Problems of Legality (E-Journal)
Not a member yet
932 research outputs found
Sort by
Формування суддівського корпусу в ЄС: останні тенденції
No full textThe effectiveness of the functioning of the judiciary in the European Union depends on many factors, among which the way of formation of judicial office, namely the appointment of judges and Advocates General of the Court of Justice and of the General Court, should be highlighted. In this regard, the article explores the procedures of formation of the judicial office in the EU and the procedural innovations that have emerged after theLisbonreform. Prior to the reform, judges and Advocates General were appointed by common agreement of the governments of the Member States and this process was of a closed nature, since the nomination of candidates belongs to the internal competence of the Member States. After theLisbonchanges, the appointment takes place only after consultation with a special panel that makes a conclusion on the suitability of the candidates. Despite the fact that the conclusions of the panels are of a recommendatory character, the Member States follow them and, in the case of a negative opinion, remove the candidate from the ballot. Separately, the criteria for evaluating candidates are considered, of which the panel distinguishes six main ones: the candidate's ability to legal analysis, professional experience, the ability to perform the duties of a judge, language abilities, the ability to work in a team in an international environment in which several legal systems are represented and concerning impartiality, fairness and honesty of the candidate. A new stage of consultation with the judicial selection panel has shaped the trend towards democratization of this process and bringing it closer to pan-European standards. This allowed the author to state that the process of forming the judicial office in the EU has become more transparent and fair, which serves as one of the institutional guarantees for proper legal protection in theUnion. Эффективность функционирования судебной власти в Европейском Союзе зависит от многих факторов, среди которых способ формирования судейского корпуса, а именно назначение судей и Генеральных адвокатов Суда справедливости и Общего суда. В статье исследуются процедуры формирования судейского корпуса в ЕС и процедурные новшества, появившиеся после Лиссабонской реформы. До реформы судьи и Генеральные адвокаты назначались по общему согласию правительств государств-членов и этот процесс носил закрытый характер, поскольку выдвижение кандидатов относится к внутренней компетенции государств-членов. После же Лиссабонских изменений назначение происходит только после консультации со специальной коллегией, которая делает вывод о пригодности кандидатов. Несмотря на то, что выводы коллегии носят рекомендательный характер, государства-члены следуют им и в случае отрицательного заключения кандидата снимают с баллотирования. Отдельно рассматриваются критерии оценки кандидатов, из которых коллегия выделяет шесть основных: способность кандидата к правовому анализу, профессиональный опыт, возможность выполнять обязанности судьи, языковые способности, способность работать в команде в международной среде, в которой представлены несколько правовых систем, и не вызывают ли сомнений независимость, беспристрастность, справедливость и честность кандидата. Новый этап консультаций с коллегией по отбору судей, появившийся в результате Лиссабонской реформы, сформировал тенденцию к демократизации этого процесса и приближению его к общеевропейским стандартам. Это позволило автору утверждать, что процесс формирования судейского корпуса в ЕС стал более прозрачным и справедливым, что служит одной из институциональных гарантий надлежащей правовой защиты в Евросоюзе.Ефективність функціонування судової влади в Європейському Союзі залежить від багатьох факторів, серед яких формування суддівського корпусу, а саме призначення суддів і Генеральних адвокатів у Суді справедливості та Загальному суді. У статті досліджено процедури формування суддівського корпусу в ЄС та процедурні нововведення, що з’явилися у зв’язку з Лісабонською реформою. До реформи судді та Генеральні адвокати призначалися спільною згодою урядів держав-членів і цей процес носив закритий характер, оскільки висунення кандидатів належить до внутрішньої компетенції держав. Після ж Лісабонських змін призначення відбувається лише після консультації зі спеціальною колегією, яка дає висновок про придатність кандидатів. Незважаючи на те, що висновки колегії носять рекомендаційний характер, держави-члени беруть їх до уваги та у разі негативного висновку щодо кандидата знімають його з балотування. Окремо розглядаються критерії оцінки кандидатів, з яких колегія виділяє шість основних: здатність кандидата до правового аналізу, професійний досвід, можливість виконувати обов’язки судді, мовні здібності, здатність працювати у команді у міжнародному середовищі, в якому представлені декілька правових систем, та чи не викликають сумнівів незалежність, неупередженість, справедливість і чесність особи. Новий етап консультацій із колегією щодо добору суддів, що з’явився внаслідок Лісабонської реформи, сформував тенденцію до демократизації цього процесу та наближення його до загальноєвропейських стандартів. Це дало змогу авторці стверджувати, що процес формування суддівського корпусу в ЄС став більш прозорим і справедливим, що слугує однією з інституційних гарантій належного правового захисту у Євросоюзі
Правова доктрина: аспекти розуміння
Get PDFThe focus of this article is the research of the nature of legal doctrine, its features, content and the role in legal practice. Actuality of the working out of the legal doctrine is closely connected with the problem of determination of its role and significance in the development of Ukrainian law. It is concluded that legal doctrine has not only descriptive, but also prescriptive character (contains elements of the things existent and the proper). Describing law, carrying out its logical or economic analysis, scholars find gaps in legislation, desuetude of the legal norms, their non-compliance with the principles of law, etc., and prove the need to establish / change / abolish legal rules or institutions of law. The legal doctrine exists and develops in the system of coordinates, which are set by traditions, ideological, cultural, religious keynotes of society.Cтатья посвящена исследованию природы, характерных особенностей, содержания правовой доктрины, ее роли в юридической практике. Актуальность изучения правовой доктрины тесно связана с проблемой определения ее роли и значения в развитии украинского права. Сделан вывод, что доктрина имеет не только дескриптивный, но и прескриптивный характер (содержит элемент сущего и должного). Описывая, осуществляя логический или экономический анализ права, ученые выявляют пробелы в законодательстве, несоответствие правовых норм принципами права и обосновывают необходимость установления / изменения / отмены норм или институтов права. Правовая доктрина существует и развивается в системе координат, которые задаются правовыми традициями, мировоззренческими, культурными, религиозными доминантами социума.Стаття присвячена дослідженню природи, особливостей, змісту правової доктрини, її ролі в юридичній практиці. Актуальність вивчення правової доктрини тісно пов’язана з проблемою визначення її ролі і значення у розвитку вітчизняного права. Одну із базових ідей, що активно підтримується та аргументується сучасними вченими, у найзагальнішій формі можна сформулювати таким чином: право – це дещо більше, ніж законодавство. Такі концептуальні зміни у розумінні права дозволили включити до предмета наукового обговорення такі категорії, як м’яке право, принципи права, верховенство права, судовий прецедент та ін. Йдеться не тільки про теоретичні дискусії, а й про реальне реформування різних елементів української правової системи на базі кращих взірців західної демократії. Проголошення незалежності України у 1991 році істотно змінило загальну ситуацію у вітчизняній правничій науці, що, оцінюючи об’єктивно, перебуває у стані піднесення, ренесансу. З’явилась реальна можливість збагатити національне право здобутками європейської й світової юридичної думки, що є актуальним в контексті євроінтеграційних процесів, активним учасником яких є Україна. Одним з таких здобутків є рух до визнання правової доктрини як чинника, що відчутно впливає на нормотворчу, правозастосовну, правотлумачну діяльність. У правовій, демократичній державі головним завданням судових органів є реальне забезпечення ефективного механізму захисту прав людини. Водночас законодавство будь-якої країни не є досконалим. При недостатній чіткості законодавчих норм (відсутності ясної, точної, зрозумілої мови нормативних актів, розпливчастості формулювань, наявності у законодавстві прогалин, колізій тощо) винесення розумного, справедливого, належним чином аргументованого судового рішення без використання інших джерел права є фактично неможливим. Звертаючись до принципів права, правових звичаїв, прав людини, правової доктрини, судді «добудовують» право, удосконалюють його, і так у певному сенсі виправляються помилки законодавця, іноді припиняючи дію несправедливих законів. Можна констатувати, що у сучасній науці існують різні підходи до розуміння правової доктрини, яка визначається як «дух» права; ідеї та погляди знаних правників; авторитетні наукові праці – монографії, науково-практичні коментарі законів і кодексів тощо. На наш погляд, такі підходи не є принципово помилковими, позаяк розкривають окремі аспекти цього явища. Водночас вони дещо однобічні та недостатні для розкриття природи та сутності складного феномену правової доктрини.Правова доктрина створюється, відтворюється, розвивається передовсім завдяки інтелектуально-творчим зусиллям правознавців, основним змістом діяльності яких є дослідження права за допомогою формально-догматичного, історичного та інших методів, розробка прийомів та способів його тлумачення і систематизації, осмислення накопиченого правового досвіду і створення на основі цього «наукової картини» правового світу. Положення правової доктрини створюється, як правило, в результаті проведення фундаментальних наукових досліджень, що пов’язані з глибоким та всебічним аналізом сутності, змісту, особливостей функціонування і розвитку державно-правових явищ (законодавства, судової практики, окремих галузей права) в певних правових системах та обґрунтуванням раціональних підходів до вирішення основних проблем в сфері юридичної практики. Йдеться про відображені в узагальненій формі юридичні знання: юридичні конструкції, поняття й категорії, принципи, правової ідеї, концепції та ін., які утворюють змістову частину правової доктрини, що має об’єктивовану форму у вигляді наукових праць – монографій, наукових статей, доповідей, коментарів законодавства тощо. З моменту виникнення у правовому житті суспільства правової доктрини її основним завданням є інтерпретація правових текстів (законодавчих актів, судових рішень та ін.). Їх наявність є необхідною умовою існування доктрини [немає спеціальних правових текстів – немає правової доктрини]. Формування правової доктрини, створення окремих її положень безпосередньо пов’язано з інтерпретацією правових текстів та осмисленням, урозумінням змісту закріплених в них юридичних приписів. Фактично будь-яке доктринальне дослідження включає аналіз та інтерпретацію законодавства, судових рішень, міжнародно-правових документів та ін. Часто така інтелектуальна діяльність не зводиться до буквального тлумачення законодавчих норм і спрямована на висвітлення певних актуальних питань у царині права з позицій неписаних принципів права, цінностей, інтересів, основоположних прав людини тощо. Зроблено висновок, що правова доктрина має не тільки дескриптивний, а також прескриптивний характер (містить елемент сущого і належного). Описуючи, здійснюючи логічний або економічний аналіз права, юристи виявляють прогалини в законодавстві, застарілість норм права, їх невідповідність принципам права тощо і доводять необхідність встановлення / зміни / скасування юридичних норм чи інститутів права. Правова доктрина існує та розвивається в системі координат, які задаються правовими традиціями, світоглядними, культурними, релігійними домінантами соціуму. Кореляція з існуючою соціокультурною реальністю є істотною ознакою правової доктрини. Такий підхід дає можливість відмежувати доктрину від філософії права, яка розкриває загальну ідею права. Результати філософсько-правових пошуків у вигляді вчень, філософсько-правових концептів є універсальними, інваріантними в історико-культурному відношенні. Зв'язок правової доктрини та філософії права полягає у тому, що будь-яке доктринальне дослідження спирається на уявлення про природу права. По відношенню до правової доктрини філософія права знаходиться на метарівні і визначає її онтологічні та епістемологічні основи
Реформа системи виконання судових рішень: передумови та перспективи розвитку
Get PDFThis article deals with problems of enforcement effectiveness and searches of optimal models of enforcement proceedings developing. The author analyzes the present state of enforcement proceedings developing in Ukraine, studies the main stories of legislation in enforcement of judgments in civil justice of Ukraine, changes in the organization of the work of the state executive service bodies, introduction of foreign access and adaptation of the procedure of enforcement of judgments to European standards that affect on the interaction between judicial authorities and authorities of enforcement of judgments. The stories of the civil procedural legislation in the enforcement proceedings are considered in connection with the entry into force of anew Criminal Code of Ukraine, the Law of Ukraine "On Enforcement Proceedings", "On the bodies and persons engaged in the enforcement of judgments and decisions of other bodies" and other legislative documents in the framework of judicial reform. The positive assessment of the introduction of the private performers’ institution and recommendations on the effectiveness of the new legislation realization in enforcement of judgments in civil justice are given. The purpose and objectives of the study is an analysis of the application effectiveness of normative principles in enforcement proceedings; study of stories, advantages and disadvantages of the institute functioning of enforcement proceedings in Ukraine; justification of theoretical-methodological models of enforcement proceedings as a procedure of the civilization process; improvement of civil legal regulation mechanism in enforcement of judgments. The object of the study is the novations of the enforcement of judgments institute in Ukraine, their features and ways of improvement. The subject of the study is certain aspects of the mechanism of the enforcement of judgments, ensuring proper protection of the rights, freedoms and legitimate interests of the enforcement proceedings participants, stories of enforcement proceedings and their implementation in practice.В статье исследуются проблемы института исполнения судебных решений, новации института принудительного исполнения решений в Украине, их преимущества и недостатки. Рассматриваются новеллы гражданского процессуального законодательства в исполнительном производстве в связи со вступлением в силу новой редакции ГПК Украины, Закона Украины «Об исполнительном производстве», «Об органах и лицах, осуществляющих принудительное исполнение судебных решений и решений других органов» и других нормативно-правовых актов в рамках судебной реформы.Окреслено сучасний стан розвитку виконавчого провадження в Україні, досліджено основні новели законодавства щодо примусового виконання судових рішень у цивільному судочинстві України, зміни в організації роботи органів державної виконавчої служби, впровадження зарубіжного доступу та адаптація процедури примусового виконання судових рішень до європейських стандартів, які впливають на взаємодію судових органів та органів примусового виконання судових рішень. Розглянуто новели цивільного процесуального законодавства у виконавчому провадженні у зв’язку із набранням чинності нової редакції ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та інших нормативно-правових актів в рамках судової реформи
Дослідження джерельної бази порівняльного історико-правового аналізу: питання методики
Get PDFThe study of collected historical sources within the framework of comparative historical and legal research provides, first of all, procedures for their external and internal criticism, verification of sources for falsification, and the delimitation for the application of translated historical and legal documents.External criticism of the source is an analysis of the document appearance: paper, handwriting, determination of the time of origin and the circumstances of the appearance of one or another source. Internal criticism establishes its purpose, content, theme, task. It is necessary not only to know about the text, language and terminology, but also to reveal the ideological scheme, practical goals, political tendency of the document. External and internal criticism of the sources, in its essence, is an research of their form and content.Methods for counterfeits identification and critical analysis are closely related to the external and internal criticism. According to the methodology of comparative historical and legal research, the problem of forged documents is extremely important and topical. Any objects of historical and legal comparison are based on certain historical and legal monuments. Ignoring the problem of the existence of a large number of false historical documents and, consequently, the failure of the comparative researcher to identify at the early stage of his work a forgery among the main sources of the research leads to a complete loss of his scientific value. That is why a comparative historian is obliged to have basic general knowledge in the methodology and technique of forged historical and legal documents identification.During the comparative historical and legal analysis there is often a need to use translated historical sources due to ignorance of the original language of the historical document. In this context, it is important to understand that not all translated historical sources are equivalent. It's one thing when it comes to professional translation done nowadays, the other is when translation is a heritage of other historical eras. If in the first case, it is necessary only to be convinced of the professional interpreter skills that in principle is not particularly difficult to do in the modern conditions of the information society, in another, it is necessary to conduct additional methodological work.Рассматриваются методические аспекты изучения источников сравнительного историко-правового исследования. Анализируется специфика источниковедческой работы во время проведения историко-правового сравнения. Определяются основные источниковедческие процедуры в рамках компаративного анализа. Раскрывается содержание внешней и внутренней критики исторических памятников. Очерчивается методика проверки основных исторических источников на фальсификацию. Излагаются главные причины наличия недостоверной информации в исторических источниках. Делаются выводы о возможности и условиях применения в компаративном исследовании переводных исторических документов.Розглянуто методичні аспекти вивчення джерел порівняльного історико-правового дослідження. Проаналізовано специфіку джерелознавчої роботи під час проведення історико-правового порівняння. Окреслено основні джерелознавчі процедури у рамках компаративного аналізу. Розкрито зміст зовнішньої і внутрішньої критики історичних пам’ятників. Обґрунтовано методику перевірки основних історичних джерел на фальсифікацію. Наведено головні причини наявності недостовірної інформації в історичних джерелах. Зроблено висновки про можливість і умови застосування у компаративному дослідженні перекладних історичних документів
Трансфертне ціноутворення з огляду на податкове планування
Get PDFTransfer pricing for the tax legislation of Ukraine is a new phenomenon. This situation has caused a number of unresolved issues in both law enforcement and tax law science. The problem of such a situation adds to the complexity of transfer pricing relations. Such relations are on the brink of legal and economic activity. They are transnational in nature. At the same time, transfer pricing is often used for tax planning purposes. All of the above factors require clear and complete legal regulation of the law. However, the Tax Code of Ukraine, although it stipulates the transfer pricing rules in Article 39, they are largely incomplete. Moreover, some provisions of the Tax Code of Ukraine can not be applied without reference to international primary sources. One of the most problematic aspects of the legal regulation of transfer pricing in Ukraine is the legalization of transfer pricing methods. This direction of transfer pricing is one of the most complex from a practical point of view. At the same time, the provisions of the Tax Code of Ukraine are necessary for the normal use of instructions or recommendations. This, in turn, causes the need for both taxpayers and controlling authorities to refer to international primary sources. At the same time, such sources, most often, advocate OECD. Special attention should be paid to the legal regulation of transfer pricing reporting. Since these relationships are made between a resident and his non-resident counterparty, they provide reporting on several levels. However, the Tax Code of Ukraine does not regulate the compilation and submission of accounts at a different level than the state level. Thus, both taxpayers and controlling bodies are forced to seek information on the correct application of the transfer pricing rules.Трансфертное ценообразование для налогового законодательства Украины является новым явлением. Такая ситуация вызвала ряд нерешенных вопросов как в правоприменении, так и в науке налогового права. Проблемности такой ситуации добавляет сложность отношений трансфертного ценообразования. Такие отношения находятся на грани правовой и экономической деятельности. Они отличаются транснациональным характером. При этом достаточно часто трансфертное ценообразование используется для целей налогового планирования. Все вышеприведенные факторы требуют от законодательства четкого и полного правового регулирования. Однако Налоговый кодекс Украины хотя и закрепляет в 39 статье правила трансфертного ценообразования, во многом они являются неполными. Более того, некоторые положения Налогового кодекса Украины невозможно применить без обращения к международным первоисточникам. Одним из самых проблемных аспектов правового регулирования трансфертного ценообразования в Украине является законодательное оформление методов трансфертного ценообразования. Это направление трансфертного ценообразования является одним из самых сложных с практической точки зрения. При этом положения Налогового кодекса Украины не содержат необходимых для нормального применения указаний или рекомендаций. Это вызывает необходимость как налогоплательщиков, так и контролирующих органов обращаться к международным первоисточникам. При этом такими источниками чаще всего выступают рекомендации ОЕСР. Отдельного внимания заслуживает правовое регулирование отчетности по трансфертному ценообразованию. Поскольку эти отношения складываются между резидентом и его контрагентом - нерезидентом, то они предусматривают представление отчетности на нескольких уровнях. Однако Налоговым кодексом Украины не регулируется составление и представление отчетности на другом, чем государственном уровне. Поэтому как налогоплательщики, так и контролирующие органы вынуждены заниматься поиском информации относительно правильного применения правил трансфертного ценообразования.Трансфертне ціноутворення для податкового законодавства України є новим явищем. Така ситуація спричинила низку невирішених питань як у правозастосуванні, так і в науці податкового права. Проблемності такій ситуації додає складність відносин трансфертного ціноутворення. Такі відносини перебувають на межі правової та економічної діяльності. Вони відрізняються транснаціональним характером. При цьому досить часто трансфертне ціноутворення використовується для цілей податкового планування. Всі вищенаведені фактори вимагають від законодавства чіткого та повного правового регулювання. Однак Податковий кодекс України хоча і закріплює у 39 статті правила трансфертного ціноутворення, багато в чому вони є неповними. Більше того, деякі положення Податкового кодексу України неможливо застосувати без звернення до міжнародних першоджерел. Одним із найбільш проблемних аспектів правового регулювання трансфертного ціноутворення в Україні є законодавче оформлення методів трансфертного ціноутворення. Цей напрям трансфертного ціноутворення є одним із найбільш складних з практичної точки зору. При цьому положення Податкового кодексу України не містять необхідних для нормального застосування вказівок чи рекомендацій. Це спричиняє необхідність як платників податків, так і контролюючих органів звертатися до міжнародних першоджерел. Такими джерелами виступають рекомендації ОЕСР. На окрему увагу заслуговує правове регулювання звітності з трансфертного ціноутворення. Оскільки ці відносини складаються між резидентом та його контрагентом – нерезидентом, то вони передбачають подання звітності на декількох рівнях. Проте Податковим кодексом України не регулюється складання і подання звітності на іншому, ніж державному рівні. Відтак як платники податків, так і контролюючі органи вимушені займатися пошуком інформації щодо правильного застосування правил трансфертного ціноутворення
Квазіделікти у праві Давнього Риму
Get PDFIn ancient Roman law four sources of obligations were recognized, namely: contract, quasicontract, delict and quasidelict. The article addresses quasidelict as a source which gives rise to the obligation. Especially the author tries to find out the historical reasons for erecting the special class of quasidelicts. In this context the author focuses on the discussion over the following question: what distinguishes the quasidelicts from ordinary delicts (torts)? In other words, why did Romans hesitate to qualify some particular cases as delicts (torts) and instead called them «quasidelicts»?The author analyses in detail the liability of the defendant in each of the cases, which Romans qualified as quasidelicts. In particular, the following cases are contemplated: judge’s offence; when something was thrown or poured onto a public place; when something was suspended or placed in a way as to pose a danger to passers-by; and case of liability for damage inflicted to passengers of a ship, guests of hotel or inn.The conclusion is reached that quasidelict is a concept to denominate something which resembles delict (tort) but strictly speaking does not constitute a delict due to lack of one or more delict’s essential features. Usually the lacking feature is blameworthiness (or fault) of the defendant.Статья посвящена исследованию сущности, существенных признаков и содержания обязательств, которые, согласно древнеримской систематике, возникали из квазиделиктов. Выясняются исторические причины выделения квазиделиктов в самостоятельный класс наряду с деликтами. Проанализировано содержание каждого из обязательств, которые входили в класс квазиделиктных. В частности, исследованы обязательства из следующих оснований: проступок судьи, вылитое и выброшенное, поставленное или подвешенное, а также причинение вреда пассажирам корабля, постояльцам отеля или постоялого двора.Досліджено сутність, істотні ознаки та зміст зобов’язань, які, за давньоримською систематикою, виникали із квазіделіктів. З’ясовано історичні причини виокремлення квазіделіктів у самостійний клас поряд із деліктами. Проаналізовано зміст кожного із зобов’язань, що входили до класу квазіделіктних. Зокрема, досліджено зобов’язання із таких підстав: проступок судді, вилите й викинуте, виставлене й вивішене, а також завдання шкоди пасажирам корабля, постояльцям готелю чи постоялого двору
Вибір теми порівняльного історико-правового дослідження: питання методики
Get PDFMethodical aspects of the choice of comparative historical and legal research subject are considered. Specific requirements, in particular ones for the choice of the country (countries) of origin of historical and legal objects; for the definition of the objects of comparative historical and legal analysis; for the choice of the type (types) of comparison besides the general requirements to the formulation of the subject of future scientific work related to the definition of its relevance, problematical character and а scientific novelty are analysed. Consecutive consideration of the key parameters influencing the choice of the topic of comparative research in the article is aimed at improving the methodical support of scientific activity in the field of historical and legal comparativisticsРассматриваются методические аспекты выбора темы сравнительного историко-правового исследования. Помимо общих требований к формулировке темы будущей научной работы, связанных с определением ее актуальности, проблемности и научной новизны, анализируются и специфические, в частности, требования по выбору страны (стран) происхождения историко-правовых объектов; определению объектов сравнительного историко-правового анализа; выбору вида (видов) сравнения. Последовательное рассмотрение в статье ключевых параметров, влияющих на выбор темы компаративного исследования, направлено на улучшение методического обеспечения научной деятельности в отрасли историко-правовой компаративистикиРозглядаються методичні аспекти вибору теми порівняльного історико-правового дослідження. Окрім загальних вимог до формулювання теми майбутньої наукової роботи, пов’язаних з визначенням її актуальності, проблемності та наукової новизни, аналізуються й специфічні, зокрема, вимоги вибору країни (країн) походження історико-правових об’єктів; визначення об’єктів порівняльного історико-правового аналізу; обрання виду (видів) порівняння. Послідовний розгляд у статті ключових параметрів, що впливають на вибір теми компаративного дослідження, спрямований на покращення методичного забезпечення наукової діяльності у галузі історико-правової компаративістики.
Класифікація правових обмежень як засобів регулювання суспільних відносин
Get PDFThe author’s model of classification of legal restrictions as means of regulation of public relations in the state depending on different social and legal criteria is presented. Legal restrictions are proposed to be classified according to such criteria as: the ownership of a normative act, which provides for a specific restriction to a specific branch of legislation; The place of the normative act, providing for limitation, in the hierarchy of normative acts of the state; The scope of activities of the subjects on which legal restrictions are designed, the specifics of the content of the regulatory impact of legal restrictions on entity of public relations; Depending on the element of the structure of the rule of law, which provides for a specific restriction; Duration of the legal restriction in time; The degree of certainty of the entity, to which the calculated limitations; Method of application (implementation) of the legal restriction. Taking into account the provisions of the current legislation of Ukraine, examples are given and the essence of concrete examples of application of legal restrictions to participants of public relations in typical life situations is revealed. It is noted that the legal design of legal restrictions in most cases is connected with the restriction of the rights and freedoms of a person, and therefore their further doctrinal development requires close attention of law researchers who are representatives of different areas of legal science.Приведена авторская модель классификации правовых ограничений как средств регулирования общественных отношений в зависимости от разных социально-правовых критериев. На основе анализа положений актов действующего законодательства Украины раскрыта сущность описываемых видов правовых ограничений. Наведено авторську модель класифікації правових обмежень як засобів регулювання суспільних відносин в залежності від різних соціально-правових критеріїв. На основі аналізу положень актів діючого законодавства України розкрито сутність наведених видів правових обмежень.
Межі дії принципу верховенства права ЄС щодо конституції: Аcquis Сonstitutionnel Конституційного Трибуналу Польщі
Get PDFInteraction between EU law and national law of the member-states is on the agenda of many constitutional courts within the European Union. The latest judgment concerning it was passed by Belgian Constitutional Court in 2016. The article is devoted to this issue in the Polish constitutional context. Namely, the aim of the article is to examine the argumentation of Polish Constitutional Tribunal setting limits to the principle of primacy of EU law over the Constitution. Landmark decisions of Polish Constitutional Tribunal concerning EU law have been analyzed. In its judgment of 11th of May 2005 on the validity of 2003 Accession Treaty Polish Constitutional Tribunal precisely stated that Constitution of Poland has absolute primacy within the Polish legal order. In this judgment as well as in judgment of 24th of November 2010 on the constitutionality of Lisbon Treaty judges limited the primacy of EU law over the Constitution. Such limits includes norms forming constitutional identity particularly rights and freedoms provided by the Constitution and exclusive competence that are not transferred to the EU. It is concluded that Polish Constitutional Tribunal like many other constitutional courts used counter limits doctrine in order to protect national constitutional identity.Многие конституционные суды государств-членов ЕС используют доктрину контр-лимитов для защиты своей конституционной идентичности. В статье проанализированы решения Конституционного Трибунала Польши, в которых рассматривается соотношение принципа верховенства права ЕС и принципа верховенства конституции. Судьи не разделяют подход Европейского Суда Справедливости относительно абсолютного верховенства права ЕС. Определены границы действия принципа верховенства права ЕС относительно Конституции Польши. К ним отнесены нормы Конституции Польши, которые формируют её идентичность. Представлены позиции представителей польской доктрины по поводу этого вопроса, которые обращают внимание на формирование конституционного плюрализма в ЕС.Багато конституційних судів держав-членів ЄС використовують доктрину контр-лімітів для захисту своєї конституційної ідентичності. У статті проаналізовано рішення Конституційного Трибуналу Польщі, в яких розглядається співвідношення принципу верховенства права ЄС та принципу верховенства конституції. Судді не поділяють підхід Європейського Суду Справедливості щодо абсолютного верховенства права ЄС. Визначено межі дії принципу верховенства права ЄС щодо Конституції Польщі. До них віднесено норми Конституції Польщі, які формують її ідентичність. Наведено позиції представників польської доктрини щодо цього питання, які звертають увагу на формування конституційного плюралізму в ЄС
Поняття та особливості правової охорони біосферних заповідників в Україні
Get PDFBiosphere reserves execute such targets as preservation of biological and landscape diversity, implementation of background environmental monitoring, examination of the environment and its changes under the influence of anthropogenic factors, etc. and it’s become possible only under the condition of effective legal protection of above-mentioned natural areas, which foresee: the realization in the complex of distinct and specify package of measures with the objective of ensuring compliance with the regime of biosphere reserves; the establishment of rational and non-exhaustive use of natural resources; the economic management in the responded functional areas coupled with preservation of natural complexes; the inviolability of natural processes in ecosystem; the effective scientifically-based management of these areas.The article examines particularities of the legal protection of biosphere reserves, its forms, as also deficiencies of legal regulation hereof were revealed and ways of improving the national legislation concerning the effective protection of natural complexes within biosphere reserves were developed.It was clarified that national legislation did not disclose the content of the protection of territories and objects of the nature reserve fund, referring to the Regulations on Biosphere Reserves, on the basis of which, in fact, frameworks of the organization, specifics and nature of measures for the protection of such territories would be determined. Despite the existence of separate legislative provisions on the organization of the protection of territories and objects of the NRF, the current legislation of Ukraine does not contain a definition of legal notions «legal protection of the natural reserve fund of Ukraine», «legal protection of biosphere reserves», the principles, content and particularities of legal protection of biosphere reserves as unique research establishment and valuable natural areas are not fixed. It has been established that restriction on the use of natural resources and economic management in biosphere reserves in accordance with the functional zoning is a separate form of legal protection of biosphere reserves, as it ensures observance of the fixed by law regime of protection and use of biosphere reserves, which promotes rational and non-exhausting use of natural resources.Preservation of the biological and landscape diversity of biosphere reserves, as well as other categories of the nature reserve fund, is also one of the legal protection forms of these natural territories, inasmuch as the realization of the system of the above-mentioned measures foresee the achievement of a single goal – the conservation of rare plant and animal species, pollution prevention, contamination, exhaustion, destruction of natural resources and integral ecosystems on the territory of biosphere reserves, etc.The legal protection of biosphere reserves proposed to understand as the determined by the norms system of legal, organizational, economic, scientific-technical, cultural and other measures that intended to preserve biological and landscape diversity and protect natural complexes from negative influences of natural and anthropogenic origin, ensuring rational and non-exhaustive use of natural resources and observance of the differentiated regime of the specified territories.The expediency of the legal definition consolidation «the legal protection of biosphere reserves», with specification on the open list of measures of different directions that form the content of such protection, in the Biosphere Reserve Law is substantiated.It is necessary to enshrine in law the following: implementation of background environmental monitoring on the condition of natural complexes and the development of natural processes in the biosphere reserves territory; carrying out multi-method researches with the purpose of scientific basis elaboration of their preservation and effective use; establishment of legal liability for violation of their protection and use regime, as well as for the destruction and damage of reserved natural complexes and objects, their pollution, littering; compliance control for reservation conditions.The group of measures for the protection of biosphere reserves should include the following: the government action of persons guilty of violating the legislation on the protection of biosphere reserves; compensation in accordance with the established procedure damage done caused by violation of the legislation on the protection of biosphere reserves; the remediation of the number of rare and endangered species of animals and plants, etc.Анализируется национальное законодательство и законодательство некоторых стран СНГ об охране природно-заповедного фонда, особое внимание при этом уделяется биосферным заповедникам. Установлено содержание и особенности правовой охраны биосферных заповедников, рассмотрены её основные формы. Дается определение понятия «правовая охрана биосферного заповедника». Предлагаются пути совершенствования национального законодательства об охране биосферного заповедника. Проаналізовано національне законодавство та законодавство деяких країн СНД щодо охорони біосферних заповідників зокрема та природно-заповідного фонду загалом, виявлено недоліки у правовому регулюванні. З’ясовано зміст та охарактеризовано особливості правової охорони біосферних заповідників, виділено її основні форми. Сформульовано визначення поняття «правова охорона біосферних заповідників». Запропоновано шляхи удосконалення національного законодавства про охорону біосферних заповідників