Problems of Legality (E-Journal)
Not a member yet
932 research outputs found
Sort by
Перехід та узгодження положень про Hypotheek та Credietverband щодо визнання й коригування перехідних положень забезпечувальних прав
Get PDFThis study explores the legal recognition and transition of property security systems from the Dutch colonial instruments Hypotheek and Credietverband to the national system of Security Rights as regulated under Law No. 4 of 1996 concerning Mortgage Rights. Using a normative juridical approach, the research reveals that legal acknowledgment of the legacy systems is still maintained under Article 57 of the Basic Agrarian Law (UUPA) and Article 24 of the Law on Mortgage Rights (UUHT). However, the absence of a clear and systematic conversion mechanism has created disharmony within the legal system, especially regarding land registration and enforcement practices. This has led to legal uncertainty, particularly in banking and credit sectors where the execution of collateral is essential. The Supreme Court Decision No. 1947 K/Pdt/2010 serves as a case study highlighting the legal ambiguity and operational challenges that arise from this transitional gap. To ensure legal certainty and economic stability, this study recommends legal harmonization through technical regulations, digital archiving of historical security documents, and capacity building for legal institutions and stakeholders.У цьому дослідженні розглядається юридичне визнання та перехід систем безпеки власності від нідерландських колоніальних інструментів Hypotheek і Credietverband до національної системи прав безпеки, як це регулюється Законом № 4 від 1996 року про іпотечні права. Використовуючи нормативний юридичний підхід, дослідження показує, що юридичне визнання спадкових систем все ще зберігається відповідно до статті 57 Основного аграрного закону (UUPA) та статті 24 Закону про іпотечні права (UUHT). Однак відсутність чіткого та систематичного механізму перетворення спричинила дисгармонію в правовій системі, особливо щодо реєстрації землі та практики застосування. Це призвело до правової невизначеності, особливо в банківському та кредитному секторах, де оформлення застави має важливе значення. Рішення Верховного Суду № 1947 K/Pdt/2010 слугує прикладом, що висвітлює правову нечіткість та операційні проблеми, які виникають у зв’язку з цією прогалиною перехідного періоду. Для забезпечення правової визначеності та економічної стабільності це дослідження рекомендує гармонізацію законодавства за допомогою технічних регламентів, цифрового архівування історичних документів безпеки та розбудови потенціалу правових установ і зацікавлених сторін
Стан дотримання трудових прав неповнолітніх професійних спортсменів: аналіз окремої практики вирішення спортивних спорів
Get PDFThe relevance of the research topic is due to the growing trend of involvement of underage professional athletes in top-level competitions, which creates new challenges for the observance of their labor rights. At the same time, generalization of all categories of athletes does not allow taking into account the peculiarities of the legal status of underage professional athletes who, in addition to the status of employees, have the status of a child. The purpose of the article is to determine, based on the analysis of the case law of national courts and sports dispute resolution institutions, the status of observance of labor rights of underage professional athletes. To achieve the purpose of the study, the author used the following general scientific and special methods: analysis, synthesis, comparative legal, formal logical, statistical and other methods. The results of the study demonstrate the unsatisfactory state of observance of labor rights of underage professional athletes. This is manifested in the insufficient prevalence of the judicial form of labor rights protection, and in the prioritization of labor disputes by sports dispute resolution institutions. In addition, the author highlights the peculiarities of labor disputes relating to underage professional athletes. The widespread use of doping among underage professional athletes requires that more attention be paid to the protection of their labor rights. Based on the results of the study, the author concludes that further research is needed into the forms, methods, measures and means of protection of labor rights of minor professional athletes.Актуальність теми дослідження зумовлена зростаючою тенденцією щодо залучення неповнолітніх професійних спортсменів до змагань найвищого рівня, що створює нові виклики для дотримання їхніх трудових прав. Проте узагальнення всіх категорій спортсменів не дає змоги врахувати особливості правового статусу неповнолітніх професійних спортсменів, які, крім статусу працівників, мають статус дитини. Мета статті полягає в тому, щоб, спираючись на аналіз практики національних судів та інституцій вирішення спортивних спорів, з’ясувати стан дотримання трудових прав неповнолітніх професійних спортсменів. Для досягнення мети дослідження було використано такі загальнонаукові та спеціальні методи: аналізу, синтезу, порівняльно-правовий, формально-логічний, статистичний та інші. Результати дослідження засвідчили незадовільний стан дотримання трудових прав неповнолітніх професійних спортсменів. Це виявляється в недостатній поширеності судової форми захисту трудових прав, пріоритизації розгляду трудових спорів інституціями вирішення спортивних спорів. Крім того, виокремлено особливості трудових спорів, що стосуються неповнолітніх професійних спортсменів. Значне поширення допінгу серед неповнолітніх професійних спортсменів вимагає приділення більшої уваги захисту їхніх трудових прав. На основі результатів дослідження зроблено висновок про необхідність проведення подальших досліджень форм, способів, заходів та засобів захисту трудових прав неповнолітніх професійних спортсменів
Криміналістична характеристика ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів
Get PDFThe study of the скшьштфдшіешс characteristics of criminal offenses in the modern period indicates different approaches to its definition and structure. Although the place in the structure of the methodics for investigating criminal offenses has been established in previous studies, and the importance is beyond doubt. That is why this article includes the problem of the formation and role of the criminalistic characteristics in relation to the organization of tax fees (mandatory payments) evasion. A separate direction in this article was the establishment of the structure of the criminalistic characteristics on the example of tax, fees (mandatory payments) evasion. During this study, the author tried to provide an author’s definition of the criminalistic characteristics, identifying and including its mandatory features. In addition, having analyzed the existing approaches in the structure of the criminalistic characteristics of individual criminal offenses, the author pointed out the presence of mandatory and additional elements of such characteristics. In this regard, the author proposed his own vision of the structure of the criminalistic characteristics of tax, fees (mandatory payments) evasion as a criminal offense in the field of economic activity.
Дослідження криміналістичної характеристики кримінальних правопорушень в сучасний період вказує на різні підходи у її визначенні та структурі. Хоча місце в структурі методики розслідування кримінальних правопорушень є встановленим в попередніх дослідженнях, а важливість не викликає сумнівів. Саме тому дана стаття включає в себе проблему формування та ролі криміналістичної характеристики щодо організації ухилення від сплати податків, зборів (обовʼязкових платежів). Окремим напрямом в даній статті стало встановлення структури криміналістичної характеристики на прикладі ухилення від сплати податків, зборів (обовʼязкових платежів).
Під час цього дослідження автор намагався надати авторське визначення криміналістичної характеристики, виявивши та включивши обовʼязкові її ознаки. Крім того, проаналізувавши наявні підходи у структурі криміналістичної характеристики окремих кримінальних правопорушень, автор вказав на наявність обовʼязкових та додаткових елементів таких харакеристистик. У звʼязку із цим автор запропонував власне бачення на структуру криміналістичної характеристики ухилення від сплати податків, зборів (обовʼязкових платежів) як кримінального правопорушення у сфері господарської діяльності
Правові засади гарантування свободи вираження поглядів у виборчих процесах
Get PDFIn democratic countries attention is devoted to the issue of freedom of speech and freedom of expression and the role of public authorities during elections. Freedom of speech and freedom of expression are guaranteed at both the international and national levels today. The international community has created a significant number of international agreements and acts of “soft law” on standards of freedom of expression. In particular, the Code of Good Practice in Electoral Matters establishes as the first General condition for democratic elections the respect for fundamental human rights, and particularly freedom of expression, assembly and association, without which there can be no true democracy. On the one hand, the problem of ensuring freedom of expression during elections is caused by the wider limits of permissible criticism of candidates and the importance of coverage of the election process, on the other hand, it caused by restrictions on the conduct of election campaigning and the necessity to provide equal access to the media for the subjects of the electoral process. In this context, it is important to find a balance between the right to free elections, freedom of speech and other rights, freedoms and interests of the subjects of the electoral process. This article researches the modern problems of national legal guarantee of freedom of speech and freedom of expression and international electoral standards on the protection of freedom of speech and freedom of expression in the electoral process.У демократичних країнах особлива увага приділяється питанням свободи слова та вираження поглядів, а також ролі органів державної влади під час виборів. Свобода слова та вираження сьогодні гарантуються як на міжнародному, так і на національному рівнях. Міжнародне співтовариство сформувало значну кількість міжнародних документів і актів «м’якого права» щодо стандартів свободи слова. Зокрема, Кодекс належної практики у виборчих справах встановлює як першу загальну умову демократичних виборів повагу до основних прав людини, зокрема свободи вираження поглядів, зібрань та асоціацій, без яких не може бути справжньої демократії. З одного боку, проблема забезпечення свободи вираження поглядів під час виборів зумовлена ширшими межами допустимої критики кандидатів та важливістю висвітлення виборчого процесу. З іншого боку, це зумовлено обмеженнями щодо проведення передвиборної агітації та необхідністю забезпечення рівного доступу суб’єктів виборчого процесу до медіа. У цьому контексті важливо знайти баланс між правом на вільні вибори, свободою слова та іншими правами, свободами та інтересами суб’єктів виборчого процесу. У статті розглянуто сучасні проблеми національного правового регулювання свободи слова та вираження поглядів, а також дотримання міжнародних стандартів щодо гарантування свободи слова та вираження поглядів під час виборів
Інститут понятих у кримінальному провадженні: аналіз окремих питань нормативного регламентування та правозастосовної практики
Get PDFThe article is devoted to the study of certain issues of the essence of the institution of witnesses in criminal proceedings. The main attention is paid to the issues of certain defects and gaps in the current Code of Criminal Procedure of Ukraine regarding the regulation of the participation of witnesses in criminal proceedings, in particular, regarding: 1) the possible identification of uninterested persons with witnesses; 2) the possibility of questioning witnesses as witnesses of procedural actions that are not investigative (search); 3) the possibility of questioning witnesses during pre-trial investigation.
Based on the analysis of the norms of the current Code of Criminal Procedure, which regulate the participation of witnesses, and domestic judicial practice regarding the use of evidence obtained with their participation, the author's opinion is expressed on a number of theoretically and practically significant issues and amendments to the current criminal procedural legislation are proposed in order to improve the law enforcement practice of involving and the evidentiary value of the participation of witnesses in criminal proceedings. Thus, in particular, the position is substantiated on the inexpediency of using the phrase "uninterested person" in the current Code of Criminal Procedure of Ukraine as a synonym for the concept of "witness" since the latter is a broader concept in its content; arguments are given in favor of the need to amend paragraph 4 of part 7 of article 223 of the Code of Criminal Procedure regarding the possibility of questioning as witnesses witnesses - participants not only in the relevant investigative (search) but also in other procedural actions, and not only during the trial, but also during the pre-trial investigation.Стаття присвячена дослідженню окремих питань сутності інституту понятих у кримінальному провадженні. Основна увага звернута на питання окремих дефектів та прогалин чинного КПК України, щодо регулювання участі понятих в кримінальному провадженні, зокрема, щодо: 1) можливого ототожнення незаінтересованих осіб із понятими; 2) можливості допиту понятих як свідків процесуальних дій, що не є слідчими (розшуковими); 3) можливості допиту понятих під час досудового розслідування.
На підставі аналізу норм чинного КПК, які регламентують участь понятих, та вітчизняної судової практики щодо використання доказів отриманих за їх участі, висловлено авторську думку щодо низки теоретично та практично значущих питань і запропоновано внесення змін до чинного кримінального процесуального законодавства з метою вдосконалення правозастосовної практики залучення та доказового значення участі понятих у кримінальному провадженні. Так, зокрема, обґрунтована позиція про недоцільність використання в чинному КПК України як синоніма до поняття «понятий» словосполучення «незаінтересована особа», оскільки останнє за своїм змістом є більш ширшим поняттям; наведені доводи на користь необхідності внесення змін до абз. 4 ч. 7 ст. 223 КПК щодо можливості допиту як свідків понятих – учасників не тільки відповідної слідчої (розшукової), а й іншої процесуальної дії, й не тільки під час судового розгляду, а й під час досудового розслідування
Тенденції розвитку цифрової криміналістики: виклики та перспективи для органів кримінальної юстиції
Get PDFThe relevance of this study is driven by the rapid digitalization of society and the necessity for forensic science to adapt to contemporary realities. Traditional methods of collecting, examining, and utilizing evidence are becoming insufficient for addressing the challenges of modern criminal proceedings, as an increasing number of offenses leave digital traces. This article aims to analyze trends in the development of digital forensics, identify key challenges in detecting, recording, seizing, and examining digital evidence, explore the use of modern digital devices and information technologies for investigative purposes, and propose prospective directions for enhancing the work of criminal justice agencies. To achieve this goal, normative-legal analysis, comparative-legal approaches, and case study analyses were employed. The research was based on a review of contemporary scientific publications, legislative acts, and judicial practices, allowing for the identification of both positive aspects of applying modern technologies in criminal proceedings and issues related to their implementation.
The findings indicate that the use of advanced technologies significantly expands the capabilities of criminal justice agencies but simultaneously presents challenges and problems. Specifically, it was established. There is a lack of a unified terminology framework, both at the scientific and normative levels, in this context, necessitating improvements in current legislation. Challenges exist in detecting, recording, and seizing digital traces.There is an insufficiency of comprehensive scientific and practical developments regarding the use of digital forensic tools. There is a need to update and develop new methodologies for conducting forensic examinations, considering scientific and technological advancements. The qualifications of criminal justice personnel in handling digital evidence are inadequate, highlighting the importance of continuous professional development for investigators, prosecutors, detectives, and judges in collecting, utilizing, examining, and assessing digital information. Additionally, incorporating these topics into the curricula of higher legal educational institutions is essential to develop competencies in digital forensics. There is an absence of unified international standards regarding the use of digital forensic tools and legal mechanisms for cooperation among law enforcement agencies, underscoring the importance of enhancing international collaboration and experience exchange at both practical and scientific levels. The article proposes directions for addressing these issues. Future research should focus on developing unified methodological standards and normative-legal mechanisms to ensure the effective integration of digital forensics into the criminal justice system.Актуальність дослідження зумовлена стрімкою цифровізацією суспільства та необхідністю адаптації криміналістики до нових реалій сьогодення. Традиційні методи збирання, дослідження та використання доказів стають недостатніми для вирішення завдань сучасного кримінального провадження, оскільки все більше кримінальних правопорушень залишають цифровий слід. Метою статті є аналіз тенденцій розвитку цифрової криміналістики, визначення ключових викликів у сфері виявлення, фіксації, вилучення та дослідження цифрових доказів, використання сучасних цифрових пристроїв та інформаційних технологій для потреб розслідування, а також формулювання перспективних напрямів удосконалення роботи органів кримінальної юстиції. Для досягнення поставленої мети використовувалися нормативно-правовий аналіз, порівняльно-правовий підхід та аналіз практичних кейсів. Дослідження базувалося на вивченні сучасних наукових публікацій, законодавчих актів та судової практики, що дозволило виокремити як позитивні аспекти застосування сучасних технологій у кримінальному провадженні, так і проблеми, пов’язані з їх впровадженням. Отримані результати свідчать про те, що використання новітніх технологій значно розширює можливості органів кримінальної юстиції, проте водночас створює виклики та проблеми. Зокрема, встановлено: відсутність єдиного термінологічного апарату, як на науковому рівні, так і нормативному, у зазначеному аспекті та необхідність удосконалення чинного законодавства; наявність проблем у виявлені, фіксації та вилученні цифрових слідів; недостатність комплексних науково-практичних розробок щодо використання інструментів цифрової криміналістики; необхідність оновлення та розробки нових методик проведення судових експертиз з урахуванням досягнень науки і техніки; недостатня кваліфікація співробітників органів кримінальної юстиції у роботі з цифровими доказами та важливість постійного підвищення кваліфікації слідчих, прокурорів, детективів, суддів щодо збирання, використання, дослідження та оцінки цифрової інформації, а також включення цих питань до навчальних програм студентів вищих юридичних навчальних закладів з метою формування компетентностей у сфері цифрової криміналістики; відсутність єдиних міжнародних стандартів щодо використання інструментарію цифрової криміналістики та правових механізмів взаємодії провоохоронних органів та важливість активізації міжнародної співпраці та обміну досвідом як на практичному рівні, так і науковому. Запропоновано напрями вирішення зазначених проблем. Подальші дослідження мають бути спрямовані на розробку єдиних методичних стандартів та нормативно-правових механізмів, що забезпечать ефективну інтеграцію цифрової криміналістики у систему кримінального судочинства
Заборона усиновлення за участю іноземців та осіб без громадянства в умовах воєнного стану
Get PDFThe relevance of the topic is due to the need to consider the issue of the peculiarities of legal protection of children's interests in the conditions of the legal regime of martial law in Ukraine and the definition of the specifics of legal regulation of public relations of adopting with a foreign element during the war. The article describes the limitations on the possibility of adoption of children by foreigners in Ukraine under martial law. It is noted that adoption is carried out, first of all, in the interests of the child to ensure stable and harmonious conditions for his/her life. The purpose of the article is to reveal the legal nature of interstate adoption by foreigners or citizens of Ukraine living outside its borders. The achievement of the outlined goal became possible due to the use of a complex of methods of scientific knowledge, in particular, philosophical, general scientific and special ones based on synthesis, analysis, induction and deduction. The article points out the need to comply with the adoption procedure and control over the living conditions of the child. The study analyzes the main tasks of the National Social Service of Ukraine as a central executive body, whose activities are directed and coordinated by the Cabinet of Ministers of Ukraine through the Ministry of Social Policy and implements state policy in the field of protecting children's rights. It was concluded that adoption of children by citizens of other countries is temporarily impossible due to the fact that the National Social Service, which manages issues of intercountry adoption and issues of permission for adoption, is temporarily not considering adoption cases. Based on the results of the conducted research, in order to avoid any future differences in law enforcement approaches, separate proposals were made for the proper regulation of the issue of conducting the adoption procedure with a foreign element under martial law in Ukraine.Актуальність теми зумовлено необхідністю розгляду питання щодо особливостей правового захисту інтересів дітей в умовах правового режиму воєнного стану в Україні та окреслення специфіки правового регулювання суспільних відносин усиновлення з іноземним елементом під час війни. Схарактеризовано обмеження щодо можливості усиновлення дітей іноземцями в Україні в умовах воєнного стану. Зазначено, що усиновлення здійснюється насамперед в інтересах дитини для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. Мета статті полягає в розкритті правової природи міждержавного усиновлення іноземцями або громадянами України, які проживають за її межами. Досягнення окресленої мети стало можливим завдяки використанню комплексу методів наукового пізнання, зокрема філософських, загальнонаукових та спеціальних, на основі синтезу, аналізу, індукції та дедукції. Наголошено на необхідності дотримання процедури всиновлення й забезпечення контролю за умовами проживання дитини. Проаналізовано основні завдання Національної соціальної сервісної служби України як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сфері захисту прав дітей. Зроблено висновок, що усиновлення дітей громадянами інших країн нині тимчасово неможливе через те, що Національна соціальна сервісна служба, яка керує питаннями міждержавного усиновлення та надає дозволи на усиновлення, тимчасово не розглядає справи про усиновлення. За результатами проведеного дослідження з метою уникнення у майбутньому будь-яких розходжень у правозастосовних підходах висловлено окремі пропозиції щодо належного врегулювання питання проведення процедури усиновлення з іноземним елементом в умовах воєнного стану в Україні
До питання про визначення авторства інтелектуального продукту, створеного за допомогою штучного інтелекту
Get PDFThe relevance of the research topic is due to the rapid growth in the number and quality of works created using artificial intelligence technologies and disputes among legal professionals regarding the determination of authorship of such works. The purpose of the article is to study the problems with determining copyright in AI-generated content and to analyse the legislation and case law on these issues. The study applies formal and logical methods, generalisation, analysis and synthesis, systemic and structural, and comparative legal methods of scientific knowledge. The author examines the issues of adaptation of the legislative framework in the field of intellectual property to modern challenges in connection with the dissemination of content created using advanced computer technologies. The mechanisms and regularities of creation of works containing computer-generated content are considered. The article analyses Ukrainian legislation and international judicial practice on determining copyright in works created by artificial intelligence. Based on the study, the author concludes that a work created by artificial intelligence can be recognised as an author even with minimal human involvement, and provides recommendations for the settlement of copyright issues related to the use of computer technology products.Актуальність теми дослідження зумовлено стрімким зростанням кількості та якості творів, створених із використанням технологій штучного інтелекту, та суперечками правників щодо визначення авторства на такі твори. Мета статті полягає в дослідженні проблем із визначенням авторських прав на контент, створений штучним інтелектом, і аналізуванні законодавства й судової практики з цих питань. У дослідженні застосовано формально-логічні методи, узагальнення, аналіз і синтез, системно-структурний і порівняльно-правовий методи наукового пізнання. Досліджено питання адаптування законодавчої бази у сфері інтелектуальної власності до сучасних викликів у зв’язку з поширенням контенту, створеного за передовими комп’ютерними технологіями. Розглянуто механізми та закономірності створення творів, у яких присутня згенерована комп’ютером частка. Проаналізовано законодавство України та міжнародна суддівська практика щодо визначення авторських прав на твори, створені штучним інтелектом. На підставі проведеного дослідження зроблено висновки про визнання автором твору, створеного штучним інтелектом навіть за мінімальної участі людини, та надано рекомендації щодо врегулювання питань авторського права, пов’язаних із використанням продуктів комп’ютерних технологій
Стандарти обґрунтованості кримінальних процесуальних рішень у кримінальному процесі
Get PDFThe article is devoted to determining the standards of reasonableness of decisions in criminal proceedings. Research into the issues of making lawful and reasonable decisions as acts of application of law in criminal procedure at the national level dates back to the 60s of the last century. However, the issues of legality and validity of such decisions by the subjects authorised by the State continue to be the subject of debate among scholars and practitioners, despite a significant number of studies in this area and scientific research in defining the content of such a concept as ‘justification’. It is appropriate to state that despite the large number of studies conducted and the high quality of the developed recommendations, in practice there are problems with making criminal procedural decisions and their justification in the form of procedural documents, misinterpretation of national legislation, low awareness of the decisions of the European Court of Human Rights (hereinafter - ECHR), which are manifested in the refusal of investigating judges to satisfy motions for the application of measures to ensure criminal proceedings, detention of persons, and other issues. This, in turn, leads to an appeal against such activities of the State representatives to the ECHR if such actions of the State violate the rights guaranteed by Articles 3 and 5 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms.
The article also analyses the ECHR judgments which set out the standard of reasonableness of decisions during detention of a person, which must be observed by the relevant subjects of criminal proceedings authorised to perform such procedural actions. However, the number of applications received annually by the European Court of Human Rights regarding violations of Articles 3 and 5 of the Convention gives grounds to assert that the participating States, represented by the relevant authorised bodies, do not comply with the developed standards of reasonableness of decisions and are proportionally illegal, which in turn leads to violations of human rights and freedoms. Although, as is well known, the judgments of the European Court of Human Rights are binding.
In order to carry out a proper review of the ECHR case-law on the reasonableness of decisions in criminal proceedings, we have analysed the content of a criminal procedural decision in general under the current criminal procedural legislation of Ukraine, identified its types, features and highlighted the ECHR standards which must be taken into account when reasoning a criminal procedural decision. Стаття присвячена визначенню стандартів обґрунтованості рішень у кримінальному процесі. Дослідження проблем прийняття законних та обґрунтованих рішень, як актів застосування права, у кримінальному процесі на національному рівні, беруть свої витоки ще з 60-х років минулого століття. Однак, все ж таки, питання законності та обґрунтованості прийняття таких рішень уповноваженими на те державою суб’єктами продовжують бути предметом дискусій науковців та практиків, попри значну кількість досліджень у цьому напрямі та наукових пошуків у визначенні змісту такого поняття як «обґрунтування». Доречно констатувати, що незважаючи на велику кількість проведених досліджень та високу якість розроблених рекомендацій, у практичній площині існують проблеми щодо прийняття кримінальних процесуальних рішень та їх обґрунтування у формі процесуальних документів, неправильного тлумачення національного законодавства, низький рівень обізнаності щодо рішень Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), що виявляються у відмові слідчих суддів у задоволенні клопотань щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження, затримання особи. Це, у свою чергу, призводить до оскарження такої діяльності представників держави до ЄСПЛ, якщо такими діями держави були порушені права, гарантовані статтями 3 та 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також у статті здійснено аналіз рішень ЄСПЛ, якими вироблені стандарти обґрунтованості рішень під час затримання особи, та яких мають дотримуватися уповноважені на такі процесуальні дії відповідні суб’єкти кримінального провадження. Проте, та кількість заяв, що надходять щорічно до Європейського суду з прав людини щодо порушення статей 3 та 5 Конвенції, дає підстави стверджувати, що держави-учасниці, в особі відповідних уповноважених органів, не дотримуються вироблених стандартів щодо обґрунтованості рішень та пропорційно є незаконними, що у свою чергу призводить до порушення прав та свобод людини. Хоча, як відомо, рішення Європейського суду з прав людини є обов’язковими для виконання.
Для здійснення належного огляду практики ЄСПЛ щодо обґрунтованості рішень у кримінальному процесі, нами було проаналізовано зміст кримінального процесуального рішення в цілому за чинним кримінальним процесуальним законодавством України, виокремлено його різновиди, ознаки та виділено стандарти ЄСПЛ, що мають бути обов’язково враховані під час обґрунтування кримінального процесуального рішення
Окремі аспекти забезпечення права на справедливий суд при розв’язанні спорів, що виникають з відносин публічної служби
Get PDFThe focus is placed on specific aspects of ensuring the right to a fair trial in the resolution of disputes arising from public service relations.
The objective of this study is to identify the peculiarities of resolving public service-related disputes, which are influenced by the form of administrative proceedings applied by the courts, and to determine whether such peculiarities may lead to violations of the guarantees of the right to a fair trial, particularly the guarantee of a public hearing.
Based on an analysis of the provisions of the Code of Administrative Proceedings, it is concluded that courts tend to prefer the rules of simplified claim proceedings when adjudicating public service disputes (except in cases where, considering other factors, the application of general claim proceedings would enable the court to more effectively fulfill the objectives of administrative justice). In simplified proceedings, the preferred procedural form for deciding the case on the merits is written proceedings, which do not involve a court hearing (oral hearing). In certain cases, such a form of adjudication may result in the disregard of some guarantees of a fair trial, particularly the guarantee of a public hearing.
The relevance of this research stems from the fact that administrative courts frequently apply simplified claim proceedings in such disputes, within which written adjudication is prioritized. This, in turn, may lead to limitations in the realization of one of the key guarantees of a fair trial — the public nature of court proceedings. In the context of European standards of justice, as enshrined in the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and the case law of the European Court of Human Rights, this situation requires thorough analysis.
The study aims to identify the specific features of applying forms of administrative proceedings in public service cases and to assess their impact on compliance with the guarantees of public hearings. The methodological basis of the research is the dialectical method, which enabled a comprehensive analysis of the issues related to determining the form of administrative proceedings in public service cases and the potential impact of such a choice on the realization of the right to a fair trial. The formal-legal method was used to determine the content of the legal norms of the Code of Administrative Proceedings and the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, and to analyze their application in the case law of the European Court of Human Rights and Ukrainian courts. The formal-logical method served as a basis for identifying shortcomings in national legal regulation and for seeking ways to overcome them. The comparative legal method allowed for a comparison of approaches to ensuring the publicity of court proceedings, as established in European standards of justice, in cases adjudicated under simplified claim proceedings. The case study method was applied due to the specificity of the chosen topic, which involves the examination of real court cases — disputes arising from public service relations and adjudicated by administrative courts in Ukraine.Основну увагу зосереджено на окремих аспектах забезпечення права на справедливий суд при розв’язанні спорів, що виникають з відносин публічної служби. Метою роботи є виявлення особливостей розв’язання спорів щодо публічної служби, обумовлених застосовуваною судами формою адміністративного судочинства, а також з’ясування, чи здатні такі особливості зумовити порушення гарантій права на справедливий суд, зокрема гарантії публічності судового розгляду. На підставі аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства висновується, що суди для розгляду справ щодо публічної служби надають перевагу правилам спрощеного позовного провадження (крім випадків, коли з урахуванням інших чинників, застосування саме правил загального позовного провадження дозволить суду більш ефективно виконати завдання адміністративного судочинства). Для спрощеного позовного провадження пріоритетною процесуальною формою розгляду справи по суті є письмове провадження, яке не передбачає проведення судового засідання (усного слухання). У певних випадках такий розгляд справи може призвести до ігнорування деяких гарантій справедливого суду, зокрема гарантії публічного судового розгляду. Актуальність дослідження зумовлена тим, що адміністративні суди, розглядаючи такі спори, часто застосовують спрощене позовне провадження, в межах якого перевага надається письмовій формі розгляду справи. Це, у свою чергу, може призводити до обмеження реалізації однієї з ключових гарантій справедливого суду — публічного судового розгляду. У контексті європейських стандартів правосуддя, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, така ситуація потребує глибокого аналізу. Дослідження спрямоване на виявлення особливостей застосування форм адміністративного судочинства у справах щодо публічної служби та оцінку їх впливу на дотримання гарантій публічності судового розгляду. Методологічну основу дослідження складає діалектичний метод, застосування якого дозволило всебічно проаналізувати проблеми визначення форми адміністративного судочинства при розгляді справ щодо публічної служби та можливого впливу такого вибору на реалізацію гарантій права на справедливий суд. Формально-юридичний метод використовувався для встановлення змісту правових норм КАС та Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і громадянина, аналізу їх застосування у практиці Європейського суду з прав людини та українських судів. Застосування формально-логічного методу стало підґрунтям для виявлення недоліків у національному праворегулюванні, та пошуку шляхів їх подолання. Порівняльно-правовий метод дав змогу порівняти підходи до забезпечення публічності судового розгляду, закріпленого у європейсьикх стандартах правосуддя, в справах, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Застосування кейс-методу зумовлено специфікою обраної тематики, яка передбачає дослідження реальних судових кейсів — справ, що виникають з відносин публічної служби та розглядаються адміністративними судами України.