4 research outputs found
Prisoners of war labour service in Lebedyn povit during the World War I
No full textНа основі архівних джерел проаналізовано проблему використання
праці іноземних військовополонених на території Лебединського повіту в
роки Першої світової війни. Автор надав дані використання праці
військовополонених, показав, що їх праця була важливим економічним
чинником при нестачі трудових ресурсів у воєнний час.
Особливу увагу приділено характеристиці умов, рівня оплати праці,
видів виконуваних робіт військовополоненими, умовам утримання та нагляду
за полоненими.На основе архивных источников проанализирована проблема использования труда
иностранных военнопленных на территории Лебединского уезда в годы Первой мировой
войны. Особое внимание уделено характеристики условий, уровня оплаты труда, видов
производимых работ, условиям содержания и надзора за пленными.History of World War I that due to its global consequences started a new stage of
development of European civilization still draws attention of many researchers. One of the most
interesting topics for researchers is the topic of war imprisonment during the World War I. Stay
of prisoners of war in the territory of Ukraine is a scantily studied issue.
That is why the author of the article aims to study living and labour conditions of the
prisoners of war through the example of Lebedyn Povit of Kharkiv Province in 1915–1917.
The author analyzed norms of international law and Russian legislation for regulation
conditions of war imprisonment during the period of war.
In addition, the author studied issues connected to the lack of labour force in different
areas of economic activity during the World War I. One of the solutions was the wide use of
labour of the prisoners of war. Attraction of the prisoners of war to farming and industry in
Lebedyn Povit started in 1915 and lasted till 1917. The prisoners of war were sent to work at
various organizations: farms, estates, sugar mills, loan societies, local hospitals, veterinary
hospitals and feldsher stations, post houses, trade schools, food committees, and outpatient
clinics.
Using the archival sources kept in funds of the State Archives of Sumy Region, the author
analyzed labour conditions, remuneration level, types of works completed by the prisoners of
war. The author also described the main conditions of imprisonment and control of the prisoners
of war.
The author presented data of using labour of the prisoners of war in different areas of
economic activity and showed that labour of the prisoners of war was an important economic
factor under conditions of lack of labour resources at wartime
Результати порівняльного аналізу захворюванності населення України та країн европейського регіону на ВІЛ як підґрунття для удосконалення фармацевтичного забезпечення хворих на соціальнонебезпечні патології
No full textThe aim: to conduct a comparative analysis of HIV morbidity in Ukraine and in some countries of the European region over the years and to determine the characteristics of the epidemiological situation on this pathology.
Materials and methods. The object of the study was HIV incidence data presented on the website of the WHO European Health Portal (1990–2018) and in the Annual Report of the European Center for Disease Prevention and Control and the WHO Regional Office for Europe on HIV/AIDS Surveillance in Europe (2010–2019). Historical, analytical-comparative, systemic, graphic, logical, hypothetical-deductive, mathematical-statistical, epidemiological and other research methods were used.
Results. It is established that during 1990-2018 in the group of reference countries only for Ukraine and Belarus there was a significant fluctuation in the incidence rates presented in absolute data. In all countries except Romania, the number of HIV-infected in 2019 was higher than in 1990 (Ukraine, Belarus, Poland) and in 1993 (Germany). Analysis of the dynamics of the absolute number of HIV-infected persons by indicative years (1993, 1999, 2004, 2010, 2016, 2019) allows us to assert the different nature of changes in epidemiological data by group of reference countries. Only in Poland we saw a gradual increase in data for 1993-2019. In all other countries, there was a complex nature of changes in morbidity. According to the analysis of HIV incidence, presented in relative terms, it was found that they ranged in the largest range in Belarus, namely from 11.3 (2010) to 26.1 (2017). Belarus typically had the highest mean chain growth/decline rates of HIV incidence (1.09). In turn, the lowest value of these coefficients was observed in the EU as a whole (0.97). Comparison of average values of HIV incidence per 100 thousand population suggests that in Ukraine this figure was 1.85 times higher than in Belarus, 11.36 times higher than in Poland, 8.65 times higher than in Romania, 10.27 times higher than in Germany and 5.88 times more than in the EU group.
Conclusions. The presence of a complex and tense epidemiological situation with HIV infection in Ukraine in comparison with other countries of the reference group of countries suggests the need to implement comprehensive programs to counter the spread of this socially dangerous infection and introduce models for the rational use of limited health care resources and international fundsЦель: провести сравнительный анализ показателей заболеваемости населения ВИЧ в Украине и в некоторых странах Европейского региона в динамике лет и определить характерные черты развития эпидемиологической ситуации по указанной патологии.
Материалы и методы. Объектом исследования были данные заболеваемости ВИЧ, представленные на сайте Европейского портала по здравоохранению ВОЗ (1990–2018 годы) и в Ежегодном отчете Европейского центра по профилактике и контролю заболеваний и Европейского регионального бюро ВОЗ по надзору за ВИЧ/СПИДом в Европе (2010–2019 годы). Использовались исторический, аналитико-сравнительный, системный, графический, логический, гипотетико-дедуктивный, математико-статистический, эпидемиологический и другие методы исследований.
Результаты исследования. Установлено, что в течение 1990–2018 годов по группе референтных стран только для Украины и Белоруссии отмечалось значительное колебание показателей заболеваемости, представленных в абсолютных данных. Во всех странах, кроме Румынии, количество ВИЧ-инфицированных в 2019 г. было выше, чем в 1990 г. (Украина, Белоруссия, Польша) и в 1993 г. (Германия). Анализ динамики абсолютного количества ВИЧ-инфицированных лиц по индикативным годам (1993, 1999, 2004, 2010, 2016, 2019) позволяет утверждать о разном характере изменений эпидемиологических данных по группе референтных стран. Только в Польше мы наблюдали постепенный рост данных за 1993–2019 гг. По всем остальным странам наблюдался сложный характер изменения показателей заболеваемости. По данным анализа заболеваемости ВИЧ, представленной в относительных показателях, установлено, что в наибольшем диапазоне они колебались в Белоруссии, а именно от 11,3 (2010 г.) до 26,1 (2017 г.). Для Белоруссии было типично наибольшее значение средних коэффициентов цепных роста/снижения характеристик заболеваемости ВИЧ (1,09). В свою очередь, самое низкое значение указанных коэффициентов наблюдалось в целом по странам ЕС (0,97). Сравнение средних значений заболеваемости ВИЧ, рассчитанных на 100 тыс. населения позволяет утверждать, что в Украине этот показатель был больше в 1,85 раза, чем в Белоруссии, в 11,36 раза, чем в Польше, в 8,65 раза, чем в Румынии, в 10,27 раза, чем в Германии и в 5,88 раза, чем в целом по группе государств ЕС.
Выводы. Наличие сложной и напряженной эпидемиологической ситуации с ВИЧ-инфицированием населения в Украине по сравнению с другими странами референтной группы странами позволяет утверждать о необходимости внедрения комплексных программ противодействия распространению этой социально опасной инфекции и внедрению моделей рационального использования ограниченных ресурсов здравоохранения и международных фондовМета: провести порівняльний аналіз показників захворюваності населення на ВІЛ в Україні та в деяких країнах Європейського регіону у динамці років та визначити характерні риси розвитку епідеміологічної ситуації по зазначеній патології.
Матеріали і методи. Об’єктом дослідження стали дані захворюваності на ВІЛ, що представлені на сайті Європейського порталу з охорони здоров’я ВООЗ (1990–2018 роки) та у Щорічному звіті Європейського центру з профілактики та контролю захворювань й Європейського регіонального бюро ВООЗ з нагляду за ВІЛ/СНІДом у Європі (2010–2019 роки). Використовувалися історичний, аналітико-порівняльний, системний, графічний, логічний, гіпотетико-дедуктивний, математико-статистичні, епідеміологічні та інші методи досліджень.
Результати дослідження. Встановлено, що протягом 1990-2018 років за групою референтних країн лише для України та Білорусії мало місце значне коливання захворюваності, що представлена в абсолютних даних. По всіх країнах, окрім Румунії, кількість ВІЛ-інфікованих у 2019 р. була вищою, ніж у 1990 р. (Україна, Білорусь, Польща) та у 1993 р. (Німеччина). Аналіз динаміки абсолютної кількості ВІЛ-інфікованих осіб по індикативним рокам (1993, 1999, 2004, 2010, 2016, 2019 роки), дозволяє стверджувати про різний характер змін епідеміологічних показників. Так, лише у Польщі ми спостерігали поступове зростання даних протягом 1993–2019 рр. По всіх інших країнам спостерігався складний характер змін показників захворюваності. За даними аналізу захворюваності на ВІЛ, що представлена у відносних показниках встановлено, що у найбільшому діапазоні вони коливалися в Білорусії, а саме від 11,3 (2010 р.) до 26,1 (2017 р.). Найнижче значення зазначених коефіцієнтів спостерігалось в цілому по країнах ЄС (0,97). Порівняння середніх значень захворюваності на ВІЛ, розрахованих на 100 тис. населення дозволяє стверджувати, що в Україні цей показник був більшим у 1,85 рази, ніж у Білорусії, у 11,36 рази, ніж у Польщі, у 8,65 рази, ніж у Румунії, у 10,27 рази ніж у Німеччині та у 5,88 рази, ніж в цілому по групі країн ЄС.
Висновки. Наявність складної та напруженої епідеміологічної ситуації з ВІЛ-інфікування населення в Україні, порівняно з іншими країнами референтної групи дозволяє стверджувати про необхідність впровадження комплексних програм протидії поширенню цієї соціально небезпечної інфекції та впровадженню моделей раціонального використання обмежених ресурсів охорони здоров’я та міжнародних фонді
Оцінка стану фармацевтичного забезпечення хворих з деменцією при хворобі Альцгеймера в Україні у відповідності до міжнародних рекомендацій
No full textThe aim: to assess the state of pharmaceutical provision of patients with dementia in Alzheimer's disease in Ukraine in accordance with international recommendations.
Materials and methods. In our studies, we used data from international guidelines, clinical protocols that regulate the organization of medical and pharmaceutical care for these patients in the USA, Australia, Japan, Germany, Great Britain, Finland, India, Kazakhstan, and Ukraine. The actual state of pharmaceutical provision of these patients in Ukraine was studied using a depersonalized database of medical prescriptions, which operates based on a number of specialized healthcare institutions. In addition, data from the Morion information search system were used. We used general theoretical (historical, formal, graphic, hypothetical-deductive, etc.) and applied (clinical-economic, organizational-economic, mathematical-statistical, etc.) research methods.
Results. It has been established that a consolidated opinion has been formed in the world scientific community regarding the possibility of effective use in the pathogenetic treatment of patients with dementia in Alzheimer's disease of drugs from the groups N06DA Acetylcholinesterase inhibitors and N06DX-Other drugs for use in case of dementia. Thus, the pharmaceutical component of international recommendations, clinical protocols for the treatment of patients with dementia in Alzheimer's disease contains four drugs used in pathogenetic therapy. These are N06DA02 Donepezil, N06DA03 Rivastigmine, N06DA04 Galantamine and N06DX01 Memantine. It has been reported that all the above drugs are included in the domestic clinical protocol for the treatment of patients with dementia in Alzheimer's disease, the State Drug Formulary (with the exception of N06DA03 Rivastigmine), and the State Drug Registry. At the same time, all of them were absent from the National List of Essential Drugs, which has an important socio-economic and medical-pharmaceutical significance in the health care system. It was found that patients (200 people) received 2487 prescriptions (100.0 %), among which 9.41 % (234 prescriptions) were drugs used in pathogenetic treatment. There is a highly disproportionate nature of the distribution of prescriptions and consumption by international generic names of drugs. Thus, drugs N06DX01 Memantine accounted for 80.41 % (188 prescriptions) of all prescriptions in the group N06D Drugs for use in dementia, and the consumption rate was UAH 84420.20, which accounted for 91.48 % of the amount of expenses directed to patients with carrying out pathogenetic treatment. Significant dominance of drugs N06DX01 Memantine in the structure of prescriptions and consumption indicates the presence of severe, advanced forms of dementia in patients. This fact once again emphasizes the need for early detection and treatment of cognitive impairment, primarily for the rational use of limited health care resources. We have found that there are no prescriptions for N06D A04 Galantamine preparations, which are recommended by the relevant international recommendations in different countries of the world, as well as by the domestic clinical protocol for the pathogenetic treatment of mild and moderate forms of Alzheimer's disease. At the same time, N06DA05 Ipidacrine preparations were used in the treatment of domestic patients, which are not presented in the pharmaceutical component of international recommendations and protocols governing the pathogenetic treatment of the above-mentioned groups of neuropsychiatric patients.
Conclusions. The peculiarities of the formation of the pharmaceutical component in the organization of the treatment process of patients with dementia in Alzheimer's disease in Ukraine, established by us, allow further research on the development of rational ways of resource provision of neuropsychiatric patientsМета: провести оцінку стану фармацевтичного забезпечення пацієнтів з деменцією при хворобі Альцгеймера в Україні у відповідності до міжнародних рекомендацій.
Матеріали і методи. Під час проведення досліджень використовували міжнародні рекомендації, клінічні протоколи, які регулюють питання організації надання медичної та фармацевтичної допомоги хворим з деменцією при хворобі Альцгеймера у США, Австралії, Японії, Німеччині, Великобританії, Фінляндії, Індії, Казахстані та в Україні. Фактичний стан фармацевтичного забезпечення цих хворих в Україні досліджувався з використанням деперсоніфікованої бази лікарських призначень, яка функціонувала у деяких спеціалізованих закладах охорони здоров’я. Крім цього, використовувались дані інформаційно-пошукової системи «Моріон». Використовувалися загальнотеоретичні (історичний, формальний, графічний, гіпотетико-дедуктивний і таке ін.) та прикладні (клініко-економічні, організаційно-економічні, математико-статистичні тощо) методи досліджень.
Результати дослідження. Встановлено, що у світовій науковій спільноті сформувалась консолідована думка стосовно можливості ефективного використання у патогенетичному лікуванні хворих з деменцією при хворобі Альцгеймера препаратів із груп N06DА Інгібітори ацетилхолінестерази та N06DX-Інші засоби для застосуванні у разі деменції. Так, фармацевтична складова міжнародних рекомендацій, клінічних протоколів лікування цих хворих містить чотири препарати, що використовуються у патогенетичній терапії. Це N06DA02 Донепезил, N06DA03 Ривастигмін, N06DA04 Галантамін та N06DX01 Мемантин. Доведено, що всі вищезазначені препарати представлені у складі вітчизняного клінічного протоколу лікування хворих з деменцією при хворобі Альцгеймера, Державного формуляру ЛЗ (за виключенням N06DA03 Ривастигміну), Державного реєстру ЛЗ. Одночасно з тим, всі вони були відсутні у складі Національного переліку основних ЛЗ, який має важливе соціально-економічне та медико-фармацевтичне значення в системі охорони здоров’я. Встановлено, що хворим (200 осіб) було здійснено 2487 лікарських призначень (100,0 %), серед яких 9,41 % (234 призначення) припадало на препарати, які застосовуються у патогенетичному лікуванні. Відмічається вкрай непропорційний характер розподілу лікарських призначень та споживання за міжнародними непатентованими назвами препаратів. Так, на препарати N06DX01 Мемантину припадало 80,41 % (188 призначень) від всіх призначень по групі N06D Засоби для застосування при деменції, а показник споживання дорівнював 84420,20 грн, що складало 91,48 % від суми витрат, спрямованих на фармацевтичне забезпечення хворих у разі проведення їм патогенетичного лікування. Значне домінування препаратів N06DX01 Мемантину у структурі призначень та споживання вказує на наявність тяжких, запущених форм деменцій у хворих. Цей факт ще раз підкреслює необхідність раннього виявлення та лікування когнітивних порушень, перш за все, з метою раціонального використання обмежених ресурсів охорони здоров’я. Нами встановлена відсутність призначень по препаратах N06D A04 Галантаміну, які рекомендовані як відповідними міжнародними рекомендаціями у різних країнах світу так й вітчизняним клінічним протоколом у разі патогенетичного лікування легких та помірних форм хвороби Альцгеймера. При цьому, у лікуванні вітчизняних пацієнтів були використані препарати N06DA05 Іпідакрину, які не представлені у фармацевтичній складовій міжнародних рекомендацій та протоколах, які регулюють питання патогенетичного лікування вищезезначених груп психоневрологічних хворих.
Висновки. Встановлені особливості у формуванні фармацевтичної складової організації лікувального процесу хворих з деменцією при хворобі Альцгеймера в Україні дозволяють у подальшому проводити дослідження з розробки раціональних шляхів ресурсного забезпечення психоневрологічних пацієнті
КИЛИМОВА МАПА СЛОБОЖАНЩИНИ ХVIІІ – XХI ст.: ТРАДИЦІЙНІ ОСЕРЕДКИ, ЛОКАЛЬНІ ЦЕНТРИ, МАЙСТЕРНІ
No full textThis article describes the eastern historical and geographical region of Ukraine – Slobozhan Oblast and samples of Slobozhan carpets (from ancient to modern), which are preserved in museums of Ukraine, author's collections and have cultural value along with other works of folk art. The author made an attempt to reproduce the geography of production of Slobozhan carpets in the 18 – 21 st centuries: identifying the area where carpet workshops, manufactories, traditional centers, local centers were located and, based on the analysis of sources, materials of predecessors' works, presenting them on the «Carpet Map of Slobozhan region» in chronological gradation. Having studied samples of Slobozhan carpets, the author characterizes them as having a unique composition and decor, a special technology of weaving on a vertical loom, a warm color, a bright and at the same time soft color scheme with shades of green and mustard in combination with pink and bright blue colors. Among the leading carpet makers of Slobid Ukraine, the workshop of Hetman Pavlo Polubotka of the 2 nd half of the 17 th – 1st half of the 18 th centuries is distinguished. In the village of Mykhailivtsi (Lebedyn district of Sumy region), carpet factories of the 2 nd half of the 19 th – 1st half of the 20 th centuries. Counts of Kapnists, N. Nadarzhynska in Kharkiv Oblast, village Mariinske (Bogoduhiv district), village Mykytivka (Okhtyr district), village Mogrytsia, village Yunakivka, village regional schools etc.Охарактеризовано східний історико-географічний регіон України – Слобожанщину та зразки слобожанських килимів (від давніх до сучасних), збережені у музеях України, авторських колекціях і які мають культурну цінність на ряду з іншими творами народного мистецтва. Автором зроблено спробу відтворення географії виробництва слобожанських килимів ХVIІІ – XХІ ст.: виявлення місцевості, де розташовувались килимові майстерні, мануфактури, традиційні осередки, локальні центри та на основі аналізу джерел, матеріалів праць попередників, представлення їх на «Килимовій мапі Слобожанщини» у хронологічній градації
