Bulletin of Kharkiv National University of Internal Affairs / Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ
Not a member yet
875 research outputs found
Sort by
Додержанням трудових прав осіб, щодо яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії
Get PDFBased on the monitoring of the Ukrainian Parliament Commissioner for Human Rights, the article reveals the state of observance of labour rights of civilian hostages. The article identifies problematic issues that obstruct the realisation of these rights of persons who have been deprived of their personal liberty as a result of armed aggression. It is noted that the Geneva Convention relative to the Protection of Civilian Persons in Time of War prohibits the taking of hostages. Failure to comply with the principles of international humanitarian law by representatives of the Russian Federation leads to the inability to ensure the protection of civilian hostages in accordance with international norms due to the unresolved nature of this issue. The Russian Federation, despite international norms, keeps such persons in captivity, does not notify them of their detention, does not provide them with the appropriate status, as a result of which the detained person cannot appeal against his or her detention, has no opportunity to report it.
According to international standards, victims of enforced disappearances have the right to compensation from the state, which provides them with the maximum possible rehabilitation. It is noted that the protection of the constitutional rights of civilian hostages is provided for by the Law of Ukraine “On Social and Legal Protection of Persons in respect of whom the deprivation of personal liberty as a result of armed aggression against Ukraine and members of their families has been established”.
In addition, it is noted that civilian hostages have the right to keep their jobs, but the law does not provide for the payment of wages. The article establishes that it is impossible to properly exercise the labour rights of employees who have become civilian hostages guaranteed by the Constitution of Ukraine. The emphasis is placed on the legislative gaps that do not allow civilian hostages to exercise the guaranteed right to credit their insurance period. The article provides for the crediting of insurance periods to civilian hostages, which affects social guarantees and, subsequently, the level of pension provision. Due to the uncertainty of the payer of the unified social contribution, such credit is not given for persons in respect of whom the deprivation of personal liberty as a result of armed aggression against Ukraine has been established. Deprivation of personal liberty is the basis for postponement or extension of annual leave and is also included in the length of service that gives the right to annual basic leave. Civilian hostages are additionally entitled to a one-time voucher to maintain their competitiveness in the labour market through retraining, specialisation, advanced training, and education in professions and specialities for priority economic activities. It is found that the problem of civilian hostages is closely related to the problem of missing persons. It is proved that there is a need to expand the labour rights of civilian hostages by guaranteeing the payment of wages.Розкрито механізм дотримання трудових прав осіб, щодо яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Констатовано невиконання російською федерацією міжнародних норм, якими забороняється затримання, утримання, неповідомлення про утримання цивільного населення. Зауважено, що недотримання норм міжнародного гуманітарного права з боку російської федерації призводить до неможливості захисту цивільних осіб відповідно до міжнародних стандартів через відсутність процесуальних механізмів. Встановлено неможливість належним чином реалізувати гарантовані Конституцією України трудові права працівників, які стали цивільними заручниками. Акцентовано на законодавчих прогалинах, які не дозволяють цивільним заручникам реалізувати гарантоване право на зарахування страхового стажу. Наголошено на схожості проблем цивільних заручників із безвісти зниклими, оскільки одна категорія осіб може переходити в іншу й навпаки. Доведено необхідність розширення трудових прав цивільних заручників шляхом гарантування виплати заробітної плати. Виявлено відсутність органу державної влади, який займався би пошуком цивільних заручників
Особливості спадкування частки у праві спільної сумісної власності
Get PDFThe article is focused on clarifying specific features of the succession of a share in the right to joint tenancy, which is done in two stages. First, there is transformation of the legal regime of property – joint tenancy is modified into tenancy in common. And only after that, the share of the deceased co-owner is acquired by his/her lawful heirs within the inheritance procedure. Due to this fact, the author of the article has expressed own position that the object of succession is a share in the right to tenancy in common, but not to joint tenancy.
If there is no disputes, the registration of the share of the deceased co-owner should be carried out by his/her lawful heirs under a notarial procedure, but not by applying to the court with a claim to determine the share in the right to joint tenancy.
The legal presumption of shares’ equality in the right to joint tenancy in case of the death of one of the co-owners cannot be refuted on the basis of the agreement between the co-owners or by the court decision. It is grounded by the fact that hereditary legal relations arise as a result of the death of a participant in joint tenancy, and therefore the division of such property is carried out without his/her participation.
If other co-owners in the right to joint tenancy are involved into succession procedure, then the provision on the preferential right of certain lawful heirs to allocate inherited property in kind shall be applied. This preferential right is characterized by limited application to those cases when, first of all, several lawful heirs who accepted the inheritance are involved into succession procedure and, secondly, there is no division of the inheritance in the last will and testament. The exercise of this right does not entail an increase in the inheritance share of the lawful heir who was a co-owner of the joint tenancy together with the ancestor, but only provides priority in acquiring the right of ownership to certain property within the succession procedure.
An exception to the general rule on the succession of a share in the right to joint tenancy is the construction of the last will and testament of the spouses, which provides for a special mechanism for acquiring the right of ownership to the property by the second spouse, in respect of which such last will and testament is drawn up.Статтю присвячено з’ясуванню особливостей спадкування частки у праві спільної сумісної власності. Висловлено думку про те, що об’єктом спадкування є частка у праві спільної часткової власності, а не спільної сумісної власності. Обґрунтовано, що за відсутності спору оформлення частки померлого співвласника має здійснюватися його спадкоємцями в нотаріальному порядку, а не шляхом звернення до суду з позовом про визначення частки у праві спільної сумісної власності. Наголошено, що правова презумпція рівності часток у праві спільної сумісної власності в разі смерті одного зі співвласників не може бути спростована на підставі договору між співвласниками або за рішенням суду. Охарактеризовано заповіт подружжя, який є винятком із загального правила про спадкування частки у праві спільної сумісної власності
Поняття цивільно-правових заохочень
Get PDFCivil law incentives are characterised by both general legal and sectoral (specific) features. The dialectical combination of these features determines the civil law image of the category of “incentives”, which may be represented by the following provisions.
In Ukrainian civil law, incentives are a type of legal means intended to positively ensure the fulfilment of obligations and other civil duties.
Civil law incentives may be established not only by law, but also by agreement of the parties to civil legal relations themselves, which allows them to determine and implement the most appropriate incentive legal regime to ensure the fulfilment of the relevant obligations.
The positive enforcement effect of civil law incentives is manifested in the fact that they influence the will of duty-bearers not through the threat of negative property consequences (especially negative personal consequences), but by means of a proposal expressed in the provisions of law or in the terms of contracts to perform a “meritorious” duty (duties) in exchange for receiving an incentive benefit.
In contrast to the use of incentives in disciplinary legal relations, the provision of incentive benefits to “meritorious” performers of civil duties does not lead to a change in their civil status; incentive benefits in civil law are mainly associated with the occurrence of positive property consequences for ‘meritorious’ subjects (provision of monetary or other property rewards, cancellation of property liability, etc.) In the context of organising and conducting competitions, winners may also be awarded moral incentives.
All parties, not just the party to whom the incentive is applied, are interested in the positive consequences of the use of incentives in civil legal relations. This is especially evident in contractual relations of obligation.
The regulatory (security) function of civil law incentives is associated with the legal formalisation of achieving, first and foremost, private interests. The same conclusion applies to the educational function of this type of legal incentives.Зазначено, що цивільно-правові заохочення є різновидом правових засобів, призначенням яких є позитивне забезпечення виконання зобов’язальних та інших цивільних обов’язків. Позитивна забезпечувальна дія цивільно-правових заохочень полягає в тому, що вони впливають на волю виконавців обов’язків не через загрозу негативних майнових чи інших наслідків, а через закріплену в нормах законодавства або в умовах договорів пропозицію виконати «заслужений» обов’язок (обов’язки) в обмін на отримання заохочувального блага
Сучасні особливості використання криптовалют для фінансування тероризму, легалізації доходів та в іншій протиправній діяльності: перспективні заходи протидії
Get PDFThe author provides an assessment of the current threats and risks associated with the use of cryptocurrencies for illegal purposes, taking into account the conclusions of international institutions. The modern methods (mechanisms) of using cryptocurrencies as a means of payment in the drug trade, for legalisation of proceeds of crime, financing of terrorist, intelligence and subversive, separatist and other illegal activities in Ukraine, including under martial law, are highlighted. The purpose of the article is to clarify the peculiarities of the cryptocurrency use in illegal activities in the current conditions in order to develop proposals for improving the counteraction to the illegal use of cryptocurrencies. The novelty of the study is that it analyses the peculiarities of such use of cryptocurrencies in the context of Russia’s full-scale military aggression against Ukraine, which remain poorly understood by scholars.
Given the peculiarities of illegal use of cryptocurrencies in Ukraine, the author identifies the need to improve the work of authorized state bodies to counteract their use for illegal purposes, which is especially relevant in the context of incomplete legal definition of their status, imperfect state policy in the field of regulation of cryptocurrency circulation and martial law. Promising measures to counteract the use of cryptocurrencies in illegal activities are outlined, and ways to improve them are suggested. The author identifies the need to complete the process of legislative definition of the status and regulation of cryptocurrency circulation; to improve the national system of countermeasures, to establish coordination of the work of authorised state bodies; to ensure the implementation of international standards; to establish public-private partnership and cooperation between competent entities of Ukraine and foreign countries.Висвітлено сучасні особливості використання криптовалют для фінансування терористичної, розвідувально-підривної та сепаратистської діяльності, торгівлі наркотиками, легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, у тому числі в умовах воєнного стану. Окреслено перспективні заходи протидії використанню криптовалют у протиправній діяльності, визначено шляхи їх удосконалення. Для цього необхідно завершити процес законодавчого врегулювання обігу криптовалют; удосконалити загальнодержавну систему заходів протидії, налагодити координацію роботи уповноважених державних органів; забезпечити впровадження міжнародних стандартів; налагодити державно-приватне партнерство та міжнародну співпрацю
Генеза правового регулювання соціального забезпечення поліцейських в Україні
Get PDFThe police reform launched in Ukraine in 2015 was a very important and long-overdue step towards the transformation of both the system of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine and the law enforcement system of the country as a whole. However, today, more than seven years after the adoption of the Law of Ukraine “On the National Police”, the reform is still not fully completed, and sharp criticism of numerous problems and shortcomings in the reform process is often heard in the academic community and among representatives of the practical sphere of law. We do not deny the existence of certain gaps and other problematic issues in the current legal framework for the organisation and functioning of the police in Ukraine, but we do not agree with the current opinion that the police reform has failed. A number of aspects, including the state of legislative regulation of social security for police officers, demonstrate the necessary and important positive developments and changes in this area. In order to prove this position, an analysis of the genesis of legal regulation of social security for police officers is made in the article, which will allow tracing the changes in this area both during the period when our State was a part of the Soviet empire and after the declaration of independence and introduction of new ideas and principles of development of the Ukrainian statehood.
The article examines the legal framework for regulating social security of police officers in Ukraine from the time of establishment of the Soviet police in 1917 to the launch of the police reform in 2015 and introduction of the relevant amendments to the current Ukrainian legislation in this regard. The author identifies the key features of the formation and development of legal regulation of social security of police officers in Ukraine at different historical stages of our country\u27s development. Attention is focused on the dependence of the state of social security regulation of police officers on the ruling elite\u27s vision of the role of police bodies and services in the system of state power.Розглянуто нормативно-правові засади регулювання соціального забезпечення поліцейських в Україні від моменту створення радянської міліції в 1917 році до започаткування поліцейської реформи у 2015 році і запровадження до чинного українського законодавства у зв’язку із цим відповідних змін. Визначено ключові особливості становлення та розвитку правового регулювання соціального забезпечення поліцейських в Україні на різних історичних етапах розвитку нашої держави. Акцентовано увагу на залежності стану правового регулювання соціального забезпечення поліцейських від бачення правлячою верхівкою ролі органів і служб поліції у системі державної влади
Критичний аналіз доктринальних підходів до визначення поняття «біологічний тероризм»
Get PDFWith the purpose of formulating a universal definition of the “biological terrorism” concept, the author clarifies the content and features of the generic concept of “terrorism”. In particular, the author examines the definitions of terrorism and its main features available in the scientific literature, as well as the approaches to the interpretation of its content used in national legislative and international legal acts. It has been argued that terrorism is not only criminal behaviour, but also a certain ideology which justifies the purpose of terrorist activity and the mechanisms for achieving it. On this basis, two doctrinal approaches to understanding terrorism, such as comprehensive and applied, have been identified. The article illustrates the use of the method of defining terrorism in international law by criminalising certain of its socially dangerous manifestations using specific examples. The main criminal features of terrorism have been identified. Terrorism has been defined as socially dangerous criminal acts provided for by international and national law, which consist of demonstrative public violence in a generally dangerous manner or with particular cruelty, as well as threats, organisation, preparation, logistical, financial and other support or incitement to commit such acts aimed at intimidating the population, inducing specific institutions or individuals to commit or refuse to commit certain acts, or with the aim of destabilising or destroying law and order.
National researchers’ approaches to the definition of “biological terrorism” have been analysed. It has been concluded that most of them have certain shortcomings, do not take into account doctrinal interpretations of terrorism and its features, and the peculiarities of pathogenic agents as a key component of biological weapons. The content of the legislative terms “technological terrorism” and “international terrorism” has been studied. Based on the results of the critical analysis and on the basis of the formulated definition of terrorism, it has been proposed to consider biological terrorism as a type of technological terrorism, and, if certain features are present, as international terrorism, and to understand it as socially dangerous culpable acts provided for by international and national legislation, which consist in demonstrative public use of biological weapons or their components (biological agents of biological destruction of biota), as well as threatening, organising, preparing, providing logistical, financial and other support or inciting to commit such actions aimed at intimidating the population, with the aim of inducing specific institutions or individuals to commit or refuse to commit certain actions, disrupting law and order or causing a biological disaster.Досліджено наявні в науковій літературі визначення тероризму та його основних ознак, а також використані у вітчизняних законодавчих і міжнародно-правових актах підходи до тлумачення його змісту. Підтримано думку, що тероризм становить не лише злочинну поведінку, а й певну ідеологію, яка обґрунтовує мету терористичної діяльності та механізми її досягнення. Виокремлено два доктринальні підходи до розуміння тероризму: комплексний і прикладний (вузький). Констатовано відсутність універсального визначення тероризму як у міжнародних конвенціях, так і в дослідженнях вітчизняних терорологів. Виокремлено основні кримінально-протиправні ознаки тероризму, на підставі яких з використанням прикладного підходу сформульовано визначення поняття «тероризм»
Штраф як вид дисциплінарного стягнення стосовно військовополонених
Get PDFThe article examines national legislation and international legal acts operating in the field of international humanitarian law, in particular, regarding the treatment of prisoners of war. It has been emphasized that in the modern legal science of Ukraine there are no relevant scientific works devoted to the study of issues of bringing prisoners of war to disciplinary responsibility.
Emphasis is placed on the fact that the Geneva Convention on the Treatment of Prisoners of War of 1949, in the conditions of martial law in our country, played an important role, determined the need and became the basis for the creation of appropriate national legislation regulating social relations in this area.
It has been established that the legal position of prisoners of war is not the same and depends on their military rank, in particular, this is clearly expressed, for example, when they are recruited to work, brought to disciplinary responsibility, etc.
It has been found that the fine, as a disciplinary sanction that can be applied to prisoners of war, from the point of view of its content and method of presentation, is characterized by its incomprehensibility, uncertainty and lack of terms used in its description in the national legislation. It has been concluded that the domestic legislator almost completely adopted (copied) this regulatory provision from the international legal act, without taking into account the realities and specifics of domestic legislation. In this regard, concerns have been expressed about its possible practical application in the form in which it currently exists.
It has been established that the fine for prisoners of war, in contrast to convicts, is assigned according to the system of penalty days, and consists in assigning to the prisoner of war the daily amount of the fine, determined in accordance with the legislation in the national currency of Ukraine. A clearly defined number of days (term), during which he or she is obliged to pay the corresponding amount of money has been set.
Emphasis is placed on the imperfection of national legislation, in particular, in the part of defining and applying fines to prisoners of war, on the basis of which the author has proposed appropriate changes and additions to it.Розглянуто проблемні питання закріплення у вітчизняному законодавстві порядку й умов застосування до військовополонених дисциплінарного стягнення у вигляді штрафу. Досліджено національне законодавство та міжнародно-правові акти, що діють у сфері міжнародного гуманітарного права щодо поводження з військовополоненими, зокрема притягнення їх до дисциплінарної відповідальності. З’ясовано, що штраф як дисциплінарне стягнення, що може бути застосоване до військовополонених, з погляду на його зміст і спосіб викладення характеризується незрозумілістю, невизначеністю і відсутністю в національному законодавстві термінів, що вживаються під час його описання. Акцентовано на недосконалості національного законодавства, зокрема стосовно визначення і застосування штрафу до військовополонених, на підставі чого запропоновано відповідні зміни та доповнення до нього
Карантинні та протиепідемічні заходи як елемент надзвичайного права в Україні
Get PDFThe concept of Emergency Law in Ukraine, its development and role in modern society are considered. The article analyses the legislative and regulatory acts governing the State of Emergency and actions in the context of emergency situations, such as natural disasters, military conflict, pandemics, etc. The key aspects of Emergency Law, such as the powers of state bodies, rights and obligations of citizens during emergency events, are considered. The article also analyses the impact of emergency law on human rights, democracy and the rule of law in Ukraine. It is stated that emergency law is a branch of law which is formed from certain elements of emergency legal regimes and affects the rights and obligations of citizens during emergencies. It covers such areas as Martial Law, State of Emergency, Emergency Situation and State of Emergency Epidemic Threat.
It is specified that Emergency Law is temporary in nature and is applied only in cases of threat to national security, public order and health of the nation. It has been concluded that the main areas of improvement and development of quarantine and anti-epidemic measures in the Emergency Law system should include: improvement of legal regulation; enhancement of coordination and cooperation between public authorities; ensuring respect for citizens\u27 rights; and consideration of the role of technology and innovation in dealing with crisis situations. The development and improvement of quarantine and anti-epidemic measures in the system of Emergency Law is crucial for ensuring the security and resilience of society. Sustained changes in global threats, such as pandemics, require constant analysis, updating and improvement of the legal response mechanism. Effective coordination, proper regulation and protection of citizens\u27 rights are at the forefront of disaster management policy.Розглянуто поняття надзвичайного права в Україні, його розвиток і роль у сучасному суспільстві. Проаналізовано законодавчі та нормативно-правові акти, що регулюють надзвичайний стан і дії в умовах надзвичайних ситуацій, таких як природні катастрофи, військовий конфлікт, пандемії тощо. Розглянуто аспекти надзвичайного права, такі як повноваження державних органів, права й обов’язки громадян у період надзвичайних подій. Проаналізовано вплив надзвичайного права на права людини, демократію та засади правової держави в Україні. Зроблено висновок, що до основних напрямів удосконалення та розвитку карантинних і протиепідемічних заходів у системі надзвичайного права необхідно віднести покращення нормативно-правового регулювання
Проблеми взаємодії при розслідуванні корупційних злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг
Get PDFModern realities and the state of the criminogenic situation in the country require fundamentally new approaches to the interaction of law enforcement agencies. Today, the interaction of the investigator with other bodies and units is more and more actively carried out at all possible levels, departmental, interdepartmental, international. Interaction in the detection and investigation of criminal offences is a rather complex and comprehensive form that involves a number of interrelated procedural and operational search actions and measures aimed at maximising the achievement of the goals of the criminal process. Cooperation in the investigation of crimes, in particular in the field of official activity, is one of the methods of combating crime, which consists in the coordination and combination in order and on the basis of the law, the efforts of several persons, divisions, bodies, etc. in order to ensure the optimization of the pre-trial investigation of criminal offenses. The specified activity is objectively necessary and often begins from the moment of checking the received information about the commission of a crime. This activity by its nature is very complex, which finds its expression in its phasing. Among the latter, we suggest making a decision about the necessity and expediency of interaction, choosing the form and methods of interaction, procedural consolidation of the decision, direct interaction, and registration of the results of the indicated cooperation. However, the structural clarity of the interaction does not relieve it of the difficulties faced by its participants. This situation is mainly due to the lack of clear regulation of issues related to the organisation and implementation of cooperation in the Criminal Procedure Code of Ukraine. In connection with this, it would be expedient to supplement the specified legal act with a separate section, which would define the concepts, principles, types, forms, methods and procedure of interaction during criminal proceedings.
Having analysed the legal acts, the author concludes that there is no clear regulation of such interaction.Сучасні реалії та стан криміногенної обстановки в країні вимагають принципово нових підходів до взаємодії правоохоронних органів. Сьогодні взаємодія слідчого з іншими органами і підрозділами дедалі активніше здійснюється на всіх можливих рівнях: відомчому, міжвідомчому, міжнародному. Взаємодія при розкритті та розслідуванні кримінальних правопорушень являє собою доволі складну й комплексну форму, яка передбачає реалізацію цілої низки взаємопов’язаних процесуальних та оперативно-розшукових дій і заходів, спрямованих на максимальні досягнення у кримінальному процесі. На основі аналізу нормативно-правових актів зроблено висновок, що чітка регламентація такої взаємодії відсутня
Використання спеціальних знань у процесі розслідування кримінальних правопорушень, що вчиняються у сфері виробництва споживчих товарів
Get PDFThe article examines the theoretical, regulatory, legal and scientific-methodological foundations of the special knowledge application in the course of criminal offences investigation. The author focuses on the scientific debate on the definition of special knowledge and its correlation with forensic knowledge. The views of scholars who have made attempts to formulate the concept of "special knowledge" have been analysed, and the shortcomings of the legal regulation of special knowledge in the legislative acts of Ukraine have been identified. It has been supported that the concept of “special knowledge” should be formulated by scientists, since legislative acts do not disclose its content.
It has been determined that in the course of investigation of criminal offences, specialised knowledge is used during investigative (“detective”) actions and within the framework of the examination of the material evidence found. The article considers the areas of use, content and peculiarities of application of specialised knowledge in the course of investigation of criminal offences in the sphere of consumer goods production. It has been noted that the need for their use in conducting forensic examinations is due to the specifics of production technology and peculiarities of consumer goods accounting.
Scientific and methodological recommendations on the preparation and conduct of forensic economic, forensic commodity, and forensic examination of materials, substances and products, including alcohol-containing mixtures and food products, have been developed and proposed. It has been concluded that in order to detect criminal offences in the field of consumer goods production and to collect evidence in criminal proceedings, not only legal knowledge is required, but also special knowledge in the field of finance, pricing, taxation, accounting and especially economic control.Досліджено теоретичні, нормативно-правові та науково-методичні засади використання спеціальних знань у процесі розслідування кримінальних правопорушень. Проаналізовано погляди науковців, які здійснювали спроби сформулювати поняття «спеціальні знання», а також визначено недоліки нормативно-правового регулювання спеціальних знань у законодавчих актах України. Розглянуто зміст, обсяг та особливості застосування спеціальних знань у процесі розслідування кримінальних правопорушень у сфері виробництва споживчих товарів. Розроблено та запропоновано науково-методичні рекомендації з підготовки та проведення судово-економічної, судово-товарознавчої, а також криміналістичної експертиз матеріалів, речовин та виробів, зокрема спиртовмісних сумішей і харчових продуктів. Зроблено висновок, що для виявлення та розслідування кримінальних правопорушень у зазначеній сфері необхідні не лише юридичні, а й спеціальні знання в галузі фінансів, ціноутворення, оподаткування, бухгалтерського обліку і особливо економічного контролю