Problems of Legality (E-Journal)
Not a member yet
932 research outputs found
Sort by
Самогубство як кримінологічне явище: причини і способи запобігання
Get PDFThe article analyzes the causes of suicide as a criminological phenomenon. It is stated that it is statistically stable, its prevalence correlates with cultural-historical, ethnic, socio-economic and other aspects. Thus, considering suicide in the context of the dominant concepts in society about the essence of life and death, freedom of choice, morality, etc., that is, from the point of view of criminology, philosophy, sociology, psychology, general reasons can be recognized: 1) actually social (they include property inequality people, as well as contradictions in the national, class, executed, caste, professional and many other features); 2) economic. At the specially-criminological level, it is appropriate to classify the causes of committing suicide according to their place of origin or accumulation, because they are common to certain groups of people, united on different grounds artificially (by principle and method of group formation) or naturally (on the basis of joint activity provided awareness of their belonging to this group). For this reason, the following are divided into: 1) family, among them above all, it should be called violence, humiliation, exploitation in the family, etc.; 2) collegial, that is, those that arise in a collective formed by the type of employment in a society, first of all it refers to underestimation, neglect, aggression, humiliation, etc.; 3) group (in particular, it is about interest groups; in this case they are deprivation of the possibility of self-expression, indifference, loneliness, etc., (b) groups on other grounds (age, profession, subculture, sexual orientation, etc.) It should be noted separately that such groups as (c) friends, comrades (very confident, close, frank relationship between them), among the reasons most often indicated betrayal, loss.Проанализированы причины самоубийства как криминологического явления. Констатировано, что оно является статистически устойчивым, его распространенность коррелирует с культурно-историческими, этническими, социально-экономическими и другими аспектами. Доказано, что общими причинами самоубийства можно признать: 1) собственно социальные (к ним относятся, имущественное неравенство людей, а также противоречия по национальному, классовому, стратового, кастовой, профессиональной и многим другим признакам) 2) экономические. На специально-криминологическом уровне причины совершения самоубийств целесообразно классифицировать в зависимости от места возникновения или аккумуляции на: 1) родственные; 2) коллегиальные; 3) групповые.Проведено аналіз причин самогубства як кримінологічного явища. Констатовано, що воно є статистично сталим, його поширеність корелює з культурно-історичними, етнічними, соціально-економічними та іншими аспектами. Доведено, що загальними причинами самогубства можна визнати: 1) власне соціальні (до них належать, майнова нерівність людей, а також суперечносі за національною, класовою, стратовою, кастовою, професійною та багатьма іншими ознаками); 2) економічні. На спеціально-кримінологічному рівні причини вчинення самогубств доцільно класифікувати за їх місцем виникнення чи акумуляції на: 1) родинні; 2) колегіальні; 3) групові
Щодо змін до Закону України «Про Службу безпеки України» з урахуванням іноземного досвіду правової регламентації діяльності служб внутрішньої безпеки
Get PDFThe authors examine the peculiarities of the legal regulation of the tasks of the Internal Security Agency of the Republic of Poland. A comparative analysis was conducted with domestic legislation, which defines the tasks of the Security Service of Ukraine, the advantages of the editorial staff of the Polish law "On the Agency of Internal Security and the Intelligence Agency" as well as the tasks of countering threats to the internal security of the state, among other things, are highlighted; neutralize the threats to the international authority of the state; the pre-trial investigation of crimes not only on the criterion of their belonging to the subject matter of the investigators of the Internal Security Agency of the Republic of Poland, but also on the criterion of their becoming a threat to the security of the state. It is concluded that such an approach of the Polish legislator allows more fully to define the competence of the state internal security authority than the approach used by the domestic legislator.According to the results of the analysis of legislative acts of Ukraine, which defines the tasks of the Security Service of Ukraine, attention was drawn to a certain inconsistency of the provisions of the Law of Ukraine "On the Security Service of Ukraine" in this part of the provisions of other normative legal acts of Ukraine. It also became clear that the tasks of the Security Service of Ukraine, formulated in the Law of Ukraine "On National Security of Ukraine" formulated in its competence, do not fully cover its main purpose in ensuring the state security of Ukraine. It is proposed to clarify the competence of the national intelligence service in the Law of Ukraine "On the Security Service of Ukraine" with the help of such components of its competence as functions and powers.In addition, taking into account the experience of legal regulation of the activities of the Internal Security Agency of the Republic of Poland, amendments were also proposed to the provisions of the Law of Ukraine "On the Security Service of Ukraine" defining the competence of the national intelligence service, in particular regarding the separation: counteraction of the Security Service of Ukraine to threats to the state security of Ukraine, in including - and countering threats to the international authority of the state; participation of the Security Service of Ukraine in the formation and implementation of state policy in the sphere of ensuring national security and direct provision of formation and implementation of state policy in the field of state security.Исследуются особенности правовой регламентации задач Агентства внутренней безопасности Республики Польша. Проведен сравнительный анализ с отечественным законодательством, которое определяет задачи Службы безопасности Украины. Обращено внимание на отдельные недостатки правовой регламентации задач Службы безопасности Украины, в том числе в Законе Украины «О национальной безопасности Украины». Предложено внесение изменений в положения Закона Украины «О Службе безопасности Украины», определяющие компетенцию отечественной спецслужбы с учетом опыта правовой регламентации деятельности Агентства внутренней безопасности Республики Польша.Окреслено особливості правової регламентації завдань Агентства внутрішньої безпеки Республіки Польща. Проведено порівняльний аналіз з вітчизняним законодавством, яке визначає завдання Служби безпеки України. Звернуто увагу на окремі недоліки правової регламентації завдань Служби безпеки України, у тому числі і в Законі України «Про національну безпеку». Запропоновано внесення змін до положень Закону України «Про Службу безпеки України», які визначають компетенцію вітчизняної спецслужби з урахуванням досвіду правової регламентації діяльності Агентства внутрішньої безпеки Республіки Польща.
Концептуальні засади розвитку Директорії УНР: дискусії щодо парламентської та радянської моделей влади
Get PDFThe article considered the issue that Ukrainian statehood existed in conditions of total political instability. The lack of a Directorate’s clear vision of the prospects for development and a corresponding political program, as the headquarters of the UNR, has become a catalyst for political struggle. The search for the best state model lasted throughout the time of the Ukrainian Revolution of 1917–1921. At first (the beginning of the Ukrainian Central Rada’s work) there were discussed the forms of government that have been already tested in the then advanced countries, such as parliamentary and presidential republics.In conclusions it was indicated that Ukrainian politicians unanimously supported democratic values and parliamentary system at the initial stage of the revolution. Only after a while, under the influence of a number of domestic political and foreign policy factors, an alternative has grown, which, during the period of the Directory, got the character of a tough confrontation. However, even in complicated military-political conditions, it continued to defend the ideas of constitutionalism, parliamentarism and the division of branches of power.Исследуется история восстановления и развития украинской государственности периода Директории Украинской Народной Республики (УНР) или «Второй УНР». Уточнена сущность и особенности развития политических и государственных платформ украинства в период Директории УНР. Установлены две оптимальные модели государства: парламентская и советская, которым отдавали предпочтение во времена Директории УНР.Досліджено історію відновлення та розвитку української державності доби Директорії Української Народної Республіки (УНР) або «Другої УНР». Уточнено сутність та особливості розвитку політичних і державницьких платформ українства у період Директорії УНР. Виявлено дві оптимальні моделі державотворення, а саме: парламентської та радянської, яким надавали перевагу за часів Директорії УНР
Правова природа договору про використання електронних грошей
Get PDFMost scholars studying electronic money, consider them as an economic category, analyzing the advantages and disadvantages of electronic money as a means of payment, leaving out the attention to the question of the legal nature of the contract when using electronic money. Taking into account the fact that the aforementioned agreement is the basis for the obligation to issue, transfer and repay the electronic money, the actual implementation of civil legal analysis of the contract on the use of electronic money is considered.The question of studying the legal nature of the contract on the use of electronic money was devoted to the works of such scholars as A. Isaev, M. Korostelov, V. Loshchylin and others. Along with this, the mentioned problem acquires a new urgency, in connection with the increase of settlements with the use of electronic money.The purpose of the article is to clarify the legal nature and concept of the contract on the use of electronic money.The study of the legal nature of the contract on the use of electronic money is accompanied by the discovery of a large number of theoretical and practical problems and individual discussion issues that have important applied value. This condition is due to the fact that today the civil legal regulation of the circulation of electronic money is in the making. However, it should be noted that the dynamics of the development of relations associated with the use of electronic money, generates significant changes in legislation aimed at regulating such relations. In connection with this, scientific research on this issue will remain relevant for a long time.Проведён гражданско-правовой анализ договора об использовании электронных денег, а также сравнительная характеристика указанного договора с договорами того же типа. Выяснена правовая природа договора об использовании электронных денег и предложено его авторское определение.Здійснено цивільно-правовий аналіз договору про використання електронних грошей, проведено порівняльно-правовий аналіз вказаного договору із договорами того ж типу. З’ясовано правову природу договору про використання електронних грошей та запропоновано його авторське визначення
Публічні інтереси в правовому забезпеченні функціонування великого бізнесу
Get PDFToday in Ukraine, there exists the legislative vacuum regarding regulations of the functioning of the large businesses, as well as the vacuum of the state policy concepts concerning large businesses of Ukraine, as of an important issue in the market economy development in our country.The aim of the article is to research on the public interests of the State, emerging from functioning of commercial organizations of large business as subjects of economic power in the national economic system for determining the basics of legal policies of their legislative guarantees.In most cases the public interests of State regarding the functioning of commercial organizations of large business and private interests of this business coincide. Nevertheless there exist divergences. This difference between the interests of private and public interest is what conditions the stipulation of special regime regarding large business functioning.Among the public interests of commercial organizations of large business there can be diversified the following:a) successful functioning of commercial organizations of large business;b) implementation of economic competition and debarment of taking advantage of monopoly position by commercial organizations of large business;c) prevention of transformation of economic power into political power and limitation of influence on governmental bodies functioning;d) involvement of commercial organizations of large business in world economy;e) control over transfer of corporate rights of commercial organizations of large business into foreign entities, especially into sovereign funds of states and state banks of other countries;f) coincidence of state economic (industrial) politics with the corporate strategy of development.Сегодня в Украине существует вакуум в законодательстве относительно регламентации функционирования большого бизнеса, а также отсутствие концепций государственной политики в отношении субъектов крупного предпринимательства Украины как важного фактора развития рыночной экономики в нашей стране.Статья посвящена исследованию публичных интересов государства, возникающих по поводу деятельности хозяйственных организаций крупного бизнеса как субъектов экономической власти в национальной экономической системе для определения основ правовой политики их законодательного обеспечения.В основном публичные интересы государства в деятельности хозяйственных организаций крупного бизнеса и собственные частные интересы этого же бизнеса совпадают. Однако существуют и разногласия. Именно разница частного и публичного интереса вызывает необходимость установления специального режима в деятельности предприятий крупного бизнеса.Нині в Україні існує вакуум у законодавстві щодо регламентації функціонування великого бізнесу, а також брак концепцій державної політики щодо суб’єктів великого підприємництва України як важливого чинника розвитку ринкової економіки у нашій державі.Стаття присвячена публічним інтересам держави, що виникають з приводу діяльності господарських організацій великого бізнесу як суб’єктів економічної влади в національній економічній системі.Здебільшого публічні інтереси держави до діяльності господарських організацій великого бізнесу і власні приватні інтереси цього ж бізнесу співпадають. Проте наявні і розбіжності. Саме різниця приватного і публічного інтересу зумовлює необхідність установлення спеціального режиму до діяльності підприємств великого бізнесу
Право на справедливий судовий розгляд та сучасна модель цивільного процесу
Get PDFIn the article the author tries to depart from the previous conventional approach according to which the model of civil procedure is characterized only as adversarial one. The author’s approach to the definition of model of civil procedure is based on the requirements of art. 6 (1) ECHR and the judgments of the Court, where the content and the scope of the right to a fair trial are determined. Abovementioned has allowed to conduct a complex study and to analyze the institutional, structural-functional, substantive, and procedural features of such model. From the institutional point of view civil procedure should involve the judicial activity of courts directly integrated into the Judicial System of Ukraine, other jurisdictional bodies as well as enforcement bodies. This order is internally structured and covers both disputable and “conditionally” disputable proceedings and law-enforcement procedures, as well as stages of logical and functional character. In this regard, despite the existence of three procedural codes in Ukraine civil, economic and administrative proceedings should be included to a single civil procedure and, accordingly, be carried out in compliance with the fundamental principles of fair trial. The latter provide, firstly, that the access to jurisdictional and enforcement bodies should not be burdened by excessive legal or economic obstacles. Secondly, the case hearing should occur in compliance with the due (fair) procedure. Thirdly, the hearing should be public. Fourthly, there should be reasonable time of a trial and execution. Fifthly, the jurisdictional body should be independent, unbiased and established by law. Sixthly, enforcement of decisions of jurisdictional bodies should be carried out without undue delay. Civil procedure is considered to be the order for resolving civil cases according to the fundamental principles of fair trial, which is taken by courts in civil, economic and in certain occasions, administrative proceedings as well as, jurisdictional bodies and execution of court decisions by bailiffs and other authorities which make an execution of court judgments and decision of other authorities.В статье автор пытается отойти от общепринятого подхода, в соответствии с которым в основу характеристики модели гражданского процесса закладываются лишь состязательные начала, и предлагает новый, в соответствии с которым необходимо исходить из требований п. 1 ст. 6 ЕКПЧ и решений ЕСПЧ относительно содержания и сферы применения права на справедливое судебное рассмотрение. Это позволило провести комплексное исследование и проанализировать институциональные, структурно-функциональные, предметные и процедурные особенности такой модели.Институционально, по мнению автора, гражданский процесс должен включать как деятельность судов, непосредственно интегрированных в судебную систему Украины, так и других юрисдикционных органов, а также органов принудительного исполнения. Такой порядок внутренне структурирован и охватывает как спорные, так и «условно» спорные производства и правоприменительные процедуры, а также стадии логического и функционального характера. При этом, несмотря на наличие в Украине трех процессуальных кодексов, гражданское, хозяйственное и административное судопроизводства должны включаться в состав единого гражданского процесса и, соответственно, осуществляться с соблюдением основополагающих основ справедливого рассмотрения. Это предполагает, во-первых, что доступ к юрисдикционным органам и органам принудительного исполнения не должен отягощаться чрезмерными юридическими и экономическими препятствиями. Во-вторых, рассмотрение должно осуществляться с соблюдением надлежащей (справедливой) процедуры. В-третьих, оно должно быть публичным. В-четвертых, должны соблюдаться разумные сроки рассмотрения и исполнения. В-пятых, юрисдикционный орган должен отвечать требованиям независимости, беспристрастности и быть созданным в соответствии с требованиями закона. В-шестых, исполнение решений юрисдикционных органов должно осуществляться без чрезмерных задержек.В результате под гражданским процессом предложено понимать порядок рассмотрения и разрешения гражданских дел с соблюдением основополагающих начал справедливого судебного рассмотрения, осуществляемых судами в порядке гражданского, хозяйственного и, в некоторых случаях, административного судопроизводства, юрисдикционными органами, а также исполнение судебных решений органами и лицами, осуществляющими принудительное исполнение судебных решений и решений иных органов.Зроблено спробу відступити від усталеного підходу щодо характеристики сучасної моделі цивільного процесу суто з точки зору змагальних засад та запровадити новий, в основу якого покладені вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини щодо змісту та сфери поширення права на справедливий судовий розгляд. Наведене дозволило провести комплексне дослідження та проаналізувати інституційні, структурно-функціональні, предметні та процедурні особливості такої моделі. Інституційно цивільний процес має включати як діяльність судів, безпосередньо інтегрованих у судову систему України, так і інших юрисдикційних органів, а також органів примусового виконання. Даний порядок внутрішньо структурований та охоплює як спірні, так і «умовно» спірні провадження та правозастосовні процедури, а також стадії логічного та функціонального характеру. При цьому, незважаючи на наявність в Україні трьох процесуальних кодексів, цивільне, господарське та адміністративне судочинство мають включатися до складу єдиного цивільного процесу й, відповідно, здійснюватися з дотримання основоположних засад справедливого розгляду. Останні передбачають, по-перше, що доступ до юрисдикційних органів та органів примусового виконання не повинен обтяжуватися надмірними юридичними та економічними перешкодами. По-друге, розгляд справ має відбуватися з дотриманням належної (справедливої) судової процедури. По-третє, він повинен бути публічним. По-четверте, мають дотримуватися розумні строки розгляду та виконання. По-п’яте, юрисдикційний орган повинен бути незалежним, неупередженим і встановленим законом. По-шосте, виконання рішень юрисдикційних органів має здійснюватися без надмірних зволікань.Як наслідок, під цивільним процесом запропоновано розуміти порядок розгляду та вирішення цивільних справ з дотриманням основоположних засад справедливого судового розгляду, що здійснюється судами в порядку цивільного, господарського та, за певними винятками, адміністративного судочинства, юрисдикційними органами, а також виконання судових рішень органами та особами, що здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів
Міжнародні механізми захисту права на життя в умовах збройних конфліктів
Get PDFThe article is devoted to the actual topic of international mechanisms for the protection of the right to life in international and non-international armed conflicts.The increase in the number of armed conflicts in the world and, with them, violations of the right to life of the people, necessitates a generalization of the normative theory and practice of international bodies that promote and protect the fundamental right to life. That is why the article reveals, compares and generalizes the normative, theoretical and practical tools within the international mechanisms of protecting the right to life in conditions of military confrontation.The regulatory framework of the article is based on the IHL, in particular: the Geneva Conventions (1949) and the two Additional Protocols thereto, the Hague Conventions (1907), customary norms, etc., as well as international human rights instruments, in particular: the Universal Declaration of Human Rights (1948), The International Covenant on Civil and Political Rights (1966) and the two Optional Protocols thereto, and regional acts: the European Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms (1950), the American Convention on Human Rights (1969), the African Charter on Human and Peoples’ Rights (1981), the Arab Charter on Human Rights (2008), etc.The most problematic issues in the article that arise during armed conflicts and which relate to the lawful use of force against warriors, the lawfulness of the deaths of civilians during an attack on military purposes (collateral damage), precautionary measures, which must be taken by States using lethal force, the obligation of States to investigate every death case, etc. will be considered in the light of the activities of the UN Human Rights Committee, the African Commission on Human and Peoples’ Rights, the Inter-American Court of Human Rights and European Court of Human Rights, whose practice in this area is represented the most versatile, widely and thoroughly.Статья посвящена актуальной на сегодня теме международных механизмов защиты права на жизнь во время международного и немеждународного вооруженных конфликтов.Увеличение количества вооруженных конфликтов в мире, а с ними и нарушений права на жизнь людей, вызывает необходимость обобщения нормативной теории и практики международных организаций/органов, способствующих и обеспечивающих защиту фундаментального права на жизнь человека. Именно поэтому в статье раскрываются, сравниваются и обобщаются нормативные, теоретические и практические инструменты в рамках международных механизмов защиты права на жизнь в условиях военных противостояний.Стаття присвячена актуальній на сьогодні темі міжнародних механізмів захисту права на життя під час міжнародного та неміжнародного збройних конфліктів.Збільшення кількості збройних конфліктів у світі, а з ними й порушень права на життя, зумовлює необхідність узагальнення теорії і практики міжнародних органів, які сприяють та забезпечують захист фундаментального права на життя людини. Саме тому в статті розкриваються, порівнюються й узагальнюються нормативні, теоретичні і практичні інструменти в межах міжнародних механізмів захисту права на життя в умовах воєнних протистоянь
Право на доступ до досліджуваного лікування по завершенні клінічного випробування
Get PDFThe article explores the modern condition of the legal regulation of post-trial access to investigational treatment. The author has determined main arguments concerning the necessity of foreseeing such a right and the problematic issues that arise in case of its implementation. On the one hand, a subject can legitimately expect that s/he will continue to have access to beneficial treatment after the end of trial, for example, if it alleviates the symptoms of a chronic illness, depriving a trial subject from the beneficial post-trial access would defeat the basic principle of medical ethics. At the same time, this provision may have a large financial burden on the sponsor of the trial; it is difficult to control the occurrence of serious adverse reactions; providing post-trial access only to the subjects of the trial and denying others create disparity among patients.The particular attention is paid to international standards and experience of foreign countries in this field. The legal and regulatory acts of Ukraine do not have any provisions on post-trial access to investigational treatment. The main international ethical guidelines, such as Declaration of Helsinki, CIOMS/WHO Guidelines, contain such a right, but they have different formulations and volumes that only intensify professional discussions. The most common norm is as follows: «a responsibility of sponsor to supply details of the plan for treatment or care of subjects once their participation in the trial has ended», which, in contradistinction to the Ukrainian legislation, is not connected with the causing damage to the subject. The author also has researched a unique case of Brazil, where the post-trial drug access program must make the medication available and free of charge to the subjects of the research in the cases of concluding the trial or after the patients’ participation in the study.On this base, the author offered to provide in the legislation of Ukraine requirements to inform in advance subjects about the presence or absence of post-trial access and to evaluate these provisions by ethics committees before and at the end of all trials in order to determine its real need in each individual case. The scope of the right on post-trial access to investigational treatment must be reasonably weighed in order to avoid, on the one hand, becoming an excessive stimulus for the subjects, and, on the other hand, not leading to a situation where on such regulation conducting of clinical trials in the country will no longer be appropriate.Исследовано современное состояние правового регулирования доступа к исследуемому лечению по завершении клинического исследования. Приведены основные аргументы относительно необходимости предусмотреть такое право и проблемные вопросы, возникающие при его введении. Особое внимание уделено международным стандартам и опыту зарубежных стран в данной области. Предложено предусмотреть в законодательстве Украины требование заблаговременно информировать испытуемых о наличии или отсутствии такого доступа и оценивать эти положения комиссиями по вопросам этики до начала испытания и по его завершении с целью определения его реальной необходимости в каждом отдельном случае.Досліджено сучасний стан правового регулювання доступу до досліджуваного лікування по завершенні клінічного випробування. Окреслено основні аргументи щодо необхідності передбачення такого права та проблемні питання, що виникають у разі його впровадження. Особливу увагу приділено міжнародним стандартам та досвіду іноземних країн у даній галузі. Запропоновано передбачити в законодавстві України вимогу завчасно інформувати випробуваних про наявність або відсутність такого доступу та оцінювати ці положення комісіями з питань етики до початку випробування та по його завершенні з метою визначення його реальної необхідності в кожному окремому випадку
Виконання судових рішень в контексті права на справедливий судовий розгляд
Get PDFThe article addresses the Ukrainian model of executive proceedings (which was recently updated as a result of constitutional reform in the justice sector) through the prism of the right to a fair trial, guaranteed by paragraph 1 of Art. 6 ECHR. Particular attention is paid to the analysis of the evaluative interpretation of this guarantee in case-law of the ECtHR, according to which an execution of court decisions is considered also as an element of other conventional rights, namely: a right to an effective remedy (Art. 13), a right to respect for private and family life (art. 8) and a right to peaceful enjoyment of his possessions (Art. 1 of 1st Additional Protocol to the ECHR).The author analyzes the pilot judgement of ECtHR «Yuriy Nikolaevich Ivanov v. Ukraine» and the judgement «Burmych v. Ukraine», in which the ECtHR diagnosed a systemic problem of non-enforcement of court decisions where the debtor is the State or state-owned enterprises. This problem at national level is caused by a variety of dysfunctions in the Ukrainian legal system, in particular, the lack of budgetary allocations, the bailiffs’ omissions and the shortcomings in the national legislation, authorities’ failure to take specific budgetary measures, the introduction of bans on the attachment and sale of property belonging to State-owned or controlled companiesThe article advocates a position according to which the national legislation of Ukraine needs further changes to ensure fulfillment of its international obligations. In particular, it is necessary to provide at national level an effective remedy of the right to a fair trial and execution of court decisions within a reasonable time in accordance with the requirements of Art. 13 ECHR.Статья посвящена исследованию исполнения судебных решений в контексте права на справедливое судебное разбирательство, гарантированное п. 1 ст. 6 ЕКПЧ. Особенное внимание уделяется анализу пилотного решения «Yuriy Nikolaevich Ivanov v. Ukraine» и решения «Burmych v. Ukraine», в которых ЕСПЧ констатирует наличие на уровне национального правопорядка системной проблемы неисполнения судебных решений, должником по которым является государство либо государственные предприятия. В статье обосновывается позиция, согласно которой национальное законодательство Украины нуждается в дальнейших изменениях для обеспечения исполнения своих международных обязательств, в частности, целесообразным является введение на национальном уровне комплексного эффективного средства правовой защиты права на справедливое судебное разбирательство и исполнения судебного решения в разумный срок согласно ст. 13 ЕКПЧ.Досліджено виконання судових рішень у контексті права на справедливий судовий розгляд, гарантованого п. 1 ст. 6 ЄКПЛ. Особлива увага приділена аналізу пілотного рішення «Yuriy Nikolaevich Ivanov v. Ukraine» та рішення «Burmych v. Ukraine», в яких ЄСПЛ визнає існування на рівні національного правопорядку системної проблеми невиконання судових рішень, боржником за якими є держава або державні підприємства. У статті обстоюється позиція, відповідно до якої національне законодавство України потребує подальших змін для забезпечення виконання своїх міжнародних зобов’язань, якими має стати введення на національному рівні комплексного ефективного засобу правового захисту права на судовий розгляд та виконання судового рішення в розумний строк відповідно до вимог ст. 13 ЄКПЛ
Поняття та види засобів вчинення злочину
Get PDFIn the article, means of committing a crime are considered as objects and other phenomena of objective reality, which establishes a person when committing a socially dangerous act (action or inaction) that is recognized as a crime. The means of committing a crime are proposed to be divided into instruments and other means of committing a crime, it turns out their significance for criminal liability.Means are considered as elements of criminal behavior (socially dangerous act), their most important features are analyzed, and on the basis of the concept of "means of committing a crime" is formulated. The latter are divided into tools for committing crimes and other objects or phenomena of objective reality, used in the commission of a criminal offense as a means of its implementation. Means are also considered as a feature of the crime, and the peculiarities of their legal consolidation in the articles of the law on criminal liability are clarified.Thus, the means of committing a crime should be defined as - separate objects, phenomena or processes of the objective world that are used by it in the course of committing a socially dangerous act in deliberate or careless crimes are separated from the person, substantially increase their damaging qualities, substantially facilitate their commission. and largely affect the social nature of the crime - its social danger. The means are inextricably linked and interdependent with all elements and features of the crime. This, in particular, expresses the influence of means as actual (objective and subjective) features, and on the social properties (social danger) of the relevant crimes, which ultimately determines the inclusion of them as a mandatory feature certain sorts of crimes and the specifics of the design of these syllables in the norms of the Special Part of the Criminal Code.Средства совершения преступления рассмотрены как предметы и другие явления объективной действительности, которые применяет лицо при совершении общественно опасного деяния (действия или бездействия), признаного преступлением, а также как признак состава преступления. Выяснены особенности их юридического закрепления в статьях закона об уголовной ответственности. Предложено разделять средства совершения преступления на орудия и иные средства совершения преступления, выяснено их значение для уголовной ответственности.Засоби вчинення злочину розглянуто як предмети та інші явища об’єктивної дійсності, що застосовує особа при вчиненні суспільно небезпечного діяння (дії чи бездіяльності), що визнане злочином, а також як ознака складу злочину. З’ясовано особливості їх юридичного закріплення у статтях закону про кримінальну відповідальність. Запропоновано поділяти засоби вчинення злочину на знаряддя та інші засоби, з’ясовано їх значення для кримінальної відповідальності