Vernadsky National Library of Ukraine
The scientific electronic library of periodicals of the National Academy of Sciences of UkraineNot a member yet
199706 research outputs found
Sort by
Дуальна освіта в будівельному секторі України: модель управління та перспективи впровадження в контексті повоєнного відновлення
No full textThe article examines the implementation of dual education in the construction sector of Ukraine in the context of post-war economic recovery. The relevance of the study is determined by the acute shortage of qualified personnel in the construction industry, particularly skilled workers and engineering and technical specialists, which has been exacerbated by the consequences of military actions, large-scale labour migration, a decline in the working-age population, and the mismatch between educational programmes and the actual needs of construction companies. The implementation of national and international reconstruction programmes for housing, transport, and social infrastructure has intensified the demand for specialists possessing modern professional competencies, including BIM technologies, energy-efficient and sustainable construction practices, project management skills, the use of innovative materials, and compliance with international quality and occupational safety standards. The purpose of the article is to provide a theoretical and analytical substantiation of the feasibility of implementing dual education in the construction sector of Ukraine as a model for overcoming workforce shortages and ensuring effective professional training in the context of post-war recovery. The study summarises European experience in applying dual education in technically complex industries, particularly construction, engineering, and manufacturing, and analyses domestic scientific approaches to the development of dual education within vocational and higher education systems. The article demonstrates that dual education should be considered not only as an educational format but also as a managerial instrument for workforce provision in construction companies, capable of reducing the gap between the education system and real production processes. The key advantages of the dual model for employers are identified, including reduced costs for workforce adaptation, lower staff turnover, increased labour productivity, and decreased production and safety risks. At the same time, the study identifies major barriers to the implementation of dual education in Ukraine, such as institutional, regulatory, organisational, economic, and socio-cultural constraints that limit the active involvement of construction companies in workforce training. The main result of the study is the development of a managerial model for implementing dual education in construction companies, which integrates dual training into the human capital management system of enterprises. The proposed model is based on a sequence of interconnected managerial blocks and is oriented toward achieving tangible business outcomes, including the formation of a stable workforce reserve, mitigation of labour shortages, improved efficiency of construction project implementation, and enhanced competitiveness of construction companies during the post-war recovery period. The practical significance of the research lies in the possibility of applying the proposed managerial model as a decision-making tool in the operational and strategic management of construction enterprises of various sizes.У статті розглядається впровадження дуальної освіти в будівельному секторі України в контексті повоєнного економічного відновлення. Актуальність дослідження визначається гострою нестачею кваліфікованих кадрів у будівельній галузі, зокрема кваліфікованих робітників та інженерно-технічних спеціалістів, яка загострилася наслідками військових дій, масштабною трудовою міграцією, скороченням чисельності працездатного населення та невідповідністю освітніх програм реальним потребам будівельних компаній. Реалізація національних та міжнародних програм реконструкції житлової, транспортної та соціальної інфраструктури посилила попит на спеціалістів, які володіють сучасними професійними компетенціями, включаючи технології BIM, енергоефективні та стійкі методи будівництва, навички управління проектами, використання інноваційних матеріалів, а також дотримання міжнародних стандартів якості та безпеки праці. Метою статті є теоретичне та аналітичне обґрунтування доцільності впровадження дуальної освіти в будівельному секторі України як моделі подолання дефіциту робочої сили та забезпечення ефективної професійної підготовки в контексті повоєнного відновлення. У дослідженні узагальнено європейський досвід застосування дуальної освіти в технічно складних галузях, зокрема будівництві, машинобудуванні та виробництві, а також проаналізовано вітчизняні наукові підходи до розвитку дуальної освіти в системах професійної та вищої освіти. У статті показано, що дуальну освіту слід розглядати не лише як освітній формат, а й як управлінський інструмент забезпечення робочою силою будівельних компаній, здатний зменшити розрив між системою освіти та реальними виробничими процесами. Визначено ключові переваги дуальної моделі для роботодавців, зокрема зниження витрат на адаптацію робочої сили, меншу плинність кадрів, підвищення продуктивності праці та зниження виробничих та безпекових ризиків. Водночас у дослідженні визначено основні перешкоди для впровадження дуальної освіти в Україні, такі як інституційні, регуляторні, організаційні, економічні та соціально-культурні обмеження, що обмежують активну участь будівельних компаній у навчанні робочої сили. Основним результатом дослідження є розробка управлінської моделі впровадження дуальної освіти в будівельних компаніях, яка інтегрує дуальне навчання в систему управління людським капіталом підприємств. Запропонована модель базується на послідовності взаємопов'язаних управлінських блоків та орієнтована на досягнення відчутних бізнес-результатів, включаючи формування стабільного резерву робочої сили, пом'якшення дефіциту робочої сили, підвищення ефективності реалізації будівельних проектів та підвищення конкурентоспроможності будівельних компаній у період післявоєнного відновлення.Практична значущість дослідження полягає в можливості застосування запропонованої управлінської моделі як інструменту прийняття рішень в операційному та стратегічному управлінні будівельними підприємствами різного розміру
Технології скринінгу для інфраструктурних проектів післявоєнного відновлення регіонів України
No full textThe research conducted in the article is devoted to the consideration of screening as a technology for assessing and filtering potential projects for the development of regional infrastructure based on their feasibility, potential for success and compliance with the strategic goals of post-war development of the territory. The close connection between infrastructure development and the transformation of domestic policy in the context of the challenges of wartime and the risks of post-war uncertainty is emphasized. Based on the analysis of the current socio-economic cross-section of territorial development, the need for a differentiated approach to the reconstruction of each community is noted. Transparent mechanisms for attracting and controlling the use of investment funds are identified as a necessary condition for effective post-war development. Screening, as one of the organizational technologies for project management that provide the above requirements, is a relevant and acceptable mechanism for foreign partners. It lies in the plane of the Principles of Quality Infrastructure Investment (QII Principles), adopted in 2019 within the framework of the G20 activities, and ensures project risk management. The analysis of screening as a continuous management mechanism that helps minimize project uncertainty allowed the stakeholders of the infrastructure investment process to be systematized and a case study of screening methods was proposed. The study paid special attention to metrics as indicators of the state of the system in general and indicators of the effectiveness of infrastructure projects, and a combined approach to determining their set in the process of infrastructure design of post-war development was proposed. Based on the research materials, the entire process of conducting a screening assessment of infrastructure projects was systematized with its detailing into stages. It was found that the adaptive program-project approach to community development strategizing, unlike traditional program-target planning, has the characteristics and plays the role of an innovative management technology for territorial development.Дослідження, проведене у статті, присвячене розгляду скринінгу як технології оцінки та фільтрації потенційних проектів розвитку регіональної інфраструктури на основі їхньої доцільності, потенціалу успіху та відповідності стратегічним цілям повоєнного розвитку території. Підкреслюється тісний зв'язок між розвитком інфраструктури та трансформацією внутрішньої політики в контексті викликів воєнного часу та ризиків повоєнної невизначеності. На основі аналізу сучасного соціально-економічного зрізу територіального розвитку зазначається необхідність диференційованого підходу до відбудови кожної громади. Прозорі механізми залучення та контролю використання інвестиційних коштів визначені як необхідна умова ефективного повоєнного розвитку. Скринінг, як одна з організаційних технологій управління проектами, що забезпечує вищезазначені вимоги, є актуальним та прийнятним механізмом для іноземних партнерів. Він лежить у площині Принципів якісного інвестування в інфраструктуру (QII Principles), прийнятих у 2019 році в рамках діяльності G20, та забезпечує управління ризиками проектів. Аналіз скринінгу як механізму безперервного управління, що допомагає мінімізувати невизначеність проектів, дозволив систематизувати зацікавлені сторони процесу інвестування в інфраструктуру та запропонувати тематичне дослідження методів скринінгу. У дослідженні особливу увагу приділено метрикам як індикаторам стану системи загалом та індикаторам ефективності інфраструктурних проектів, а також запропоновано комбінований підхід до визначення їх набору в процесі проектування інфраструктури повоєнного розвитку. На основі матеріалів дослідження систематизовано весь процес проведення скринінгової оцінки інфраструктурних проектів з його деталізацією на етапи. Було виявлено, що адаптивний програмно-проектний підхід до стратегізації розвитку громади, на відміну від традиційного програмно-цільового планування, має характеристики та відіграє роль інноваційної технології управління територіальним розвитком
The Rogers-Ramanujan Identities and Cauchy's Identity
No full textThe Rogers-Ramanujan identities are investigated using the Cauchy identity for Schur functions.The author would like to thank the anonymous referees whose suggestions substantially improved this paper
Integration of Strategic Management with Mechanisms for Creation of Basic Virobery Funds in a Strong State
No full textУзгоджуючи управління та відтворення основними активами з бізнес-цілями, організації можуть максимізувати цінність своїх інвестицій в активи, підвищити конкурентоспроможність та досягти сталого зростання в сучасному динамічному бізнес-середовищі. В роботі визначено розуміючи роль різних типів основних засобів у бізнес-операціях, організації можуть визначати пріоритети інвестицій, ефективно розподіляти ресурси та підтримувати довгострокове зростання та прибутковість, узгоджуючи це з загальною темою управління основними активами та його важливістю для стратегій успіху. Зазначено залежно від обраної стратегії підприємство може зосередитися як на підтримці існуючих потужностей (просте відтворення), так і на їх оновленні чи розширенні. Ключові стратегії включають комплексне відстеження та документування активів, використання таких технологій, як Інтернет речей, для моніторингу та збору даних у режимі реального часу, інтеграцію управління основними активами з ERP-системами для централізованого управління та аналізу даних, дотримання бухгалтерських стандартів та норм для забезпечення відповідності вимогам та прозорості, проведення аналізу сукупної вартості володіння активами (TCO) для прийняття обґрунтованих рішень щодо інвестування в активи та узгодження практик управління основними активами із загальними бізнес-цілями для максимізації цінності та підтримки стратегічних цілей. Впроваджуючи ці стратегії, організації можуть підвищити операційну ефективність, зменшити ризики та досягти довгострокового успіху в управлінні своїми основними активами, що ідеально відповідає темі управління основними активами та його важливості для стратегій ефективного розвитку. інтеграція стратегічного управління з відтворенням основних засобів вимагає постійного моніторингу та оцінки ефективності інвестицій. Необхідно аналізувати вплив оновлення техніки на продуктивність праці, собівартість продукції та загальну прибутковість підприємства.By aligning the management and reproduction of fixed assets with business objectives, organizations can maximize the value of their asset investments, increase competitiveness, and achieve sustainable growth in today's dynamic business environment. The paper defines that by understanding the role of different types of fixed assets in business operations, organizations can prioritize investments, allocate resources effectively, and support long-term growth and profitability, consistent with the overall theme of fixed asset management and its importance to success strategies. It is noted that depending on the chosen strategy, an enterprise can focus either on maintaining existing capacities (simple reproduction) or on their renewal or expansion. Key strategies include comprehensive asset tracking and documentation, leveraging technologies such as the Internet of Things to monitor and collect data in real time, integrating asset management with ERP systems for centralized data management and analysis, adhering to accounting standards and regulations to ensure compliance and transparency, conducting a total cost of ownership (TCO) analysis to make informed asset investment decisions, and aligning asset management practices with overall business objectives to maximize value and support strategic goals. By implementing these strategies, organizations can improve operational efficiency, reduce risk, and achieve long-term success in managing their assets, which is ideally suited to the topic of asset management and its importance to effective development strategies. Integrating strategic management with asset replacement requires ongoing monitoring and evaluation of investment effectiveness. It is necessary to analyze the impact of equipment upgrades on labor productivity, product costs, and overall profitability of the enterprise
Management of Competitiveness of Enterprise as the Basis of Become Development
No full textУ статті розглянуто актуальні підходи до управління конкурентоспроможністю підприємства в умовах трансформації ринкового середовища. Основну увагу приділено переходу від традиційного ресурсно-орієнтованого управління до стратегічно-орієнтованої моделі, яка ґрунтується на прогнозуванні змін і використанні ефективних управлінських інструментів. Проаналізовано вплив впровадження сучасних моделей (модель життєвого циклу продукту, модель п’яти сил конкуренції М. Портера, модель створення цінності для клієнта) та систем управління (стратегічне планування, контроль і моніторинг, управління якістю та ризиками) на забезпечення сталого розвитку підприємства. Підкреслено, що конкурентоспроможність є не лише результатом ефективної стратегії, а й її критерієм, що визначає довгострокову стійкість бізнесу. Запропоновано концепцію сталого розвитку підприємства, яка базується на ідеї гармонізації трьох ключових компонентів: економічної ефективності, екологічної безпеки та соціальної відповідальності. Особливу увагу приділено взаємозв’язку між ефективним управлінням конкурентоспроможністю та досягненням цілей сталого розвитку, що забезпечує стратегічну цінність розвитку підприємства в довгостроковій перспективі.This article explores contemporary approaches to managing enterprise competitiveness in dynamic market transformations. It emphasizes the paradigm shift from traditional resource-oriented management to a forward-looking, strategically oriented model. This modern approach prioritizes forecasting market changes and leveraging advanced managerial tools to enhance enterprises' adaptability and resilience.
The study analyzes the application of key management models – such as the product life cycle model, Michael Porter’s five competitive forces framework, and the customer value creation model – as well as comprehensive management systems, including strategic planning, monitoring and evaluation, quality management, and risk management systems. These elements are integral to sustainable enterprise development in a complex and volatile business environment.
The article's central argument is that competitiveness should be viewed not only as the result of a successful strategy but also as a defining criterion of long-term business sustainability. The research introduces a conceptual framework for sustainable enterprise development that harmonizes three essential components: economic performance, environmental protection, and social responsibility. This triad forms the basis for long-term value creation and strategic positioning in competitive markets.
Particular attention is given to the interdependence between effective competitiveness management and realizing sustainable development goals. The article posits that strategic management practices that enhance competitiveness also directly contribute to the enterprise’s ability to operate responsibly, innovate consistently, and respond flexibly to external changes.
It is further argued that the relationship between enterprise development and competitiveness management is fundamental and multidimensional. These two domains are interlinked in conceptual and operational terms. Enterprise development management encompasses long-term strategic goal setting, resource mobilization, technological modernization, innovation management, structural optimization, and proactive adaptation to external challenges. Meanwhile, enterprise competitiveness reflects the organization’s capacity to function efficiently in market conditions, strengthen and expand its market presence, develop unique competitive advantages, and maintain stable profitability over time.
This holistic view underscores the necessity of integrating sustainability principles into the core of competitiveness strategies, thus fostering enterprises capable of thriving in the face of future uncertainties
Approaches to the formation and assessment of organizational and economic development of hospitality industry enterprises
No full textУ статті досліджено теоретико-методологічні підходи до формування та оцінювання організаційно-економічного розвитку підприємств індустрії гостинності. Обґрунтовано важливість забезпечення комплексного розвитку підприємств, який охоплює взаємопов’язані організаційні та економічні складові, що дозволяє досягати конкурентних переваг у динамічному ринковому середовищі. Визначено, що ефективність функціонування готельно-ресторанних підприємств значною мірою залежить від узгодження організаційних структур, систем управління, бізнес-процесів та фінансово-економічних механізмів із сучасними викликами. Особлива увага приділяється інноваційним та цифровим інструментам, які сприяють підвищенню гнучкості та адаптивності підприємств до змін попиту, глобалізаційних тенденцій і трансформацій у сфері обслуговування.
На основі аналізу наукових джерел і практичних підходів систематизовано критерії та показники оцінювання організаційно-економічного розвитку підприємств індустрії гостинності. Запропоновано розглядати оцінювання розвитку як багаторівневий процес, що включає аналіз ресурсного потенціалу, результативності управлінських рішень, інноваційної активності, фінансових результатів та якості надання послуг. Акцент зроблено на доцільності застосування інтегральних індикаторів, що дають змогу комплексно відобразити рівень розвитку підприємства. Доведено, що використання сучасних методів оцінювання та моделювання організаційно-економічних процесів сприяє формуванню ефективних стратегій і підвищенню конкурентоспроможності підприємств гостинності. Отримані результати мають практичне значення для власників, менеджерів та аналітиків галузі, оскільки дозволяють оптимізувати управлінські рішення, спрямовані на забезпечення сталого зростання та посилення ринкових позицій підприємств.The article explores theoretical and methodological approaches to the formation and evaluation of organizational and economic development of enterprises in the hospitality industry. The importance of ensuring comprehensive development, which covers interrelated organizational and economic components, is substantiated, as it enables enterprises to achieve competitive advantages in a dynamic market environment. It is determined that the efficiency of hotel and restaurant enterprises largely depends on the alignment of organizational structures, management systems, business processes, and financial and economic mechanisms with current challenges. Particular attention is paid to innovative and digital tools that enhance the flexibility and adaptability of enterprises to changes in demand, globalization trends, and transformations in the service sector.
Based on the analysis of scientific sources and practical approaches, the criteria and indicators for evaluating organizational and economic development of hospitality enterprises are systematized. Evaluation of development is proposed as a multi-level process that includes the analysis of resource potential, effectiveness of management decisions, innovation activity, financial results, and service quality. Emphasis is placed on the expediency of applying integral indicators that allow a comprehensive reflection of the level of enterprise development. It is proven that the use of modern evaluation and modeling methods of organizational and economic processes contributes to the formation of effective strategies and enhances the competitiveness of hospitality enterprises. The obtained results have practical significance for owners, managers, and industry analysts, as they provide opportunities to optimize managerial decisions aimed at ensuring sustainable growth and strengthening the market position of enterprises
Factors of Forming an Effective Mechanism of Investment Provision of an Enterprise
No full textСтаття присвячена виділенню та оцінюванню чинників, які впливають на процес формування ефективного механізму інвестиційного забезпечення підприємства. Виділено п’ять головних комплексних факторів формування та використання фінансового потенціалу інвестиційної діяльності підприємств, а саме: рентабельність господарської діяльності, її ризикованість, інвестиційну привабливість проєктів, уподобання власників підприємств, доступність зовнішніх джерел фінансування. Показано, що кожен із зазначених чинників може характеризуватися низкою індикаторів. Розглянуто систему зовнішніх та внутрішніх чинників, що здійснюють найбільш вагомий вплив на його формування. Визначено інвестиційний потенціал як організовану сукупність наявних ресурсів (фінансових, майнових, кадрових і виробничих) та можливість розвитку підприємства, що досягається через реалізацію можливостей мобілізації внутрішніх та зовнішніх інвестиційних коштів для досягнення стратегічних та тактичних цілей підприємства через механізм інвестування. Зважаючи на поєднання позитивних, негативних, зовнішніх та внутрішніх чинників, систематизовано основні варіанти формування інвестиційного потенціалу підприємства.
Було встановлено, що війна в Україні спричинила значні труднощі для підприємств, які мають стійку потребу в інвестиціях для розвитку. Однак в умовах війни також з’являються нові виклики та можливості для бізнесу. Підприємства, що зможуть адаптуватися до нових умов, впроваджувати інновації, застосовувати стратегії управління ризиками та шукати нові джерела фінансування, можуть зберегти свою конкурентоспроможність навіть у складних умовах. Для іноземних інвесторів важливими також залишаються дотримання ряду базових принципів, серед яких: забезпечення оптимального співвідношення ризику та доходності; сприятливе податкове середовище, політична стабільність, можливість репатріації прибутку.The article is devoted to identifying and assessing factors that influence the process of forming an effective mechanism of investment provision for an enterprise. Five main complex aspects of the formation and use of the financial potential of investment activities of enterprises are identified: profitability of economic activity, its riskiness, investment attractiveness of projects, preferences of enterprise owners, and availability of external sources of financing. It is shown that some indicators can characterize each of the indicated factors. The system of external and internal factors that have the most significant influence on its formation is considered. Investment potential is defined as an organized set of available resources (financial, property, personnel, and production) and the possibility of enterprise development, which is achieved through the implementation of opportunities for mobilizing internal and external investment funds to achieve the strategic and tactical goals of the enterprise through the investment mechanism. Considering the combination of positive, negative, external, and internal factors, the main options for the formation of the enterprise's investment potential were systematized.
It was found that the war in Ukraine caused significant difficulties for enterprises with a stable need for investments for development. However, in war conditions, new challenges and opportunities for business also appear. Enterprises that can adapt to new situations, introduce innovations, apply risk management strategies, and seek new sources of financing can maintain their competitiveness even under challenging conditions. For foreign investors, adherence to some basic principles remains essential, including ensuring the optimal risk-return ratio, a favorable tax environment, political stability, and the possibility of repatriating profits
ATO memorials in the urban space of Kryvyi Rih: sites and significance (2014–2024)
No full textСтаттю присвячено аналізу особливостей меморіалізації АТО у просторі Кривого Рогу як великого індустріального міста Південної України. Об’єктом розгляду є процес формування основних криворізьких меморіалів АТО та їхнього функціонування як місць проведення офіційних і громадських церемоній пам’яті. Увага також сфокусована на переплетенні в комеморації власне меморіальних та політичних обставин і перетині низових та офіційних ініціатив, що призвело до творення «офіційних» та «народних» місць пам’яті. Питанням у фокусі є також роль меморіалів АТО в міських комеморативних практиках, яка виходить за їхнє вузьке розуміння лише як пам’ятників землякам, які загинули в боях на Донбасі. Одночасно стаття стосується висвітлення практик комеморації подій Майдану в місті, у якому відсутні відповідні меморіали, а політичний бекграунд міських політичних еліт не є майданівським. Як джерела дослідження використано повідомлення місцевих медіа, сайтів районних рад і міських інформаційних агенцій, а також фото- та відеорепортажі, присвячені криворізьким комеморативним заходам та меморіалам. Ці джерела детально документували історію меморіалів та перебіг церемоній пам’яті біля них. Крім того, автор спирався на досвід особистих спостережень за розвитком міських комеморативних практик у 2014–2024 рр.
Вшанування полеглих в АТО стало справою як міської влади, так і численних громадських і ветеранських організацій та груп, опозиційних до неї. Меморіали загиблим військовослужбовцям тому ситуативно слугують і місцями пам’яті Майдану. З одного боку, ми можемо говорити таким чином про абсолютну цінність пам’яті про загиблих воїнів у міському меморіальному просторі Кривого Рогу. Завданням її вшанування ставлять як представники міської влади, так і опозиційних груп, але водночас громадські комеморації можуть передбачати окремі ініціативи й навіть окреме місце пам’яті, щоб уникнути взаємодії з офіційними акціями. Меморіали полеглим в АТО стають об’єктами вшанувань і під час церемоній із нагоди інших дат офіційного календаря. Це засвідчує перетворення пам’яті про загиблих в АТО на один із головних символів Незалежності.The article analyses the features of memorialisation of the Anti-Terrorist Operation (ATO) in the urban space of Kryvyi Rih, a major industrial city in southern Ukraine. It examines the establishment of key ATO memorials in Kryvyi Rih and their role as sites for official and public remembrance ceremonies. The focus is also on the interplay between memorial and political contexts and the interaction of grassroots and official initiatives, which has created both “official” and “popular” places of memory.
Another key point of discussion is the role of ATO memorials in urban commemorative practices, which extend beyond merely honouring fallen local soldiers who died in the Donbas conflict. The article also addresses the commemoration of the Maidan events in the city, which lacks dedicated memorials. In contrast, the political background of the city's elites does not align with Maidan values.
The study is based on local media reports, district council websites and city information agencies' websites, and photo and video documentation of commemorative events and memorials in Kryvyi Rih. These sources** thoroughly recorded the history of these memorials and the conduct of remembrance ceremonies. Additionally, the author draws on personal observations of urban commemorative practices from 2014 to 2024.
The commemoration of fallen ATO soldiers has become a concern for both the city authorities and various civil society and veterans' organisations, including groups opposed to the city government. In this context, ATO memorials also serve as sites of Maidan remembrance. This underscores the absolute value of honouring fallen soldiers within Kryvyi Rih’s memorial landscape. While the city administration and opposition groups acknowledge this remembrance as necessary, public commemorations sometimes involve separate initiatives and distinct memory sites to avoid engagement with official events.
Moreover, ATO memorials are used for ceremonies related to other significant national dates, demonstrating that remembrance of ATO casualties has become a key symbol of Ukrainian independence
Trans-Series Asymptotics of Solutions to the Degenerate Painlevé III Equation: A Case Study
No full textA one-parameter family of trans-series asymptotics as τ → ±∞ and τ → ±i∞ for solutions of the degenerate Painlevé III equation (DP3E), ′′(τ) = (′(τ))²/(τ) − ′(τ)/τ + 1/τ(−8ε(u(τ))² + 2) + ²/(τ), where ε ∈ {±1}, ∈ ℂ, and ∈ ℝ∖{0}, are parametrised in terms of the monodromy data of an associated first-order 2 × 2 matrix linear ODE via the isomonodromy deformation approach: trans-series asymptotics for the associated Hamiltonian and principal auxiliary functions and the solution of one of the σ-forms of the DP3E are also obtained. The actions of various Lie-point symmetries for the DP3E are derived.The author is grateful to A.V. Kitaev for perspicacious comments and criticisms related to preliminary results of this work, and to the St. Petersburg Branch of the Steklov Mathematical Institute (POMI) for hospitality. The author is grateful to the referees for a cornucopia of constructive recommendations, which were instrumental in improving the content of the paper. The author also wishes to honour the memories of L.D. Faddeev and P.P. Kulish
The struggle against Russification in the Hlukhiv County after the 1905–1907 Revolution: a review of articles in the newspaper «Rada»
No full textСтаття досліджує проблему боротьби з русифікацією у Глухівському повіті на початку XX століття на основі матеріалів газети «Рада». Використовуючи архівні джерела, автор аналізує соціокультурний контекст регіону, роль освіти, зокрема Глухівського учительського інституту, та вплив місцевої влади на процес русифікації. Стаття висвітлює ініціативи місцевих жителів, направлені на боротьбу з русифікацією регіону, а також системний опір місцевої адміністрації як-от земства та імперської влади загалом. Окремо простежено роль преси у формуванні національної свідомості.The article examines the issue of resistance to Russification in the Hlukhiv County at the beginning of the 20th century based on materials from the newspaper «Rada». Using archival sources, the author analyzes the socio-cultural context of the region, the role of education – in particular, the Hlukhiv Teachers’ Institute – and the influence of local authorities on the Russification process. The article highlights the initiatives of local residents aimed at countering Russification in the region, as well as the systemic resistance of the local administration, including the zemstvo and the imperial authorities in general. Special attention is paid to the role of the press in shaping national consciousness