначених концепцій зумовив зростання ролі цифрових технологій як інструменту модернізації управлінських процесів у соціальній сфері.Особливу увагу приділено аналізу впливу цифровізації та впровадження систем електронного документообігу на організацію надання соціальних послуг. Визначено, що електронний документообіг виступає ключовим механізмом оптимізації управлінських рішень, підвищення прозорості діяльності органів публічної влади, забезпечення міжвідомчої взаємодії та зменшення адміністративних бар’єрів для отримувачів соціальної допомоги. Наголошено на відсутності єдиного наукового підходу до визначення сутності та функціонального призначення електронного документообігу в системі публічного управління соціальними послугами, що ускладнює формування цілісної концепції його впровадження.Акцентовано увагу на специфіці функціонування системи соціальних послуг в умовах воєнного стану, зростання кількості внутрішньо переміщених осіб, підвищення рівня соціального напруження та потреби в оперативному й адресному наданні соціальної підтримки. Обґрунтовано, що саме цифрові інструменти та електронний документообіг створюють передумови для забезпечення безперервності соціальних сервісів, своєчасного прийняття управлінських рішень і реалізації принципів соціальної справедливості.У результаті дослідження сформульовано авторське визначення системи електронного документообігу у сфері публічного управління соціальними послугами та окреслено напрями її подальшого розвитку з урахуванням сучасних викликів і потреб суспільства
Цифрова бюрократія: механізми інституційної модернізації
Full text linkAbstract.The article studies the phenomenon of digital bureaucracy as a modern form of institutional modernization of public administration. The relevance of the study of digital bureaucracy is due to the profound transformations taking place in the public administration system under the influence of digital technologies. The classical bureaucracy, based on hierarchy, formalized procedures and written documentation, is gradually transformed into a system in which digital platforms, integrated registers and algorithmic processes play a key role.The purpose of the article is to substantiate digital bureaucracy as a model of institutional modernization and identify key mechanisms for its functioning.It has been established that the digital transformation of public administration has gone beyond the implementation of individual IT solutions and is increasingly acquiring the character of institutional modernization, which changes the logic of the bureaucratic order. If classical bureaucracy in the Weberian sense relied on hierarchy, formalized rules, written procedures, and a stable division of competencies, then digital bureaucracy forms a different configuration: data and algorithms become elements of power influence, digital platforms become coordination infrastructure, and service interaction with citizens is a key criterion of efficiency.It is substantiated that the digitalization of administrative processes goes beyond technical improvement and forms a new institutional architecture in which data, algorithms and digital platforms become key mechanisms for coordination, control and provision of public services. The normative-procedural, organizational, information-data, algorithmic, service-oriented and accountable mechanisms of modernization are analyzed. Particular attention is paid to the problems of algorithmic governance, transparency and protection of citizens' rights. A model of responsible digital bureaucracy as an integrated system of legal, organizational and technological tools is proposed.Анотація.У статті досліджено феномен цифрової бюрократії як сучасної форми інституційної модернізації публічного управління. Актуальність дослідження цифрової бюрократії зумовлена глибокими трансформаціями, що відбуваються в системі публічного управління під впливом цифрових технологій. Класична бюрократія, заснована на ієрархії, формалізованих процедурах та письмовій документації, поступово трансформується в систему, у якій ключову роль відіграють цифрові платформи, інтегровані реєстри та алгоритмізовані процеси.Метою підготовки статті є обґрунтування цифрової бюрократії як моделі інституційної модернізації та визначення ключових механізмів її функціонування.Встановлено, що цифрова трансформація державного управління вийшла за межі впровадження окремих ІТ-рішень і дедалі більше набуває характеру інституційної модернізації, що змінює логіку бюрократичного порядку. Якщо класична бюрократія у веберівському розумінні спиралася на ієрархію, формалізовані правила, письмові процедури та стабільний поділ компетенцій, то цифрова бюрократія формує іншу конфігурацію: дані та алгоритми стають елементами владного впливу, цифрові платформи – інфраструктурою координації, а сервісна взаємодія з громадянами – ключовим критерієм ефективності.Обґрунтовано, що цифровізація адміністративних процесів виходить за межі технічного вдосконалення та формує нову інституційну архітектуру, у якій дані, алгоритми та цифрові платформи стають ключовими механізмами координації, контролю й надання публічних послуг. Проаналізовано нормативно-процедурний, організаційний, інформаційно-даниховий, алгоритмічний, сервісно-орієнтований та підзвітний механізми модернізації. Особливу увагу приділено проблемам алгоритмічного врядування, прозорості та захисту прав громадян. Запропоновано модель відповідальної цифрової бюрократії як інтегрованої системи правових, організаційних і технологічних інструментів
Державна політика обмежень у сфері масової комунікації в умовах воєнного стану
Full text linkRelevance. The article examines the legislative framework as a tool of state regulatory policy targeting the institution of mass communication during the Russian-Ukrainian war. It explores the impact of restrictive measures on media activities and mass communication and investigates the attitudes of the media community and the public toward these restrictions.
The purpose of the study is to examine the mechanisms of restrictive legislation as an instrument of state regulation of mass media under crisis conditions and to evaluate the perceptions, and feedback of the regulated entities.
Results. The findings reveal that the state actively implemented practices to restrict the functioning of the information space and regulate communication relationships to ensure national security. These restrictions targeted both the media sector and individual communication.
However, despite the extensive scope of these measures, the state's regulatory potential was not fully utilized. While the restrictions were justified by the exigencies of martial law, a significant segment of society perceives them as limitations on rights and freedoms. Media representatives, in particular, hold the most critical stance, citing evidence of state censorship. Simultaneously, the media have adopted self-censorship and self-restriction practices.
The study highlights a consistent correlation between social sentiment and the duration of the conflict, with prolonged conflict contributing to a proportional deterioration in public mood. A similar trend was observed among members of the media community.
Conclusions. The study underscores the necessity of enhancing information policy by clearly defining the boundaries of restrictions, adhering to international standards, and engaging civil society and media representatives in shaping state communication strategies. The findings also emphasize the importance of active collaboration with civil society institutions to legitimize government decisions.Актуальність. У статті здійснено аналіз законодавчої бази як інструменту державної регуляторної політики спрямованої на інститут масової комунікації в умовах російсько-української війни. Розглянуто вплив обмежувальних заходів на діяльність медіа і масову комунікацію, а також досліджено ставлення медіаспільноти та громадськості до цих обмежень.
Мета дослідження полягає в дослідженні обмежувальних механізмів законодавства, як інструменту державного регулювання масмедіа в кризових умовах, та оцінці сприйняття та зворотної реакції об’єктів регулювання.
Результати. Проведене дослідження показало, що держава активно застосовувала практики обмеження функціонування інформаційного простору та регулювання комунікаційних відносин задля забезпечення національної безпеки. Обмеження були спрямовані, як на медіа галузь так і на індивідуальну комунікацію.
Проте попри широке коло обмежень державний регуляторний потенціал був використаний не повною мірою. Попри обґрунтованість обмежень умовами воєнного стану, значна частина суспільства сприймає їх як обмеження прав і свобод. Найбільш критичну позицію щодо обмежень займають представники медіа, які вказують на наявність у них ознак державної цензури. Разом з цим медіа вдаються до самоцензури і самообмеження.
Зміна соціальних настроїв продемонструвала стійкий зв’язок з тривалістю конфлікту. Погіршення соціальних настроїв прямо пропорційне тривалості конфлікту. Аналогічну тенденцію продемонстрували настрої представників медіа спільноти.
Висновки. За результатами дослідження визначено необхідність подальшого вдосконалення інформаційної політики, зокрема через чітке окреслення меж обмежень, дотримання міжнародних стандартів та залучення громадянського суспільства і представників медіа до формування державної стратегії у сфері комунікацій. Визначено важливість активної взаємодії з інститутами громадянського суспільства для легітимізації рішень влади
Реформування системи інституційного догляду за дітьми в Україні в умовах військової агресії
Full text linkRelevance. Reforming the institutional child care system in Ukraine is not only an element of domestic social policy, but also a critical, integral component of the European integration trajectory. The failure of the deinstitutionalisation reform will have a cascading effect on the EU's perception of Ukraine’s ability to implement complex, politically sensitive reforms in other sectors necessary for accession.The purpose of the study is to examine the current state of reform of the institutional care system for children in Ukraine, considering its strategic evolution and determining the impact of full-scale war on the persistence of barriers to its implementation, and to formulate recommendations for accelerating the transformation processes of deinstitutionalisation.Results. The reform of the institutional care system for children in Ukraine is a complex, multidimensional process that is an integral part of the country’s European integration and proof of its commitment to democratic values. The reform is based on the understanding that the problem lies not in orphanhood, but in the crisis of families who, due to poverty, child illness or lack of services, are forced to place their children in institutions. Therefore, the main goal is to create services to support families in communities.Conclusions. The full-scale invasion has had a dual effect. On the one hand, it has created obstacles due to financial depletion and population displacement. On the other hand, it has acted as a catalyst, as it has demonstrated the ineffectiveness of large institutions in times of crisis and increased international attention to the protection of children's rights in Ukraine. The success of the reform is hampered by a lack of effective inter-agency coordination, an outdated funding system and resistance to change at the local level. To accelerate the reform, it is recommended to establish high-level inter-agency coordination, reform the funding model, expand the powers of local communities in the development of social services and integrate efforts with programmes to support war victims.Актуальність. Реформування системи інституційного догляду за дітьми в Україні є не лише елементом внутрішньої соціальної політики, а критичним, невід’ємним компонентом траєкторії європейської інтеграції. Невдача реформи деінституціалізації матиме каскадний ефект на сприйняття ЄС здатності України впроваджувати складні, політично чутливі реформи в інших секторах, необхідних для вступу.Метою дослідження є вивчення особливостей сучасного стану реформи системи інституційного догляду за дітьми в Україні, розглядаючи її стратегічну еволюцію та визначаючи вплив повномасштабної війни на стійкість бар’єрів на шляху її впровадження, та формування рекомендації щодо прискорення трансформаційних процесів деінституціалізації. Результати. Реформа системи інституційного догляду за дітьми в Україні є складним, багатовимірним процесом, що є невід'ємною частиною європейської інтеграції країни та доказом її відданості демократичним цінностям. В основі реформи лежить розуміння, що проблема полягає не в сирітстві, а в кризі сімей, які через бідність, хворобу дитини чи відсутність послуг змушені віддавати дітей до закладів. Отже, головна мета – створення послуг для підтримки сімей у громадах.Висновки. Повномасштабне вторгнення має подвійний ефект. З одного боку, воно створює перешкоди через фінансове виснаження та переміщення населення. З іншого – діє як каталізатор, оскільки продемонструвало неефективність великих інституцій в умовах кризи та посилило міжнародну увагу до захисту прав дітей в Україні. Успіх реформи гальмується через відсутність дієвої міжвідомчої координації, застарілу систему фінансування та опір змінам на місцях. Для прискорення реформи рекомендовано створити міжвідомчу координацію на високому рівні, реформувати модель фінансування, розширити повноваження місцевих громад у розвитку соціальних послуг та інтегрувати зусилля з програмами підтримки постраждалих від війни
Повоєнне відновлення в Україні: теоретичні засади розбудови держави суспільного добробуту
Full text linkUrgenet issues of post-war government regulationeconomic and social processes and recovery in the country are becoming relevant and require solutions in the context of evidence-based policy design and implementation. Strict time and resource constraints gain crucial imporatnce. At the same time, ensuring policy effectiveness and efficiency requires a thorough analysis, deep understanding and systematization of both theoretical and practical experience in ensuring the well-being of countries in the post-war period in the short and long run. Therefore, the systematization of theoretical approaches and international experience in implementing the concept of a welfare state is gaining extreme relevance for today's Ukraine. The theoretical and methodological analysis shows that the eevolution of a welfare state in Ukraine is a key factor in effective post-war recovery and long-term stabilization of the social and economic system. The implementation of this concept requires a combination of different models of the welfare state – Scandinavian, conservative and liberal – taking into account national features and challenges caused by the war. The optimal Ukrainian model should be based on the principles of social guarantees, targeted assistance, an insurance approach to social security, and stimulating economic activity of citizens. An important direction of reforms is the formation of an integrated system of reintegration of veterans and victims of war, modernization of healthcare and education infrastructure, and decentralization of social policy, strengthening the role of local communities.Проблеми повоєнного регулювання і відновлення стають актуальними та потребують вирішення в контексті вироблення доказової політики, реалізація якої має жорсткі часові і ресурсні обмеження. Водночас забезпечення результативності та ефективності політики потребує ґрунтовного аналізу, розуміння та систематизації як теоретичного, так і практичного досвіду забезпечення добробуту країн в повоєнний період у короткостроковій та довгостроковій перспективі. Відтак, систематизація теоретичних підходів та міжнародного досвіду в реалізації концепції держави суспільного добробуту набирає надзвичайної актуальності для сьогодення України. Проведений теоретико-методологічний аналіз засвідчує, що розбудова держави суспільного добробуту в Україні є ключовим чинником ефективного повоєнного відновлення та довгострокової стабілізації соціально-економічної системи. Реалізація цієї концепції потребує поєднання різних моделей соціальної держави – скандинавської, консервативно-корпоративної та ліберальної – з врахуванням національних особливостей і викликів, спричинених війною. Оптимальна українська модель має ґрунтуватися на принципах універсалізму соціальних гарантій, адресності допомоги, страхового підходу до соціального забезпечення та стимулювання економічної активності громадян. Важливим напрямом реформ є формування інтегрованої системи реінтеграції ветеранів і постраждалих осіб, модернізація інфраструктури охорони здоров’я та освіти, а також децентралізація вироблення соціальної політики з посиленням ролі місцевих громад