Problems of Legality (E-Journal)
Not a member yet
932 research outputs found
Sort by
Феномен формалізму в цивільному судочинстві
Get PDFThe article analyzes the existing in the scientific literature point of view on the essence of the procedural formalism and justifies that it should not be identified with the civil procedural form. It acts as a consequence of its existence and is always manifested in the activity of translating the established rules of behavior into practice. In contrast to the civil procedural form, which by its nature is a static phenomenon, procedural formalism is characterized by dynamism and acts as a qualifying sign of the behavior of a particular subject. At the same time, the fact of the obligatory observance of civil procedural form does not turn it into an independent principle of civil proceedings, since this requirement is a necessary condition for ensuring the right to a fair trial and, accordingly, is included in the content of the rule of law principle.The author, taking into account the position of the ECHR, concludes that procedural formalism should be understood as the requirement of strict compliance with civil procedural law during consideration and resolution of cases, which applies not only to the court, but to all other participants of the trial. It is a prerequisite for the proper administration of justice, because it allows the courts to use discretionary powers clearly stipulated with cases and an appropriate amount, which prevents arbitrariness, ensures predictability of the law and, accordingly, guarantees the right to a fair trial. At the same time, it should not be confused with excessive formalism and legal purism, which in their essence are negative phenomena and lead to a violation of the right to a fair trial. Excessive formalism, unlike procedural formalism, provides for mechanical compliance with the rules of procedural law, regardless of the appropriateness of this. At the same time, legal purism is an extreme manifestation of excessive formalism and always leads to a violation of the principle of legal certainty, since it is associated with abolition of the correct and final courts decision, without of a social need or the need to eliminate the fundamental error, or questioned the circumstances established by the final courts decision, which can be equated to its repeal.Анализируются существующие в научной литературе точки зрения относительно сущности процессуального формализма и обосновывается, что его не следует отождествлять с гражданской процессуальной формой. Он выступает последствием ее существования и всегда проявляется в деятельности по воплощению установленных правил поведения в жизнь. В отличие от гражданской процессуальной формы, которая по своей природе является статическим явлением, процессуальный формализм характеризуется динамичностью и выступает квалифицирующим признаком поведения определенного субъекта. При этом сам факт обязательности соблюдения гражданской процессуальной формы не превращает его в самостоятельный принцип гражданского судопроизводства, поскольку данное требование является необходимым условием обеспечения права на справедливое судебное рассмотрение и, соответственно, включается в содержание принципа верховенства права.Автор с учетом позиции ЕСПЧ делает вывод, что под процессуальным формализмом следует понимать требование неукоснительного соблюдения норм гражданского процессуального права во время рассмотрения и разрешения дел, которое распространяется не только на суд, но и на всех иных участников судебного процесса. Он является необходимым условием надлежащего осуществления правосудия, поскольку благодаря ему использование судами дискреционных полномочий четко обусловлено с указанием случаев и соответствующего объема, чем предотвращаются случаи произвола, обеспечивается предсказуемость применения закона и, соответственно, соблюдаются гарантии права на справедливое судебное рассмотрение. Вместе с тем его не следует смешивать с чрезмерным формализмом и правовым пуризмом, которые по своей сущности являются негативными явлениями и приводят к нарушению права на справедливое судебное рассмотрение. Чрезмерный формализм в отличии от процессуального формализма предусматривает механическое соблюдение норм процессуального права безотносительно целесообразности этого. В то же время правовой пуризм является крайним проявлением чрезмерного формализма и всегда приводит к нарушению принципа правовой определенности, поскольку связан или с отменой правильного по сути и вступившего в законную силу судебного решения, без наличия социальной потребности в этом или потребности в устранении фундаментальных ошибок правоприменения, или ставит под сомнение обстоятельства, установленные окончательным судебным решением, что может быть приравнено к его отмене.Аналізуються існуючі в науковій літературі точки зору щодо сутності процесуального формалізму та обґрунтовується, що останній не має ототожнюватися з цивільною процесуальною формою. Він виступає наслідком її існування й проявляється в діяльності щодо втілення встановлених правил поведінки у життя. На відміну від цивільної процесуальної форми, яка за своєю природою є статичним явищем, процесуальний формалізм характеризується динамічністю і виступає кваліфікуючою ознакою поведінки певного суб’єкта. При цьому сам факт обов’язковості дотримання цивільної процесуальної форми не перетворює його в самостійний принцип цивільного судочинства, оскільки дана вимога є необхідною умовою забезпечення права на справедливий судовий розгляд й, відповідно, включається до змісту принципу верховенства права.Автор з врахуванням позиції ЄСПЛ робить висновок, що під процесуальним формалізмом слід розуміти вимогу неухильного виконання норм цивільного процесуального права під час розгляду та вирішення справи, яка поширюється не лише на суд, але й на всіх інших учасників судового процесу. Він є необхідною умовою належного відправлення правосуддя, оскільки завдяки йому використання судами дискреційних повноважень чітко обумовлено вказівкою випадків та відповідного обсягу, чим запобігаються випадки свавілля, забезпечується передбачуваність застосування закону й, відповідно, дотримуються гарантії права на справедливий судовий розгляд. Разом з тим його не слід плутати з надмірним формалізмом й правовим пуризмом, які за своєю сутністю є негативними явищами та спричиняють до порушення права на справедливий судовий розгляд. Надмірний формалізм на відміну від процесуального формалізму передбачає механічне дотримання норм процесуального права безвідносно врахування доцільності цього. У свою чергу правовий пуризм є крайнім проявом надмірного формалізму й завжди призводить до порушення принципу правової визначеності, оскільки пов'язаний або зі скасуванням правильного по суті й такого, що набрало законної сили, судового рішення, без наявної соціальної потреби в цьому чи потреби в усуненні фундаментальних помилок правозастосування, або ставить під сумнів обставини, встановлені остаточним судовим рішенням, що може бути прирівняне до його скасування.
Правове регулювання політики національної безпеки країн Балтії в контексті еволюції стратегічних концепцій НАТО
Get PDFThe formation and development of the policy of national security of the Baltic States from the moment of independence has been considered. The impossibility of using the Soviet model of security in the Baltic States was discovered primarily because of the radically different size of states, the nature of threats and resource potential, as well as its non-compliance with the security models in force in the EU and NATO.Accession of the Baltic States to the EU and NATO changed the situation with ensuring national security in the Baltic States. Membership in NATO provided the countries of the region with access to collective defense, which they became part of. At the same time, the Baltic countries were forced to consider the problem of security in the context of providing international security, which at the beginning of the XXI century. is characterized by the expansion of asymmetric threats. This led to a radical change in the defensive concepts and concepts of national security in Estonia, Latvia and Lithuania in accordance with the principles of the UN, NATO and the EU. It is established that in the EU there is a difference in the vision of the nature and origin of security threats between Western European, Eastern European and Mediterranean countries. And even in the Baltic countries, the same threats can be in one country in the list of external threats, while in others - internal ones. The orientation of the Baltic States in the field of security in NATO, and not in the EU, is due in particular to the fact that the security problem in the Eastern Partnership region has not been adequately reflected in EU policy as a tool for its solution. It has been established that a key political document reflecting the common vision of NATO's objectives is strategic concepts that directly affect the content and direction of national security policies of NATO member states. Each of the following Strategies aims to ensure a qualitative modernization of the Alliance, turning it into a multifunctional mechanism for responding to crises. The paper analyzes the evolution of the strategic concepts of the North Atlantic Treaty Organization from the end of the 1990s to the present time, as well as their influence on the development of the policy of national security and defense of the Baltic States. The emphasis is placed on the absence of the problem of maintaining state sovereignty in the conditions of the state's membership in NATO. In order to maintain stability in the Baltic Sea region, the Baltic States seek to strengthen military-political cooperation in all critical sectors with the countries of the Northern region of Europe and Poland. Relations with Russia are mainly based on international treaties signed with Russia by the EU and NATO. Bilateral cooperation with the United States, as well as the activities of the Baltic States in NATO and the EU, remain of strategic importance to ensure their safety. Рассмотрено становление и развитие политики национальной безопасности стран Балтии. Проанализировано эволюцию стратегических концепций Организации Североатлантического договора в период с конца 1990-х годов по нынешнее время, а также их влияние на развитие политики национальной безопасности и обороны стран Балтии. Акцентировано внимание на отсутствии проблемы сохранения государственного суверенитета в условиях членства государство в НАТО.Розглянуто становлення й розвиток політики національної безпеки країн Балтії. Проаналізовано еволюцію стратегічних концепцій Організації Північноатлантичного договору в період з кінця 1990-х років до сьогодні, а також їх вплив на розвиток політики національної безпеки і оборони країн Балтії. Акцентовано увагу на відсутності проблеми збереження державного суверенітету в умовах членства держави в НАТО
Цільова податкова політика як інструмент фінансування регіонального розвитку
Get PDFLocal taxes contribute to local revenue of around 50 %. The policy of earmarking tax in Law No. 28 of 2009 on Regional Tax affirms the use of tax for development fund that can be enjoyed directly by taxpayers. Earmarking tax ensures that tax revenues are used for development and sustainability of local development funding. Furthermore, local government cannot delay development activities on the reason of fund unavailability. The purpose of this article is to analyze the prospect of earmarking tax policy in supporting sustainable regional development. This study applied library research. Results of this study show that if earmarking tax policy is compared with the general tax definition as a non-lead payment, its contribution in tax payment is unjustifiable. However, if considering that the local tax is levied by local governments on the local taxpayer performing taxable acts and allocated to the local government budget for financing regional development, so it becomes important to assure that it will return to the community. Implementation of earmarking tax ensures that tax revenue is allocated to the most appropriate sectors and relevant with the objective of tax collection. In conclusion, the earmarking tax policy emphasizes the role of local taxes in supporting development in regions ensuring sustainability of regional development fund.Местные налоги составляют примерно 50 % местных доходов. Законом № 28 от 2009 г. о региональном налоге разрешается его использование для развития предпринимательской деятельности самих налогоплательщиков. Налоговый сбор обеспечивает использование налоговых поступлений для стабильного финансирования местных бюджетов. В свою очередь, органы местного самоуправления не имеют права влиять на развитие местного хозяйства из-за нехватки средств в местном бюджете. Цель этой статьи – проанализировать перспективы развития налоговой политики в поддержку устойчивого регионального развития. В работе использованы финансовые отчеты и документы органов местного самоуправления, результаты анализа которых позволяют сделать вывод о том, что если местный целевой налог приравнивается к неосновному платежу, его вклад в местный бюджет не оправдан. Однако с учетом того, что местные налоги взимаются местными органами власти с местного налогоплательщика, осуществляющего налогооблагаемую деятельность, и направляются в местный бюджет для финансирования регионального развития, очень важно иметь гарантии, что он вновь вернется в местный бюджет. Реализация налоговой политики обеспечивает распределение налоговых поступлений в нужных направлениях, что соответствует цели сбора налогов. Таким образом, целевая налоговая политика существенно повышает роль местных налогов в поддержке регионального развития, которые обеспечивают его стабильность и реализацию целей развития данной территории.Місцеві податки складають майже 50 % місцевих доходів. Законом № 28 від 2009 року про регіональний податок дозволяється його використання для розвитку підприємницької діяльності самих платників податків. Податковий збір забезпечує використання податкових надходжень з метою стабільного фінансування місцевих бюджетів. У свою чергу органи місцевого самоврядування не мають права впливати на розвиток місцевого господарства через брак коштів у місцевому бюджеті. Мета цієї статті – проаналізувати перспективи розвитку податкової політики в підтримку сталого регіонального розвитку. У роботі використано фінансові звіти та документи органів місцевого самоврядування, результати аналізу яких дозволяють зробити висновок, що якщо місцевий цільовий податок прирівнюється до неосновного платежу, його внесок до місцевого бюджету є невиправданим. Однак з урахуванням того, що місцеві податки стягуються місцевими органами влади з місцевого платника податків, який здійснює оподатковувану діяльність, і направляються до місцевого бюджету для фінансування регіонального розвитку, дуже важливо мати гарантії, що він знову повернеться до місцевого бюджету. Реалізація податкової політики забезпечує розподіл податкових надходжень у потрібних напрямах, що відповідає меті збору податків. Таким чином, цільова податкова політика істотно підвищує роль місцевих податків в підтримці регіонального розвитку, які забезпечують його стабільність і реалізацію цілей розвитку даної території
Формування системи організаційно-господарського забезпечення інноваційних відносин в Україні
Get PDFThe article deals with the formation of the optimal mechanism of economic and legal support of the state innovation policy, the definition of the subject, and would perform a general and leading role for the national innovation system. Determination of the status for other subjects of organizational and economic powers, which will be subordinated to the governing body. The question is that the system of organizational and economic support of innovative relations in Ukraine is not fully developed and requires optimization. So, until about 2010 there was one structure of the system of subjects of organizational and economic powers in the innovation sphere, and in the subsequent period it was subjected to significant transformations, therefore it is important to establish which functions and tasks, means and authorities, and place in the system of executive bodies the power is occupied and executed by each of the subjects of organizational and economic powers, both today and in retrospect, taking into account the assessment of their effectiveness. The purpose of this article is to work out approaches to optimizing organizational and economic support by comparing the structure of the system of subjects of organizational and economic powers in the innovation sphere that operated in the period until 2010 and after 2010, and the development of appropriate conclusions to improve the effectiveness of such a system as a whole. Thus, it seems expedient to distribute the system of public authorities in terms of organizational and economic powers in the innovation sphere for the period until 2010 and after 2010. Thus, the following bodies can be referred to the system that was until 2010: State Agency for Investments and Innovations, Ministry of Industrial Policy, Ministry of Education and Science, Ministry of Education in the field of intellectual property, National Council for Innovative Development, Ministry of Economy of Ukraine. The modern system looks like this now: the State Agency for Investments and Innovations, the Ministry of Education and Science, the Ministry of Economic Development and Trade of Ukraine, the Council for the Development of Innovations.
However, even then, this system can not be called optimal. Since, firstly, they do not have a main body that would focus the final powers in themselves and accordingly coordinate these directions in these activities. Secondly, the optimization of the structuring of state bodies subordinate to the main body, depending on two basic criteria: - the elements-blocks of the scientific and innovation system and - the sector and the branch of the national economy. That is, the competence bodies with organizational and economic powers have the subject matter to have basic blocks, such as: scientific and technical activities, a unit for the creation of innovative products, a unit for the introduction of these products, a commercialization unit, and the like. The second criterion is the defense-industrial complex, the pharmaceutical industry, the machine-building industry, the agricultural sector, and the like.Рассматривается формирование оптимального механизма хозяйственно-правового обеспечения инновационной политики государства. Определяется субъект, который будет выполнять общую и руководящую роль для национальной инновационной системы. Определяется статус для других субъектов организационно-хозяйственных полномочий, которые будут подчинены руководящему органу.Розглянуто проблему формування оптимального механізму господарсько-правового забезпечення інноваційної політики держави. Визначено суб’єкта, який має виконувати керівну роль для національної інноваційної системи. Визначено статус для інших суб’єктів організаційно-господарських повноважень, які будуть підпорядковані керівному органу
Судова влада в системі стримувань та противаг: гарантії функціонування і взаємодія з іншими гілками влади
Get PDFThe implementation of the principle of separation of powers, defined in the Constitution of Ukraine, in practice, means that each branch is independent in its sphere, but only the courts have the last word in the power disputes over the constitutionality and legality of the activities of other branches of government. It is the judiciary that is a prerequisite for maintaining the authority of the state power as a whole, because in the absence of the special restraining powers that it possesses, the legislative and executive power is transformed from power into the organization of violence against society. In fact, the judiciary acts as the tool by which the right effectively affects social relations. A clear and strict adherence to the procedural forms of activity is intended to ensure the assurance that the court will actually adopt legal decisions. Only the law and the rule of law, and not any other considerations (third-party influence, demands, instructions) form the basis of the activity of the judicial branch, while the activities of other branches may prevail over the motives of expediency or social necessity. The court plays a significant ideological role, since it brings citizens respect for the law and promotes adherence to accepted standards of conduct in society.The judiciary has a considerable advantage in its interaction with other branches of government, in its function and functionality, that there is no such activity of the state in the person of its bodies that would not be subject to judicial control or constitutional supervision. It is these powers that significantly change the provisions of the judiciary in the system of public-legal relations, that is, turn it into a "true" power. Judicial control is one of the main guarantees of the proper functioning of the system of checks and balances, as well as an essential element in the process of restoring the balance in the interaction between the higher authorities of each other.Проанализированы различные подходы к пониманию содержания понятия «судебная власть», а также определено место судебной ветви власти в системе высших органов государственной власти в Украине. Сделан вывод, что на практике важно не только распределение полномочий высших органов государственной власти для достижения целей, определенных в Конституции Украины, но и их взаимодействие, которое с необходимостью происходит в четко определенных правовых формах с применением соответствующих правовых средств. Любое отклонение от норм действующего законодательства, несоблюдение основных принципов права в деятельности судебной ветви власти ведет к несправедливому рассмотрению юридических споров, конфликтов между высшими органами государственной власти, а как следствие – влечет невозможность установления равновесия между иногда разбалансированными ветвями государственной власти. Нивелируют такую ситуацию реально действующие гарантии функционирования судебной ветви власти во взаимоотношениях с другими высшими органами государственной власти в Украине.Проаналізовані різні підходи до розуміння змісту поняття «судова влада», а також визначено місце судової гілки влади в системі вищих органів державної влади в Україні. Зроблено висновок, що на практиці важливий не лише розподіл повноважень вищих органів державної влади задля досягнення цілей, визначених у Конституції України, а й їх взаємодія, яка з необхідністю відбувається у чітко визначених правових формах із застосуванням відповідних правових засобів. Будь-яке відхилення від норм чинного законодавства, недотримання основних принципів права в діяльності судової гілки влади веде до несправедливого розгляду юридичних спорів, конфліктів між вищими органами державної влади, а як наслідок – унеможливлює встановлення рівноваги між часом розбалансованими гілками державної влади. Нівелюють таку ситуацію реально діючі гарантії функціонування судової гілки влади у взаємовідносинах з іншими вищими органами державної влади в Україні
Зубожіння населення України: причини, наслідки і шляхи його подолання
Get PDFThe article analyzes the approaches to the definition of the concept of poverty, considers different definitions. The causes of impoverishment and impoverishment of the population are found out. The path of elimination is proposed.Poverty is inherent in any society, but its causes, scales, specific manifestations and consequences differ significantly in different stages of its development. During the crisis of the development of society there is a special stratum – poor people who need the introduction of additional social regulators in the state.Poverty should be considered as the extreme poverty point of the majority of the population, which is not able to meet the minimum necessary social needs at the expense of its own financial resources.By the level of financial provision of the able-bodied population and the population of retirement age, our state is positioned at the level of countries of the so-called "third world" – countries with very low indicators of socio-economic development, etc.).The status of the impoverished receive families whose incomes are below the subsistence level, experiencing deprivation in the sphere of consumption and perceive themselves as very poor.To reduce the number of poor and impoverished, it is first necessary: a) to review the content of the consumer basket (it is noteworthy that the deputies of the current convocation have undertaken for this, but important results that are not yet noticeable), b) increase the minimum social guarantees, remuneration of employees (for doctors, educators, and scientists), which can be done by indexing, taking into account the consumer price index, c) equalizing the living and non-taxable minimum, d) reducing the number of civil servants, equaling living and non-taxable mines imum The implementation of these measures will at least meet the basic pro-European standards of community development, taking into account the main priorities of the EU for Ukraine.В статье проанализированы подходы к определению понятия «бедность», рассмотрены различные дефиниции. Выяснены причины обеднения и обнищания населения Украины. Предложено пути их преодоления. У статті проаналізовано підходи до визначення поняття «бідність», розглянуто різні дефініції. З’ясовано причини збідніння і зубожіння населення України. Запропоновано шляхи їх подолання.
Перенесення тягаря доведення корупційних злочинів у законодавстві Індонезії
Get PDFCorruption becomes the greatest enemy most countries face including Indonesia. Commitment to eradicate corruption significantly increases yet it would be meaningless if it is not supported by adequate legislation to implement the law effectively. Reversal burden of proof essentially aims to facilitate law enforcers to seek and disclose assets a suspect owns allegedly as corruption crime. The principle of reversal burden of proof was originated from Anglo-Saxon countries and this still applies to certain cases such as bribery-related gratifications as Malaysia and Singapore implement. In Indonesia, provisions on the principle of reversal burden of proof have been long recognized even since 1960 on the first law on corruption crimes. Nevertheless, for more than a half of century, the provision on reversal burden of proof has never been implemented. It occurs since articles which govern the issues barely provide clear regulation. It only mentions the principle yet never issues an implemented regulation to support the principle. In regards to this, the research is aimed at investigating, seeking and analyzing the weaknesses in implementing the principle of reversal burden of proof in corruption crimes recently as well as discussing obstacles in law enforcement.Коррупция становится величайшим врагом в большинстве стран мира, в том числе и в Индонезии. Борьба с коррупцией сегодня существенно усиливается, но она оказывается бессмысленной, если не подкреплена надлежащим законодательством, которое должно обеспечивать эффективную реализацию закона. В этих условиях бремя переноса доказывания в основном направлено на то, чтобы помочь правоохранительным органам находить и раскрывать активы, которыми владеет подозреваемый, полученные преступным путем. Принцип переноса бремени доказывания берет начало в англо-саксонской правовой системе и все еще применяется в некоторых случаях, таких как взяточничество, в Малайзии и Сингапуре. В Индонезии положение, касающееся принципа бремени доказывания, было введено в1960 г. с принятием первого закона о коррупционных преступлениях. Тем не менее, на протяжении более полувека положение о переносе бремени доказывания никогда не применялось. Это происходит потому, что статьи, которые регулируют данные вопросы, едва обеспечивают четкое регулирование. В них только упоминается о данном принципе, но не установлен механизм реализации. В связи с этим целью нашего исследования является анализ недостатков в реализации принципа переноса бремени доказывания в коррупционных преступлениях, а также путей их устранения в правоохранительной работе.Корупція стає найбільшим ворогом багатьох країн світу, в тому числі Індонезії. Боротьба з корупцією сьогодні істотно посилюється, але вона є марною, якщо не забезпечена відповідними законодавчими нормами. У цих умовах тягар перенесення доведення в основному спрямований на те, щоб допомогти правоохоронним органам знаходити й розкривати активи, якими володіє підозрюваний і які отримано злочинним шляхом. Принцип перенесення тягаря доведення походить з англо-саксонської правової системи і досі застосовується щодо деяких злочинів, таких як хабарництво, в Малайзії та Сінгапурі. В Індонезії положення принципу перенесення тягаря доведення набули чинності в 1960 р. з прийняттям першого закону про корупційні злочини. Проте впродовж більш ніж півстоліття ці законодавчі положення ніколи не застосовувались. Це пояснюється тим, що статті, які стосуються цього принципу, не забезпечують його регулювання.Тож метою статті є аналіз недоліків у реалізації принципу перенесення тягаря доведення в корупційних злочинах, а також шляхів їх усунення в правоохоронній роботі
Поняття збагачення в контексті кондикційного зобов’язання
Get PDFThe article addresses the concept of enrichment within the context of obligations arising out of the unjustified acquisition or retention of assets (also known as condictio obligations). Having analyzed critically two current theories (namely the “factual” enrichment theory and “juridical” enrichment theory) the author concludes that enrichment can consist both in the acquisition of jus in rem and in title-less possession and use of the property. Within this framework it is also argued that both specified and generic things can constitute the object of enrichment. The author critically assesses the provision of Ukrainian legislation under which only the property can be the object of enrichment, since there are a lot of other assets that have economic value though they are not encompassed in legislative definition of property. However, those assets are covered by a broader concept, viz the concept of “objects of civil rights”.Статья посвящена исследованию понятия обогащения в контексте проблематики обязательств из неосновательного приобретения или сбережения имущества (которые также называют кондикционными обязательствами). Критически анализируя существующие в науке теории «фактического» и «юридического» обогащения, автор делает вывод, что обогащение может состоять как в приобретении титула на вещь, так и в безтитульном владении и пользовании вещью. В этой связи обосновывается позиция о том, что предметом неосновательного обогащения могут быть как вещи, определенные родовыми признаками, так и индивидуально определенные вещи. Автор критически оценивает положение украинского законодательства касательно того, что предметом обогащения может быть исключительно имущество, поскольку на практике экономическую ценность имеют немало других благ, которые не охватываются законодательной дефиницией имущества, но при этом охватываются более широким понятием объектов гражданских прав. Стаття присвячена дослідженню поняття збагачення в контексті проблематики зобов’язань із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави (які називають іще кондикційними зобов’язаннями). Критично аналізуючи наявні в науці теорії «фактичного» і «юридичного» збагачення, авторка доходить висновку, що збагачення може полягати як у набутті титулу на річ, так і в безтитульному володінні та користуванні нею. У зв’язку з цим обґрунтовується позиція, згідно з якою предметом безпідставного збагачення можуть бути як речі, визначені родовими ознаками, так і індивідуально визначені речі. Критично оцінюється положення українського законодавства щодо того, що предметом збагачення може бути тільки майно, адже на практиці економічну цінність мають чимало інших благ, які не охоплюються законодавчою дефініцією майна, але охоплюються більш широким поняттям об’єктів цивільних прав
Загальнотеоретичний аналіз правової свідомості як каталізатора розвитку правової системи України
Get PDFThe content of the concept of legal consciousness from the point of view of modern scientific developments on this issue is considered. The article is devoted to the analysis of the interrelations of the legal consciousness and the legal system in the context of the European integration processes in Ukraine. The conclusion is argued: the processes that occur in society inevitably affect the legal consciousness and the development of new branches of law. Further development of the legal system of Ukraine and its acquisition of qualitatively new properties that would contribute to the development of civil society in the state and the establishment of the rule of law are possible only in the context of the development of legal consciousness. The development of the legal system of Ukraine has traditionally been a priority area of modern science research in the theory of state and law. The system of law is the regulatory core of the emerging legal system, based on the legal ideology of a particular state and at the same time serving as the normative basis of behavior in the field of law. The dialectic of the components of legal reality is due to their reflection in human consciousness and the embodiment of this process in other legal phenomena. But at the same time, one should not abstract from the generative role of legal consciousness. A significant factor that raises the theoretical relevance of this topic is that the emphasis on the theoretical level was mostly given to the normative component of the legal system, which somewhat artificially pushed issues related to the development of justice into the background. However, the practice of law-making processes in Ukraine proved the need for special legal research on the relationship between the dynamics of legal consciousness and the development of the legal system as a whole. Realization of legal norms and increase of efficiency of legal regulation necessitate study of all factors that promote normal development of legal life of society and legal relations. One of them is the legal consciousness, since just as the functioning of the legal system is impossible without the subjects of law, and the existence of the subjects themselves can’t be presented separately from the legal consciousness. Quite often, ineffectiveness and ineffectiveness of legal regulation are explained not only by the low level of legal acts in force, but also by the factor in rejecting the legal consciousness of the society of these legal norms or entire legal institutions. Legal consciousness is directly formed in the person himself and in fact with the person himself. She goes along with her path of development; in this context one can draw an analogy with the formation of the individual. And moreover, the person as the basis of the natural and social world, its development, forms the ideas of the legal field, that is, reflects through its legal consciousness the foundations of legal reality around them.Рассматривается содержание понятия «правовое сознание» с точки зрения современных научных наработок по этой проблеме. Анализируются взаимосвязи правового сознания и правовой системы в контексте евроинтеграционных процессов в Украине. Аргументирован вывод: процессы, которые происходят в обществе, неизбежно влияют на правовое сознание и развитие новых отраслей права. Дальнейшее развитие правовой системы Украины и приобретение ею качественно новых свойств, которые бы способствовали развитию в государстве гражданского общества и утверждению верховенства права, возможны только в контексте развития правового сознания.Розглянуто зміст поняття правової свідомості з огляду на сучасні наукові напрацювання з цієї проблеми. Проаналізовано взаємозв’язки правосвідомості та правової системи у контексті євроінтеграційних процесів в Україні. Аргументовано висновок: процеси, які відбуваються в суспільстві, незмінно впливають на правову свідомість та розвиток нових галузей права. Подальший розвиток правової системи України та набуття нею якісно нових властивостей, які б сприяли розвитку в державі громадянського суспільства та утвердженню верховенства права, можливі лише у контексті розвитку правової свідомості
Організаційно-господарське супроводження розвитку малого підприємництва в Україні
Get PDFThe article describes the economic situation of business development in Ukraine, revealed the factors that create obstacles to private sector development. The article argued the need of reformatting the state policy with the release of small businesses, as equal entities, given the above, it is proposed to change the approach to the formation of the provisions of the Development Strategy, highlighting separately as an object - small business. The means and mechanism of organizational and economic provision and regulation by the state are considered, the role and importance of deregulation are separately defined. Separately paid attention to assessing the impact of the fixed assets of the state on the development of small business, including legislatively fixed: providing investment, tax and other benefits, the provision of subsidies, compensation, targeted innovation and subsidies. Based on the analysis, the expediency of legislative complementation of the main means of state influence on the development of small business by "lending" and "business insurance" was suggested and argued, among which "microcredits" are separately singled out.In the article, the institutional environment for small entrepreneurship in Ukraine has been developed and proposed, namely the classification of these in three groups, thus dividing the entire set of public authorities and organizations that create a mechanism for implementing state policy in the small business by organizational economic powers, functions and competence.Identified significant shortcomings of enterprise development strategies, the ways of eliminating the absence of the distribution of powers in accordance with the competence of the authorized bodies, analyzed the "fatal" error under union coordination, implementation, and analysis of the implementation of the strategy by one government agency. Ways of improving and modernizing the powers and competence of the state authorities, legal mechanisms for the implementation of public policy, it is proposed to create a State Committee of Small Business and Regulatory Policy, would perform the function of the working body, providing high-quality implementation of the plan and the strategy of development of small business in the country. The creation of the Insurance Fund for Organizations and Associations was proposed, and proposals for changes to lending were put forward.Рассматривается экономическое положение развития предпринимательства в Украине, выявлены факторы, препятствующие развитию частного сектора. В статье аргументированно необходимость переформатирования политики государства с выделением субъектов малого предпринимательства как равноправных субъектов хозяйствования. Учитывая вышесказанное, предложено изменить подход к формированию положений Стратегии развития, отдельно выделив в качестве объекта малое предпринимательство. Рассмотрены средства и механизм организационно-хозяйственного обеспечения и регулирования государством, отдельно определены роль и значение дерегуляции. Выявлены существенные недостатки Стратегии развития предпринимательства, предложены пути устранения отсутствии распределения полномочий в соответствии с компетенцией уполномоченных органов, проанализировано «роковую» ошибку относительно координации, реализации и анализа выполнения стратегии одним государственным органом. Сформулированы пути совершенствования и модернизации полномочий и компетенции органов государственной власти, правовых механизмов реализации государственной политики, предложено создать Государственный комитет малого предпринимательства и регуляторной политики, который выполнял бы функцию рабочего органа, обеспечивая качественную реализацию плана и стратегии развития малого предпринимательства в стране. Предложено создание Фонда страхования организаций и ассоциаций и выдвинуты предложения по изменениям к кредитованию.Розглянуто економічне становище розвитку підприємництва в Україні, виявлено фактори, що створюють перешкоди для розвитку приватного сектору. Аргументовано необхідність переформатування політики держави з виокремленням суб’єктів малого підприємництва як рівноправних суб’єктів господарювання; з огляду на це запропоновано змінити підхід до формування положень Стратегії розвитку, окремо виділивши як об’єкт мале підприємництво. Розглянуто засоби та механізм організаційно-господарського забезпечення та регулювання державою, окремо визначено роль і значення дерегуляції. Виявлено суттєві недоліки Стратегії розвитку підприємництва, запропоновано шляхи усунення відсутності розподілення повноважень відповідно до компетенції уповноважених органів, проаналізовано «фатальну» помилку щодо поєднання координації, реалізації та аналізу виконання стратегії за одним державним органом. Показано шляхи удосконалення й модернізації повноважень та компетенції органів державної влади, правових механізмів реалізації державної політики, запропоновано створити Державний комітет малого підприємництва та регуляторної політики, що виконував би функцію робочого органу, забезпечуючи якісну реалізацію плану та стратегії розвитку малого підприємництва в країні. Запропоновано створення Фонду страхування організацій та асоціацій, сформульовано пропозиції щодо змін до кредитування