Problems of Legality (E-Journal)
Not a member yet
932 research outputs found
Sort by
Філософські і психологічні підходи до розуміння реконструктивної діяльності
Get PDFThe article examines the essence of reconstructive activity as a special type of activity that is of key importance for the pre-trial investigation of crimes. From the point of view of philosophical and psychological approaches the components of the researched concept, namely reconstruction and activity are considered. A separate study of these concepts from a philosophical and psychological point of view is necessary to understand their essence. The essence and place of reconstructive activity from the criminalistics point of view are considered. The study of reconstructive activity is quite relevant, because in fact this type of activity, through its main feature, namely reproduction, provides an opportunity to investigate a criminal offense, which in turn always occurs in the past against a person authorized to investigate a crime. The article analyzes different approaches to understanding reconstruction. There is no single point of view on understanding reconstruction, even within a single field of knowledge. From a philosophical point of view, reconstruction is usually considered from the point of view of the history of philosophy. That is, in the aspect of reproduction of philosophical ideas, theories, views, knowledge, etc., taking into account the conditions that influenced their origin and existence. From a psychological point of view, reconstruction is understood as the reproduction of certain objects, phenomena, objects, etc. in the human mind. It is established that the key feature of reconstruction, regardless of the approach of understanding is the reproduction of relevant objects, phenomena, objects, etc. The second element of the studied concept is activity. Different approaches to understanding the activity are analyzed. It is established that the key feature of the activity is that it is aimed at meeting human needs by changing the world around us. Regardless of the type of reconstruction that needs to be carried out by the person authorized to investigate the crime, it will always be implemented through activities, i.e. activities are a form of reconstruction. The article provides a definition of reconstructive activity.Исследуется сущность реконструктивной деятельности как особого вида деятельности, имеющей ключевое значение для проведения досудебного расследования преступлений. С точки зрения философского и психологического подходов рассмотрены составляющие исследуемого понятия, а именно реконструкция и деятельность. Рассмотрены сущность и место реконструктивной деятельности с криминалистической точки зрения.Досліджено сутність реконструктивної діяльності як особливого виду діяльності, що має ключове значення для проведення досудового розслідування злочинів. З точки зору філософського і психологічного підходів розглянуто складові досліджуваного поняття, а саме реконструкцію та діяльність. Розглянуто сутність та місце реконструктивної діяльності з криміналістичної точки зору
Конституційне право на опір
Get PDFThe article is devoted to the problem of the constitutional right to resistance. The right to resist is one of the oldest rights, which began its constitutionalization with the appearance of the first constitutional documents - the Declaration of Independence of the United States in 1776, the French Declaration of Human and Civil Rights in 1789 and 1793. Today it is a familiar element of constitutional design. constitutional consolidation. At the same time, the content of this right and the criteria for its implementation are still insufficiently defined. The right to resist is associated with the protection of the constitution in the face of tyranny, as well as with the exercise of a number of political rights, with or without violation of the law, with or without the use of force. An approach is analyzed according to which the right to resist in a pluralistic democracy is not in itself necessary as an active one, but it should be as a reminder (prevention) for supporters of totalitarianism, as well as a means of educating democratic thinking. It is concluded that further research on this rule is essential in Ukraine. This concerns the development of a scientifically sound approach to the constitutionalization of the right to resist, as well as a legal assessment of the events of autumn 2004 and late 2013-early 2014. Similarly, understanding the concept of the right to resist helps to understand the content of as a result of the exercise of the right to revolt, gaining new legitimacy, and subsequently to defend the relevant right. The uprising can be seen from the standpoint of the current constitution as a challenge to the existing system and an encroachment on its legitimacy. Strictly speaking, therefore, the purpose of the uprising, its grounds and legitimate means for assessing the constitutionality are extremely important. The constitutionalization of the right to resist helps to use the existing legal arsenal of concepts and concepts to provide a legal assessment and develop appropriate criteria for the legitimacy of resistance.Статья посвящена проблеме конституционного права на сопротивление. Сделан вывод о том, что право на сопротивление является одним из древнейших прав, которое начало свою конституционализации с появлением первых конституционных документов – Декларации независимости США 1776 г., Французской декларации прав человека и гражданина 1789 и 1793 Право на сопротивление связывают с защитой конституции в условиях тирании, а также с реализацией ряда политических прав, с нарушением закона или даже и без такого нарушения, с применением силы или без такового. Постижения концепции права на сопротивление помогает понять содержание учредительной власти и определенный парадокс: новая конституция может как возникать в результате реализации права на восстание, получая новую легитимность, так и впоследствии защищаться соответствующим правом.Статтю присвячено проблемі конституційного права на опір. Зроблено висновок про те, що право на опір є одним із найдавніших прав, яке почало свою конституціоналізацію із появою перших конституційних документів – Декларації незалежності США 1776 р., Французької декларації прав людини і громадянина 1789 р. і 1793 р. Право на опір пов’язують із захистом конституції в умовах тиранії, а також із реалізацію низки політичних прав, із порушенням закону або ж навіть і без такого порушення, із застосуванням сили або без такого. Осягнення концепції права на опір допомагає зрозуміти зміст установчої влади і певний парадокс: нова конституція може як виникати в результаті реалізації права на повстання, отримуючи нову легітимність, так і згодом захищатися відповідним правом.
Культурологічний підхід у вивченні правового міфу
Get PDFThe article is devoted to substantiating the importance of the culturological approach to clarify the socio-cultural features of the legal myth in terms of categories of culturology.It is noted that myths were created and passed down from generation to generation throughout its existence and development. This gives reason to say that the myth is a fundamental form of understanding and constructing reality.The characteristic mythologems of different epochs are traced, which are defined as stable mythopoetic universals, which pass from society to society, from one time to another. It is argued that the mythologies of peoples and epochs concentrate the general, collective ideas of people about how "it should be", contain certain stereotypes that can influence the ideology, thinking and behavior of people of a certain social culture. It is concluded that such mythologisms are introduced and live in the depths of human consciousness, and, more precisely, the subconscious. It is proved that collective ideas that characterize the specifics of the national spirit, national character, mentality, must be "experienced" by representatives of a particular era to become a myth.The general characteristics of the legal myth are analyzed, such as dogmatism, sociality, out-temporality, regularity, irrationality, energy, ambiguity, antinomy, cyclicity.Specific features of the legal myth are distinguished: the legal myth operates with legal concepts or their metaphorical analogues and aims to increase the authority of law by differentiating it from other social systems, and is potentially formally and normatively provided.It is substantiated that the culturological approach to the study of the essence of the legal myth includes three aspects: anthropological, hermeneutic and semiotic. The anthropological approach allows us to identify the personal dimension of the legal myth. The hermeneutics of the myth gives rise to the idea of it as a certain carrier of cultural identity. In the semiotic aspect, the legal myth is considered as an element of the sign-symbolic system to which culture belongs.It is argued that understanding the phenomenological nature of legal myth and its cultural archaic roots makes it possible to comprehensively understand the essence of this phenomenon, identify the place of legal myth in modern legal reality and understand its impact on lawmaking and law enforcement.Статья посвящена обоснованию значения культурологического подхода для выяснения социокультурных особенностей правового мифа с точки зрения категорий культурологии. Мифы создавались и передавались от поколения к поколению на протяжении всего его существования и развития. Это дает основание утверждать, что миф является фундаментальной формой понимания и построения действительности.Прослеживаются характерные мифологемы разных эпох, которые указаны как устойчивые мифопоэтичные универсалии, которые переходят из общества в общество, из одного времени в другое. Утверждается, что мифологемы народов и эпох концентрируют общие, коллективные представления людей о том, как «должно быть», содержат определенные стереотипы, способные влиять на идеологию, мышление и поведение людей определенной социальной культуры. Такие мифологемы внедряются и живут в глубинах человеческого сознания, а, точнее, подсознания. Доказано, что коллективные представления, которые характеризуют специфику народного духа, национального характера, менталитета, должны «переживаться» представителями конкретной эпохи, чтобы стать мифом.Анализируются общие характеристики правового мифа, такие как догматичность, социальность, внетемпоральность, закономерность, иррациональность, энергетичность, многозначность, антиномичность, цикличность.Выделяются специфические черты правового мифа: правовой миф оперирует юридическими понятиями или их метафорическими аналогами и нацелен на повышение авторитета права путем его дифференциации от других социальных систем, а также потенциально, формально-нормативно обеспеченным.Обосновывается, что культурологический подход к изучению сущности правового мифа включает три аспекта: антропологический, герменевтический и семиотический. Антропологический подход позволяет выявить личностное измерение правового мифа. Герменевтичность мифа порождает представление о нем как об определенном носителе культурной идентичности. В семиотическом аспекте правовой миф рассматривается как элемент знаково-символической системы, к которой принадлежит культура.Доказано, что осмысление феноменологической природы правового мифа и его культурных архаических корней дает возможность всестороннего постижения сущности этого феномена, проявления его места в современной правовой реальности и понимание его влияния на процессы правотворчества и правореализации.Обґрунтувано значення культурологічного підходу для з’ясування соціокультурних особливостей правового міфу з точки зору категорій культурології. Міфи створювалися й передавалися із покоління в покоління упродовж усього його існування і розвитку. Це дає підставу стверджувати, що міф є фундаментальною формою розуміння і побудови дійсності.Простежено характерні міфологеми різних епох, які зазначені як стійкі міфопоетичні універсалії, що переходять із суспільства в суспільство, з одного часу в інший. Міфологеми народів та епох концентрують загальні, колективні уявлення людей про те, як «повинно бути», містять певні стереотипи, здатні впливати на ідеологію, мислення і поведінку людей певної соціальної культури. Зроблено висновок, що такі міфологеми впроваджуються і живуть в глибинах людської свідомості, а, точніше, підсвідомості. Доведено, що колективні уявлення, які характеризують специфіку народного духу, національного характеру, менталітету, повинні «переживатися» представниками конкретної епохи, щоб стати міфом.Проаналізовано загальні характеристики правового міфу, зокрема догматичність, соціальність, внетемпоральність, закономірність, ірраціональність, енергетичність, багатозначність, антиномічність, циклічність.Виокремлено специфічні ознаки правового міфу: правовий міф оперує юридичними поняттями або їх метафоричними аналогами та націлений на підвищення авторитету права шляхом його диференціації від інших соціальних систем, а також є потенційно формально-нормативно забезпеченим.Обґрунтовано, що культурологічний підхід до вивчення сутності правового міфу включає три аспекта: антропологічний, герменевтичний і семіотичний. Антропологічний підхід дозволяє виявити особистісний вимір правового міфу. Герменевтичність міфу породжує уявлення про нього як про певного носія культурної ідентичності. У семіотичному аспекті правовий міф розглядається як елемент знаково-символічної системи, до якої належить культура. Доведено, що осмислення феноменологічної природи правового міфу та його культурних архаїчних коренів дає можливість всебічного осягнення сутності цього феномену, виявлення його місця у сучасній правовій реальності та розуміння його впливу на процеси правотворчості і правореалізації
Стан та перспективи розвитку науки екологічного права України в умовах євроінтеграції
Get PDFThe science of environmental law in modern Ukraine occupies an important place in human public life and has various levels: basic, methodological, philosophical and legal, general theoretical, industry-theoretical and applied. In the context of the proposed study, environmental science is considered at the fundamental level. It must be understood as a system of knowledge and ideas about environmental law and its constituent institutions (ownership of natural resources, environmental management rights, environmental security law, environmental legal protection, legal responsibility for environmental violations, legal climate protection, etc.), the ultimate goal of which is the development of the concept of environmental law and legislation, the study of relevant theoretical and methodological problems of this branch of law and legislation, the formation of its conceptual apparatus, scientific categories used by the legislator and law enforcement agencies, analysis of environmental policy and the role of the state in the implementation of the environmental function.The subject of environmental law science includes not only the norms and institutions of this branch of law, but also studies of environmental and legal relations regulated by other branches of legislation (environmental management, environmental tax, fee for the special use of natural resources, environmental insurance and auditing, international and European environmental community, etc.), their specificity, the reasons for the emergence, functioning and termination.Наука экологического права в современной Украине занимает важное место в общественной жизни человека и имеет различные уровни: базовый, методологический, философско-правовой, общетеоретический, отраслевой теоретический, прикладной. В контексте предлагаемого исследования эколого-правовая наука рассматривается на уровне фундаментальной. Ее необходимо понимать как систему знаний и идей об экологическом праве и составляющих его институтах (право собственности на природные ресурсы, право природопользования, право экологической безопасности, правовая охрана окружающей среды, юридическая ответственность за экологические правонарушения, правовая охрана климата и т.д.), конечной целью которой является разработка концепции экологического права и законодательства, исследование соответствующих теоретических и методологических проблем этой отрасли права и законодательства, формирования понятийного аппарата, научных категорий, которыми пользуется законодатель и правоприменительные органы, анализ экологической политики и роли государства в реализации экологической функции.К предмету науки экологического права относятся не только нормы и институты данной отрасли права, но и эколого-правовые отношения, урегулированные другими отраслями законодательства (экологическое управление, экологический налог, сбор за специальное использование природных ресурсов, экологическое страхование и аудит, международное и европейское экологическое сообщество и т.п.), их специфика, основания возникновения, функционирования и прекращения.Наука екологічного права в сучасній Україні посідає важливе місце в суспільному житті людини та має різні рівні: фундаментальний, методологічний, філософсько-правовий, загально-теоретичний, галузево-теоретичний, прикладний. У контексті запропонованого дослідження еколого-правова наука розглядається на рівні фундаментальної. Її необхідно розуміти як систему знань та ідей про екологічне право та його складові інститути (право власності на природні ресурси, право природокористування, право екологічної безпеки, правова охорона довкілля, юридична відповідальність за екологічні правопорушення, правова охорона клімату тощо), кінцевою метою якої є розробка концепції екологічного права та законодавства, дослідження відповідних теоретичних та методологічних проблем цієї галузі права та законодавства, формування понятійного апарату, наукових категорій, якими користується законодавець та правозастосовні органи, аналіз екологічної політики і ролі держави в реалізації екологічної функції.До предмета науки екологічного права належать не лише норми та інститути цієї галузі права, але й еколого-правові відносини, що врегульовані іншими галузями законодавства (екологічне управління, екологічний податок, збір за спеціальне використання природних ресурсів, екологічне страхування та аудит, міжнародне та європейське екологічне співтовариство тощо), їх специфіка, підстави виникнення, функціонування та припинення
Особливості юридичної термінології об’єктів тваринного світу, що негативно впливають на довкілля
Get PDFThe article analyzes the peculiarities of the legal terminology of objects of fauna, which negatively affect the environment. The categories of animals that can exert such a negative influence are considered. The meaning of the terms "harmful organisms", "pests", "harmful animals" and their correlation in national legislation have been determined. The article analyzes the scientific approaches to the application of the division of animals into useful and harmful.The author investigated that faunistic legislation contains rules governing the number of objects of fauna, first of all, it concerns harmful hunting animals. At the same time, there are animals that are classified as harmful organisms and directly to pests of animal origin, as well as alien species, which may have certain invasive properties and pose a threat to the environment. Taking into consideration the spread and increase of species diversity of invasive alien species of animals throughout Ukraine, the issue of legal regulation of these processes was investigated. International legislation in this field has been investigated as well as the peculiarities of the use of the term "invasive alien species".It is noted that national legislation has relevant rules governing relations in this field, but the concepts differ, which are used to refer to fauna that affect or may adversely affect the environment. That is why the article discusses in more detail some of the main types of such objects, as well as their legal support. In this connection, the author suggested some directions of improvement of the current faunistic legislation.Рассматриваются особенности юридической терминологии объектов животного мира, негативно влияющих на окружающую среду. Исследуются категории животных, которые могут осуществлять такое негативное влияние. Раскрывается значение терминов «вредные организмы», «вредители», «вредные животные» и их соотношение в национальном законодательстве. Учитывая распространение и увеличение видового разнообразия инвазивных чужеродных видов животных на всей территории Украины, исследуется вопрос правового регулирования этих процессов.Окреслено особливості юридичної термінології об’єктів тваринного світу, що негативно впливають на довкілля. Розглянуто категорії тварин, що можуть здійснювати такий негативний вплив. Розкрито значення термінів «шкідливі організми», «шкідники», «шкідливі тварини» та їх співвідношення в національному законодавстві. З огляду на поширення і збільшення видового різноманіття інвазійних чужорідних видів тварин на всій території України, досліджено питання правового регулювання цих процесів
Формування та розвиток ювенального права в Європі та в Україні у першій третині ХХ століття
Get PDFThis article studies establishment of juvenile courts in some European countries and Ukraine. Also the provisions of the constitutions of some European countries of the first third of the twentieth century concerning the rights of children and the consolidation of children's rights in sectoral legislation in Europe and Ukraine are examined. Experience of some European countries and Ukraine is summarized in the final conclusions and reader finds some recommendations for the Ukrainian legislators.Исследуется опыт создания судов для несовершеннолетних в Австрии, Венгрии, Чехословацкой Республике, Польше и Украине. Выбор конкретных европейских стран основывается на исторических отношениях и связях между ними и Украиной. Так, западно-украинские земли длительное время входили в состав вышеперечисленных европейских стран. Рассматривается положения конституций указанных европейских стран первой трети ХХ века, касающиеся прав детей, а также их закрепление в отраслевом европейском и украинском законодательстве. В выводах в результате обобщения опыта Австрии, Венгрии, Чехословацкой Республики, Польши и Украины даны рекомендации по совершенствованию предписаний нормативно-правовых актов по вопросам прав ребенка и приведение их в соответствие с европейскими.Статтю присвячено такому актуальному питанню, що протягом останніх десятиліть жваво обговорюється і в Україні, і в багатьох інших країнах світу, як побудова демократичної, соціальної та правової держави, розроблення теоретичних засад прискорення і оптимізації цього процесу. Акцентовано увагу на тому, що однією з визначальних рис правової держави є дотримання і захист прав людини, а особливо дітей як найбільш уразливого суб’єкта права. Окремо увагу приділено тому, що через певні події (збільшення випадків домашнього насильства, бойові і воєнні дії, теракти, підвищення рівня дитячого суїциду тощо) науковці, політики, державні і громадські діячі все частіше порушують питання стосовно сприйняття дитини як суб’єкта права, дотримання її прав і свобод, зрівняння прав дітей незалежно від статі, необхідності особливого ставлення до дитинства, утворення ювенальних судів тощо. На переконання авторки, кінець ХІХ ст. – початок ХХ ст. можна визнати часом становлення і розвитку ювенального права, у тому числі й ювенальної юстиції.Проаналізовано досвід створення судів для неповнолітніх в Австрії, Угорщині, Чехословацькій Республіці, Польщі й Україні. Вибір конкретних європейських країн ґрунтується на історичних відносинах і зв’язках між ними й Україною. Так, західноукраїнські землі тривалий час входили до складу перелічених вище європейських країн.Розглянуто положення конституцій указаних європейських країн першої третини ХХ століття, що стосуються прав дітей, а також їх закріплення в галузевому європейському й українському законодавствах. Узагальнюючи досвід Австрії, Угорщини, Чехословацької Республіки, Польщі й України, авторка дає рекомендації щодо удосконалення приписів нормативно-правових актів із питань прав дитини і приведення їх у відповідність до європейських
Суспільно небезпечні наслідки кримінальних правопорушень, які вчиняються у сфері медичної діяльності
Get PDFCrimes and criminal offenses committed in the medical sphere are studied. It isestablished that depending on the method of the fixing socially dangerousconsequences of medical offenses in the structure of a criminal offense, all theseconsequences can be classified into three groups. The first group includes sociallydangerous consequences, which are enshrined in formally defined concepts. It shouldinclude: "infection of a person with human immunodeficiency virus or otherincurable infectious disease dangerous to human life" (Part 1 of Article 131), "long-term health disorder of the victim" (Part 2 of Article 142). The second group isformed by socially dangerous consequences, which are fixed by evaluative concepts. We are talking about such consequences as "creating a danger to life or health" (Part1 of Article 142) and "severe consequences" in Art. 138, part 1 of Art. 139, part 1 ofArt. 140 and Art. 145. The third group is combined, where one socially dangerousconsequence combines harm fixed by formally defined concepts and harm fixed byevaluative concepts.. These include: "death of the ill person or other seriousconsequences" (Part 2 of Article 139), "death of the patient or other seriousconsequences" (Article 141).It is proved that the use of the evaluation concept - "serious consequences" inmedical offenses, is an objective necessity that adequately reflects the specifics of thedamage caused to the object of criminal protection. These include death, suicide, serious or moderate bodily injury, human immunodeficiency virus infection or otherincurable infectious disease dangerous to human life, the internal content of which ineach case will depend on the characteristics of a particular norm and the specificcircumstances of the case.Исследуются преступления и уголовные проступки, совершаемые в медицинской сфере. Подчеркивается, что в зависимости от способа фиксации общественно опасных последствий медицинских правонарушений в конструкции состава уголовного правонарушения все указанные последствия можно классифицировать на соответствующие группы. Доказывается, что использование оценочного понятия «тяжкие последствия» в медицинских правонарушениях является объективной необходимостью, которая адекватно отражает специфику вреда, причиняемого объекту уголовно-правовой охраны.Досліджено злочини та кримінальні проступки, які вчиняються в медичній сфері. Встановлено, що залежно від способу фіксації суспільно небезпечних наслідків медичних правопорушень у конструкції складу кримінального правопорушення усі вказані наслідки можна класифікувати на відповідні групи. Доведено, що використання оціночного поняття «тяжкі наслідки» в медичних правопорушеннях є об’єктивною необхідністю, яка адекватно відображає специфіку шкоди, яка заподіюється об’єкту кримінально-правової охорони
Теоретико-прикладні засади стратегії скорочення злочинності: сучасний досвід і перспективи
Get PDFThe paper considers theoretical and applied fundamentals of the modern crime prevention strategy, evaluation of experience and prospects of implementation of it in Ukraine. Namely, the obsolete traditional post-Soviet criminological theory of combating crime is under discussion. In light of this, it is proposed to examine the latest theoretical developments of foreign criminologists, in particular, from the United Kingdom and the United States.The author points out that the modern theory of crime reduction encapsulates methodological pluralism, relativism, eclecticism of many conceptual approaches to explain causes and conditions, as well as methods of influencing crime. Rational choice theory and social (economic) determinism, the most significant as follows from their content, have been considered. Rational choice theory is based on the assumption that an individual who freely chooses a criminal conduct tries to produce the maximum advantage of his/her actions. With reference to the problems of crime, the theory of social (economic) determinism focuses on finding correlations between criminal manifestations, negative dynamics of crime and economic structure of society, and market relations of modern capitalism. The author concludes that the strategy under examination is a crime prevention course, which provides for minimization of the presence at the local level of external conditions for common (but not all) types of crimes; increasing the level of risks for criminals; enhancing the watchfulness of citizens; preventive partnership between the police and public; diminishing the state monopoly on crime control.The paper suggests a structure of preventive ways of strategy aimed at reducing the opportunities of crimes, namely: preventive local patrolling; applied measures of the broken windows theory; neighborhood watch programs; labeling of goods and things; use of modern security technologies; crime mapping; use of artificial intelligence, and other achievements in various areas of expertise.Статья посвящена исследованию теоретико-прикладных основ современной стратегии предупреждения преступности, оценке опыта ее реализации и перспектив внедрения в Украине. Раскрыты наиболее яркие по своему содержанию теории рационального выбора и социального (экономического) детерминизма. Определены условия совершения преступлений и предложен набор превентивных действий.Статтю присвячено дослідженню теоретико-прикладних засад сучасної стратегії запобігання злочинності, оцінці досвіду і перспективі її впровадження в Україні. Розкрито найбільш яскраві за своїм змістом теоріїраціонального вибору і соціального (економічного) детермінізму. Визначено умови вчинення злочинів та запропоновано набір превентивних напрямів
Дублювання шкоди в деліктному праві
Get PDFThe article addresses the issue of causation in cases where there are two successive events, each of which is sufficient to cause the same damage. Such cases are considered under the title ‘successive causes’ or ‘duplicated harm’. In such a scenario the issue arises: which of the two evens shall be considered as a legal cause of the damage. On the one hand, if the concept of damage denotes actual changes in the physical world, then each of the events can be considered as a cause of damage. However, if the concept of damage denotes economic losses (resulting from the changes in physical world), then only the first event can be considered as a cause of damage.The author focuses on the cases involving harm to plaintiff’s health. The peculiarity of these cases is that the loss of earning capacity, in contrast to property damage, is continuous. Deciding on which of the two successive injuries shall be considered as a legal cause of the damage necessitates navigating through different tenets of tort law, which may contradict each other. Among those tenets there are: principle of full compensation (restitutio in integrum), ‘vicissitudes principle’, the principle that defendant ‘must take the victim as he finds him’ and ‘court does not speculate when it knows’. However, the paramount tenet is the principle of the full compensation, while other tenets must be seen as subsidiary.The author analyzes English case law, in particular cases of Baker v. Willoughby and Jobling v Associated Dairies Ltd. Courts’ arguments are scrutinized.Eventually the author argues in favor of the view that after the occurrence of the second incident the loss of earning capacity shall be considered as having two causes at the same time. This opens the way for the application of the regime of joint and several liability. Nevertheless, it should be borne in mind that injuries may and usually does cause moral damage as well. And the issue of compensating moral damage have to be contemplated separately.Исследуется причинная связь по делам, в которых с определенным интервалом во времени случаются два события, каждое из которых является достаточным для нанесения одного и того же вреда. Такие случаи называют последовательной причинностью или дублированием вреда. Внимание сосредоточено на делах, связанных с причинением вреда здоровью потерпевшего. Особенность этих дел, в частности, заключается в том, что утрата трудоспособности, в отличие от повреждения имущества, является продолжающимся вредом. В виду этого обосновывается концепция, согласно которой после второго инцидента ущерб в виде утраты трудоспособности предлагается считать таким, что имеет одновременно две причины. Это открывает путь для применения режима солидарной ответственности деликвентов.Досліджується причинний зв’язок у справах, коли із певним інтервалом у часі трапляються дві події, кожна з яких є достатньою для завдання однієї і тієї ж шкоди. Такі випадки називають послідовною причинністю або дублюванням шкоди. Увага зосереджується на справах, що пов’язані з заподіянням шкоди здоров’ю потерпілого. Особливість цих справ, зокрема, полягає в тому, що втрата працездатності, на відміну від пошкодження майна, є триваючою шкодою. З огляду на це обґрунтовується концепція, згідно з якою після настання другого інциденту шкоду у вигляді втрати працездатності слід уважати такою, що має одночасно дві причини. Це відкриває шлях для застосування режиму солідарної відповідальності деліквентів
Сучасна архітектура міжнародної фінансової системи
Get PDFThe article is focused on the legal analysis of the current stage of the development of the international financial system. The forms, principles, and standards of interaction of the subjects of the international financial system are studied.Статья посвящена правовому анализу современного этапа развития международной финансовой системы. Исследованы формы, принципы, стандарты взаимодействия субъектов международной финансовой системы.Стаття присвячена правовому аналізу сучасного етапу розвитку міжнародної фінансової системи, зокрема процесу її уніфікації як наслідку фінансової глобалізаціі. Уніфікація міжнародної системи в цілому та міжнародної фінансової системи як її складової – багатоаспектний процес, який охоплює принципи, стандарти діяльності суб’єктів фінансової системи, спектр фінансових послуг і продуктів та має своїм наслідком нову архітектуру світової фінансової системи.75 років тому під егідою ООН було започатковано процес створення сучасної міжнародної універсальної фінансової системи, закладено підвалини сучасної фінансової архітектури. МВФ і МБРР, маючи майже універсальне членство держав світу, а також контрольні функції, залишаються центральними інституціями у світовій фінансовій архітектурі й поширюють форми і методи фінансової діяльності у співробітництві з регіональними (субрегіональними) акторами фінансової системи. Держави-члени регіональних (субрегіональних) міжнародних фінансових установ є членами одночасно МВФ і Групи Світового банку, втілюють принципи, форми, методи діяльності МВФ і МБРР в рамках регіональних фінансових систем. Членство в регіональних банках відкрито для держав інших регіонов, що є членами Міжнародного валютного фонду. Характерною рисою регіональних банків розвитку є участь у них не тільки країн, що розвиваються, а й розвинених країн. Цілі МБРР сьогодні рецептовані практично в усіх статутах міжнародних регіональних(субрегіональних) фінансових організацій. Міжнародна фінансова архітектура включає в себе не тільки виключно міжнародні банківські установи. Недержавні міжнародні організації та так звані параорганізації, які, не маючи статусу суб’єктів міжнародного права, впливають на уніфікацію міжнародної фінансової системи шляхом розробки та застосування на практиці нових стандартів, технологій і вимог.Нормативне забезпечення архітектури міжнародної фінансової системи – це той напрямок уніфікації фінансової системи, який є прямим наслідком глобалізації й забезпечує постійне співробітництво акторів фінансової системи. Серед сучасних архітектурних ініціатив – інформаційна ініціатива, метою якої є забезпечення прозорості у проведенні фінансових операцій, ініціатива фінансового нагляду, метою якої є посилення контролю та нагляду у фінансовій системі.Тож сучасні архітектурні ініціативи, що стосуються всіх аспектів розбудови міжнародної фінансової системи, мають спільну мету: адаптувати фінансову систему до глобальних змін, які відбуваються у світі у зв’язку з швидкою інтеграцією фінансових ринків, появою нових форм взаємодії, поширенням переліку фінансових послуг та продуктів; зменшити підстави та підвищити можливість попередження фінансових криз