Bulletin of Kharkiv National University of Internal Affairs / Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ
Not a member yet
875 research outputs found
Sort by
Counteracting Bullying in Higher Education Institutions Against People with Disabilities
No full textСтаттю присвячено проблемі протидії булінгу в закладах вищої освіти щодо студентів з інвалідністю. Попри наявність нормативної бази та інституційної підтримки, ця категорія студентів залишається вразливою до дискримінації та психологічного насильства. Встановлено, що основними формами булінгу виступають вербальні образи, соціальне виключення та кібербулінг. Емпіричне дослідження серед студентів 18–19 років, проведене за допомогою анкетування, проєктивних методик і діагностики рівня агресивності, показало, що 12,9 % опитаних зазнали булінгу, а 61,3 % мали досвід принижень у житті. Найефективнішими засобами профілактики булінгу визначено: підвищення обізнаності студентів і викладачів, створення адаптованих процедур реагування, а також проведення тренінгів із розвитку емпатії, толерантності.The article is devoted to the topical issue of counteracting bullying in higher education institutions against people with disabilities. With the active implementation of inclusive education in Ukraine, the issue of ensuring a safe educational environment for students with disabilities is becoming particularly relevant. Despite the existence of regulatory and legal acts and state support programmes, this category of students remains vulnerable to discrimination and psychological violence, which is exacerbated by the state of martial law.
The aim of the study is to analyse the psychological characteristics of bullying in the student environment and to identify effective ways of preventing it, using the example of the Open International University of Human Development “Ukraine”. The research analysed scientific literature, identified methodological tools, conducted empirical research, and developed practical recommendations for the prevention of bullying.
The author\u27s concept is based on the idea of creating a safe, accessible, and supportive educational environment for students with disabilities. It has been established that manifestations of bullying against persons with disabilities have their own specific features – verbal abuse, social exclusion, cyberbullying. The issue of bullying in higher education institutions with regard to this category of students remains insufficiently researched, which necessitates the improvement of preventive measures.
The empirical part of the study included questionnaires, projective techniques, and diagnosis of aggression among students with disabilities aged 18 to 19. The results showed that 12.9 % of the students surveyed had experienced bullying in higher education institutions, and 61.3 % had experienced humiliation throughout their lives. The most common forms of bullying were verbal abuse and harassment on social media. The study also revealed the low effectiveness of adults’ responses to bullying. Based on the results of the study, ways to prevent bullying in higher education institutions were proposed: raising awareness of students and teachers about the problem of bullying, developing adapted procedures for responding to its manifestations, and introducing training aimed at developing empathy, tolerance, and social responsibility. The need for further theoretical and applied research is emphasised in order to gain a deeper understanding of the problem and develop comprehensive support programmes for students with disabilities in the educational environment
The Institute of Deprivation of Citizenship in Ukraine: Historical and Legal Development, Current State and Prospects for Reform
No full textУ статті розглянуто актуальне питання інституту громадянства в Україні – позбавлення громадянства. Зазначено особливу актуальність питання запровадження цього інституту в умовах збройної агресії проти України. Акцентовано увагу на індивідуальному характері процедури позбавлення громадянства особи, неприпустимості виникнення ситуацій, коли особа залишатиметься без громадянства в разі позбавлення її українського громадянства. Досліджено історію становлення інституту та перспективи його відновлення.The article provides a comprehensive analysis of the institute of deprivation of citizenship in Ukraine as a multifaceted legal phenomenon situated at the intersection of constitutional, administrative, and international law. The author explores the historical development of Ukrainian citizenship law, beginning with the nation-building processes of the early twentieth century, and traces the evolution of legal approaches to the deprivation of citizenship during both the Soviet and post-Soviet periods. It is emphasized that the Soviet model was repressive in nature, serving as a tool of political control, while the current Ukrainian legislation formally rejects the concept of deprivation of citizenship by introducing the notion of loss of citizenship. However, in practice, these concepts often overlap, creating legal ambiguity and procedural inconsistencies.
The article thoroughly examines the existing legislation of Ukraine, including the provisions of the Constitution and the Law “On Citizenship of Ukraine”, identifying contradictions between the constitutional prohibition of deprivation of citizenship and administrative procedures governing the loss of citizenship. Particular attention is paid to the international legal framework — the 1961 Convention on the Reduction of Statelessness, the 1997 European Convention on Nationality, and the case law of the European Court of Human Rights. The author substantiates the need for the harmonization of Ukrainian law with these international standards and highlights the importance of ensuring the individual’s right to judicial protection in cases concerning citizenship status.
The research formulates conceptual directions for reforming the institute of deprivation of citizenship in Ukraine. These include the legislative differentiation between “deprivation” and “loss” of citizenship, the introduction of judicial review of administrative decisions in this field, the creation of a unified state register of citizens, and the strengthening of safeguards against statelessness. The study concludes that reforming this legal institution will contribute to the consolidation of democratic statehood, the affirmation of the rule of law, and the effective fulfillment of Ukraine’s international human rights obligations
Detection and Documentation of Signs of Criminal Offences during the Commercial Cases Proceedings
No full textУ статті на підставі проведеного аналітичного огляду теоретичних напрацювань українських учених та узагальнення матеріалів правозастосовної практики визначено актуальні аспекти виявлення ознак кримінальних правопорушень під час судового розгляду господарських справ. Аргументовано, що своєчасне встановлення таких фактів забезпечує збереження доказів, захищає добросовісних учасників господарських відносин від рейдерства, шахрайства й недобросовісної конкуренції, формує превентивний ефект і сприяє детінізації економіки. Встановлено, що межа між приватноправовими та кримінально-правовими механізмами є умовною, а окрема ухвала господарського суду виконує інформативно-координаційну функцію. Її винесення розглядається як обов’язок суду, а отримання прокурором – як підстава для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.The article examines topical issues related to the detection of signs of criminal offences in the sphere of economic activity and the initiation of pre-trial investigations as an independent structural element of criminal investigation methodology in modern conditions. It has been established that the timely detection of signs of illegal activity in the process of considering commercial cases plays a key role not only in ensuring the proper functioning of criminal justice mechanisms, but also in the context of the economic security of the state.
Based on an analysis of the provisions of the Commercial Procedure Code of Ukraine, the norms of the Criminal Code of Ukraine and law enforcement practice, it has been proven that the boundary between private law and criminal law protection mechanisms in the economic sphere is conditional. When resolving disputes, commercial courts often encounter circumstances that contain signs of criminal offences and go beyond their subject-matter jurisdiction. In such cases, a separate ruling is a necessary tool for communication with pre-trial investigation bodies and the prosecutor’s office, which is in line with the principle of legal certainty. It has been determined that a separate ruling is interdisciplinary in nature.
Particular attention is paid to the issue of the mandatory nature of issuing a separate ruling in the event of establishing signs of a criminal offence. Based on an analysis of judicial practice and scientific positions, it has been concluded that the issuance of such a ruling should be considered not as a right, but as an obligation of the commercial court. It is argued that the receipt by the prosecutor of a separate ruling of the commercial court should be recognised as a mandatory basis for entering information into the Unified Register of Pre-trial Investigations. This guarantees consistency in legal response and prevents selectivity in decision-making by law enforcement agencies.
The dual significance of identifying signs of criminal offences during the consideration of commercial cases has been justified: practical – protection of the economy, market participants and the evidence base; strategic – formation of a stable system of economic security and increased trust in justice. A separate ruling by the commercial court in such cases is a key mechanism for ensuring interaction between commercial and criminal justice, as well as a means of institutional control over the effectiveness of law enforcement agencies
Assessment of the List of Law Enforcement Agencies Covered by the Draft Strategy for Human Resource Management in Law Enforcement Agencies and the Prosecutor\u27s Office (HRM Strategy) for the Period up to 2030
No full textДосліджено окремі аспекти визначення ролі та місця Державної служби України з надзвичайних ситуацій у системі суб’єктів забезпечення національної безпеки та включення її до переліку виконавців проєкту Стратегії роботи з кадрами в органах правопорядку та прокуратури (HRM Strategy) на період до 2030 року. Наголошено, що якісний відбір і належна підготовка кадрів в усіх органах сектору безпеки та оборони, складовими якого є як органи правопорядку, так і правоохоронні органи, мають здійснюватися у взаємодії та бути спрямовані на спільне забезпечення реалізації зазначеного проєкту.This research paper analyses current legislation and academic studies devoted to the concepts of “law enforcement agencies” and “law enforcement bodies”. It examines certain aspects of defining the role and place of the State Emergency Service of Ukraine in the system of national security entities and justifies the inclusion of this body in the list of implementers of the HRM Strategy for the period up to 2030. It is emphasised that the system of entities in the security and defence sector of Ukraine includes not only law enforcement agencies, but also law enforcement bodies that perform special and related tasks in the field of national security. This necessitates the simultaneous updating of approaches aimed at improving the professional level, training and selection of personnel not only for law enforcement agencies, but also for law enforcement bodies.
The study substantiates the thesis that the security and defence sector should function as an integrated, interconnected system in the field of personnel policy, ensuring the effective implementation of the Human Resources Management Strategy for Law Enforcement Agencies and the Prosecutor’s Office (HRM Strategy) for the period up to 2030. Breaking the links between individual elements of this system and implementing reforms in the field of law enforcement without simultaneously updating professional and educational standards in law enforcement agencies may lead to a decrease in the effectiveness and coordination of the entire personnel system.
It was concluded that in order to ensure the sustainability and effectiveness of the implementation of functions by law enforcement agencies in the field of national security during the implementation of the HRM Strategy for Law Enforcement and Prosecutorial Authorities (HRM Strategy) for the period up to 2030, priority should be given to the qualitative selection and training of personnel in all bodies of the security and defence sector, which includes both law enforcement agencies and law enforcement bodies. Proposals and comments aimed at improving legal regulation and increasing the effectiveness of the law-making process in this area have been formulated
Communities as Cybersecurity Actors: Education, Monitoring, and Responsibility in the Digital Environment
No full textУ статті досліджено роль територіальних громад як активних суб’єктів кібербезпеки України. Розглянуто просвітницький, моніторинговий та правовий аспекти їхньої діяльності: формування культури кібергігієни, технічний захист, моніторинг загроз і відповідальність посадовців. Наголошено, що громади є першою лінією оборони, що вимагає розроблення локальних політик, співпраці з національними структурами (CERT-UA, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України) та впровадження трирівневої моделі: просвітництво – моніторинг – відповідальність. Запропоновано конкретні практичні кроки для реалізації цієї моделі на місцевому рівні.The article examines the current role of territorial communities as active actors in Ukraine\u27s cybersecurity system. It focuses on the educational, monitoring and legal components of communities\u27 activities in the digital environment, which are becoming key factors in shaping the state\u27s cyber resilience. It is emphasised that with the development of e-government, digital services and online communications, communities can no longer remain passive users of technology, but must develop their own culture of security, responsibility and self-defence skills in cyberspace. It is argued that ensuring cybersecurity at the community level is integrated and covers several interrelated areas: technical protection of information systems, public education in the field of cyber hygiene, monitoring of digital threats, and the responsibility of officials for violations of information security rules. Particular attention is paid to the role of communities in spreading knowledge regarding safe online behaviour, preventing cybercrime, and countering disinformation and fake news. It is emphasised that it is at the local level that the population first interacts with the state\u27s digital services, so communities are effectively the first line of defence in the field of cybersecurity. An important aspect of the study is the issue of legal and organisational responsibility. It is noted that local authorities should develop and implement local cyber security policies, create incident monitoring systems, and maintain cooperation with national cyber security structures such as CERT-UA, the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, and the Security Service of Ukraine. A three-level model of interaction is proposed: education – monitoring – responsibility, which ensures not only the technical but also the social stability of the community\u27s digital environment. It is concluded that the development of cyber culture at the community level is a necessary condition for building a national security system. Without the conscious participation of citizens, educational institutions, businesses, and local governments, it is impossible to create effective protection for the information space. It is emphasised that communities are not only objects of cyber protection, but also full-fledged subjects capable of acting proactively, introducing modern standards of digital security, ensuring public trust in the digital state and increasing the overall level of national cyber resilience
Техніко-криміналістичне забезпечення діяльності захисника у кримінальному провадженні
Full text linkThe article determines that technical and forensic support of a defence counsel’s activities in criminal proceedings should be understood as a system of legal, organisational, scientific and technical provisions and applied measures for the development, implementation and practical use of technical means for the purpose of providing defence as intended, achieving the objectives of investigative ( search) and procedural actions, examination and recording of digital evidence. It is established that, as a general rule, current legislation does not prohibit the defence counsel from using technical and forensic means while participating in investigative (search) and procedural actions, at the same time, the defence counsel must notify all the participants of such an event of all the facts of their use, and the prosecution party, if there are objective grounds for this, although it may prohibit their use, but may do so only on the basis of a reasoned resolution, the investigating judge, the court – the ruling.
It is well-grounded that the defence counsel has the right to choose the technical means which he/she plans to use for the purposes of defence, but the analysis of law enforcement practice allows to state that the most typical ones are: mobile phones for photo and video recording, making photocopies of procedural documents, material evidence, recording the procedural action; cameras for making copies of procedural documents, including during the familiarization with the criminal proceedings; video cameras for recording the procedure for conducting investigative (search) and other procedural actions; computer facilities for reviewing and making copies of digital traces and evidence, familiarising themselves with case files received in the “E-Court” system, and ensuring the electronic document control.
We believe that the prospects for future research are to identify specific practical recommendations for the collection of evidence by a defence counsel, taking into account the characteristics of specific objects.У статті сформульовано визначення поняття «техніко-криміналістичне забезпеченням діяльності захисника у кримінальному провадженні», під яким запропоновано розуміти систему правових, організаційних, науково-технічних положень і прикладних заходів щодо розроблення, впровадження та практичного використання технічних засобів з метою здійснення захисту за призначенням, досягнення цілей слідчих (розшукових) і процесуальних дій, огляду та фіксації цифрових доказів. Встановлено, що за загальним правилом чинне законодавство не забороняє захисникові використовувати техніко-криміналістичні засоби під час участі у слідчих (розшукових) і процесуальних діях. Водночас про факти їх застосування захисник має попередити всіх учасників такого заходу, а сторона обвинувачення за наявності для цього об’єктивних підстав хоча і може заборонити їх використання, однак здійснює це лише на підставі вмотивованої постанови, а слідчий суддя, суд – на підставі ухвали. Визначено окремі аспекти використання технічних засобів під час збирання доказів
Соціальний інтелект та особливості прийняття управлінських рішень здобувачами вищої освіти, які навчаються за спеціальністю «Правоохоронна діяльність»
Full text linkIt is emphasised that the developed social intelligence is an important property of the subject of managerial activity, which allows building more effective interpersonal relationships in terms of achieving the goal, including vertical ones: manager-subordinate.
The article presents the results of an empirical study on the relationships between the components of the structure of social intelligence abilities and the peculiarities of managerial decision-making (“Power” and “Behaviour in a problem situation”) of higher education students studying in the speciality “Law Enforcement”. The study involved the first-year students of the Military Law Institute of the Yaroslav Mudryi National Law University, studying “Law Enforcement”. The empirical data were obtained using the psychodiagnostic methodology of social intelligence research by J. Guilford and M. Sullivan and the questionnaire “Assessment of Management Decision-Making Styles”.
It is proved that the orientation of future law enforcement officers to achieve results by any means, even the most severe ones, building relationships with subordinates on the basis of unquestioning subordination, emphasising their own status as a leader are closely related to the level of social intelligence and are reliably related to the level of development of the ability to predict the consequences of the behaviour of others in a given situation and to understand the logic of interaction situations and the significance of people\u27s behaviour in these situations. A special place is shown for the ability to logically generalise, to identify common essential features in various non-verbal reactions of a person regarding styles of managerial decision-making.
The level of social intelligence and most of the abilities that determine it had a reliable feedback with the pole “Production of a problem situation (decision-making situation)” in future law enforcement officers. Thus, the desire to avoid a decision-making situation is probably related to the unpreparedness of higher education students at this stage of their professional development to make managerial decisions and the need to improve skills in developing and making managerial decisions when forming a soft skills case, which should be given special attention.Досліджено взаємозв’язки між соціальним інтелектом та особливостями прийняття управлінських рішень у майбутніх правоохоронців. Доведено, що орієнтація опитаних на взаємодію з підлеглими на основі підпорядкування тісно пов’язана з рівнем соціального інтелекту та здатністю передбачати наслідки поведінки інших, розуміти логіку розвитку ситуацій взаємодії та значення поведінкових реакцій у цих ситуаціях. Встановлено, що прагнення уникати ситуацій прийняття рішень у майбутніх працівників правоохоронних органів корелює з рівнем соціального інтелекту та більшістю його складових
Правотворчість в Україні унормована законом
Full text linkThe article traces the main directions of the transition in theoretical discourse on law-making from the Soviet era to the present day, highlighting the historical and methodological foundations of its development. It demonstrates that as a phenomenon of social reality, law-making plays a fundamental role in the development of society, as it is aimed at the creation and improvement of a general, coherent system of legal norms that regulate social relations and have a binding character.
Given its historical determinism, the article examines the dynamics of perspectives on the theoretical issues of law-making and the presence of political influence in their formation. Attention is drawn to the issue of continuity in scientific knowledge within law-making research. The statist approach to understanding law-making as an exclusively state-driven activity continues to dominate contemporary Ukrainian legal thought and is even more apparent in everyday legal practice. Although current studies emphasize that the law-making process represents a dual, purposeful activity of civil society and authorized law-making bodies, further analysis of the content of law-making focuses solely on the activity of the latter. The article characterizes methodological approaches to the development of law-making ideas.
Attention is also given to the need for a critical rethinking of the positivist approach to the understanding of law-making, which relies solely on formal-dogmatic methods and a scholastic perception of law. It emphasizes the need for an effective, rather than populist, shift toward a natural law methodology and a legal understanding that aligns with the European liberal-democratic model.
The legislative regulation of the process of drafting and adopting normative legal acts in Ukraine has a complex and challenging history, which clearly illustrates the difficulties of the country’s transitional transformation. Accordingly, the study analyzes the emergence of legislative definitions of law-making activity and their impact on the further conceptualization and development of the modern model of this activity.У статті проаналізовано основні напрями транзиції уявлень теоретичного дискурсу щодо правотворчості – від радянської доби до сьогодення, а також висвітлено історичні й методологічні засади її розвитку. Показано, що як явище соціальної дійсності правотворчість відіграє основоположну роль у розвитку суспільства, оскільки вона спрямована на формування та вдосконалення загальної, узгодженої системи правових норм, які регулюють суспільні відносини та мають загальнообов’язковий характер. Розглянуто динаміку поглядів на теоретичні проблеми правотворчості та наявність політичного впливу на їх формування. Окреслено методологічні підходи до розвитку ідей правотворчості. Звернено увагу на проблему тяглости наукового знання у дослідженнях правотворчості. Проаналізовано появу законодавчого визначення правотворчої діяльності та його вплив на подальше осмислення й розбудову сучасної моделі цієї діяльності. 
«Дві концепції свободи» Ісаї Берліна та свобода волі в цивільному праві
Full text linkThis research undertakes a comparative analysis of Isaiah Berlin’s influential philosophical framework of negative and positive liberty and the legal-theoretical concept of “Freedom of Will in Civil Law”. The primary aim is to elucidate the intricate relationship between these abstract ideals of liberty and their concrete manifestations within contemporary private law. The study is devoted to how the concept of free will, understood as a legally recognized capacity to act, is qualified and challenged by socio-political realities, which Berlin seeks to analyze in his concepts. The methodology involves a critical analysis of Berlin’s “Two Concepts of Liberty” and Savchenko’s monograph, a comparison of their main provisions, and an examination of their application to fundamental areas of private law, such as contract, tort, and property law. The relevance of this topic stems from the foundational role of liberty and free will in legal doctrines governing individual autonomy, consent, and responsibility. The scientific novelty lies in the direct comparative analysis of Berlin’s philosophical constructs with the specific legal framework of freedom of will, particularly within the Ukrainian civil law context, and the exploration of this interplay’s implications for understanding power dynamics, fairness, and the limitations of legal capacity in private law. The main results indicate that “freedom of will” requires conditions akin to both Berlin’s negative (non-interference) and positive (self-mastery) liberty for its meaningful realisation, and that Berlin’s framework offers critical tools for assessing the substantive reality of legally granted freedoms. This research has practical significance for legal scholars, practitioners, and policymakers grappling with issues of consent, unconscionability, and legal capacity, offering a nuanced understanding of how philosophical concepts of liberty inform and challenge legal practice. The conclusions emphasise the necessity of a multi-faceted approach to freedom in law, one that recognises the legal capacity for will, protects against interference, and cautiously promotes conditions for genuine autonomous decision-making, while acknowledging the critical perspectives that challenge and refine these concepts.У статті проведено порівняльний аналіз концепцій свободи, сформульованих Ісаєю Берліном у праці «Дві концепції свободи» (негативної та позитивної), та концепції свободи волі в цивільному праві. Виявлено їхній взаємозв’язок, критику, актуальність і значення для цивільного права. Зроблено висновок, що реалізація свободи волі в цивільному праві потребує як негативної, так і позитивної свободи. Наголошено, що правові доктрини відображають суперечність між цими типами свободи. Підтверджено тезу про те, що концепція І. Берліна, попри критику, пропонує важливі інструменти для осмислення індивідуальної автономії. Перспективи подальших досліджень охоплюють глибший доктринальний аналіз у межах окремих галузей приватного права, а також міжюрисдикційні порівняння впливу концепцій свободи на правове розуміння свободи волі. Отримані результати збагачують правову теорію та спрямовують розвиток більш справедливого приватного права
Актуальні проблеми нормативно-правового регулювання запобігання правопорушенням в Україні: потреби вдосконалення
Full text linkThe article reflects the actual state of legal regulation of activities aimed at preventing crimes and other offences in Ukraine. Undoubtedly, there are problematic aspects and a necessity for improvement.
In particular, Ukraine currently lacks an adequate legislative framework for the prevention of offences that would correspond to the growing level of crime and threats to Ukraine\u27s national security. In the absence of a special law, a significant part of the organisational issues of offence prevention is regulated by the statutes and, consequently, by departmental regulations.
There are also problematic issues in law enforcement practices regarding crime prevention: such activities focus not on the causes and conditions of crime and its development, but on the end results of criminal activity, which are mainly addressed through repressive measures. The insufficient level of professional training of the staff involved affects the effectiveness of crime prevention.
As a result, law enforcement agencies give priority to repressive measures and do not pay sufficient attention to the prevention of offences: it is often carried out in an unsystematic, situational manner and to the minimum extent necessary, and therefore remains insufficiently implemented in the practice of Ukrainian law enforcement agencies.
Based on the results, measures to improve legislative regulation of prevention in Ukraine have been proposed. It is necessary to adopt the law ‘On the Fundamentals of Crime Prevention’ and to develop regulatory and legal acts at the state and departmental levels aimed at its implementation and to ensure their implementation. The process of training and educating law enforcement officers in legal awareness requires constant improvement.У статті висвітлено актуальний стан правового регулювання запобігання злочинам та іншим правопорушенням в Україні, визначено наявні проблемні аспекти правозастосування та окреслено потреби в його вдосконаленні. На сьогодні в державі відсутній спеціальний закон, який би регламентував питання запобігання правопорушенням; значна частина організаційних аспектів цієї діяльності врегульована підзаконними нормативно-правовими актами. Як наслідок, у практиці запобігання правопорушенням виникають проблеми: діяльність правоохоронних органів орієнтована не на усунення причин і умов злочинності, а на реагування на вже вчинені правопорушення, що зумовлює переважне застосування репресивних заходів. Зроблено висновок про необхідність невідкладного ухвалення закону про засади запобігання правопорушенням, а також підзаконних нормативно-правових актів загальнодержавного та відомчого рівнів, спрямованих на його реалізацію, і забезпечення належного механізму їхнього впровадження